Федір Моргун –письменник з Донеччини

 – ця людина поєднувала у собі талант письменника і вдачу крупного  політичного діяча і господарника.

Дослідник життєпису Федора Моргуна, заслужений працівник культури України Іван Бокий так оцінив  внесок у публіцистику першого періоду творчості Ф.Моргуна: “Його чесні книги — “Думи про цілину“, “Хліб і люди“ — стали настільними в керівників й спеціалістів не лише Казахстану й Сибіру, а й європейської частини колишнього Радянського Союзу. Незважаючи на три видання і переклади на українську, казахську, узбецьку, азербайджанську, вірменську та багато зарубіжних мов, ці роботи стали біографічною рідкістю, та й сьогодні читані та перечитані, лежать на столах полтавських агрономів і керівників господарств“.2

1.Федір Моргун. Безсмертна душа України. Задовго до салютів. - Полтава: “Полтавський літератор“, 1995. - С.14.

Протягом останнього десятиліття Ф.Моргун написав і видав такі  публіцистичні праці: 

Перепаханные поколения.Ч.1.Бессмертная душа Украины. Видання друге, доповнене і перероблене.-Белгород: Белгородская облтипография, 1999.

Безсмертна душа України. Задовго до салютів. –Полтава: Полтавський літератор, 1995.

Плугом по…судьбам детей.-Полтава: Полтавский литратор,2003. Куда идешь Украина?.Национальная идея, родной язык и украинка. Издание третье.-Полтава: Полтавский литератор,2005.

Хто зруйнував Компартію і найбільшу в світі країну? Роздуми виборця.-Полтава:Дивосвіт, 2006.

Руководители держав,не бойтесь бать святыми.- Полтава:Полтавский літератор, 2006.

Кто и где сервал блицкриг? Издание второе, -Полтава:Дивосвіт, 2006.

Сталінсько-гітлерівський геноцид українського народу. Факти і наслідки. Видання друге.-Полтава: Дивосвіт, 2008 р.

Вибір України- порятунок природи і села.Роздуми виборця.-видання друге.-Полтава: Дивосвіт.-2008.

Правда про кривду.-Полтава: Дивосвіт, 2009.

Як і в першому періоді творчості письменника, його слову притаманна гострота суджень, відкритість його душі, щирі вболівання за долю рідного народу, відверта ненависть до тоталітаризму брунатного і червоного кольорів, широта охоплення життєвих проблем, нове прочитання давно заяложених здавалося б очевидних істин чи то про діяльність академіка Лисенка, чи про суцільний бандитизм німецьких солдатів тощо.  Назви праць письменника говорять самі за себе, вони засвідчують актуальність свого змісту і патріотичну позицію самого автора. Як і для більшості письменників, що походять з Донеччини, творчості Федора Моргуна властиве звернення до образу рідного краю, землі, на якій відбулося  його становлення як особистості; письменник з позицій сучасності пильно вдивляється у минуле свого роду, у минуле своєї землі, свого рідного краю. Початки його малої батьківщини — маленького хутірця на Красноармійщині (раніше Гришинський район на Донеччині – О.В..). щільно пов‘язані з історією всієї України, її пройнятої народним духом культури  і  це постійно підкреслює письменник у  своїх творах.    Про своє дитинство у донецьких степах він згадував:  “ Народився я в 1924 році на хуторі Ново-Олександрівському, збудованому до першої світової війни в пустому рівнинному , безлісому і безводному степу вихідцями з великого села Гришиного, нині Червоноармійського, а тоді Гришинського району Донецької області“1  .

Як же так трапилось, що у 1929 році землю у людей відібрали, загнавши людей примусово у колгоспи. Ця трагічна історія в долі українського народу переосмислювалася письменником у багатьох його творах, а вирок у письменника був один- винна в усьому була радянська влада, встановлена в Україні злочинним сталінським комуністичним московським режимом…

Народна пісня для письменника стала основоположною у становленні його світоглядних та естетичних уявлень. А співати на рідному хуторі Федора Моргуна любили. 

Про своє формування як особистості і роль у цьому процесі народної пісні письменник писав: “Ніколи з моєї пам‘яті не зникне вдячність до земляків з Іванівки, Омелянівки і найближчих хуторів на Донбасі, де минули мої дитячі та юнацькі роки., за те, що вони говорили українською мовою і співали наші чарівні пісні. Хоч як важко було після трудового дня , хоч як часто люди не доїдали, українська пісня, яку співали батьки і матері, молоді хлопці й дівчата, відволікала від тяжких турбот і кликала нас, молодих, до чесності, добра, любові до свого народу і ближнього , до відданості батьківщині, своєму коханому чи коханій.“4  

 1. Безсмертна душа України. Задовго до салютів. –Полтава: Полтавський літератор, 1995.С.-15

 3.Там само С.26. 4.Там само С.24. 

Про початки свого донецького степового життя Федір Трохимович писав: “Я- українець. Коли починаю цю спробу підбити підсумки пережитого, розповісти про минуле ровесників, земляків і всіх, з ким доля водила по світу, мені дивляться у вічі майже сімдесят років“1 .

Отже, українська пісня й власна українськість злилися воєдино у творчій особі письменника, надаючи окремому, здавалося життєвому факту, суспільного значення, характерного як для Донеччини, так і всієї України. Особливою популярністю у земляків Федора Моргуна користувалася “Дума про втечу трьох братів з Азова“. Та це і закономірно: земля, на якій жив письменник, лежить на шляху з Півдня України, з Криму, на Велику Україну., тому три брати, українські козаки, тікали додому з турецького полону саме через цей край, Дикий степ.

2. Вадим Оліфіренко. Дума і пісня.Джерела літературного краєзнавства // Донбас .Спецвипуск.-1995.-№5.- С.98-99. 3.Безсмертна душа України. Задовго до салютів. –Полтава: Полтавський літератор, 1995.С.-16. На рідній землі, на Донеччині майбутній письменник спостерігає страшний період німецької окупації під час другої світової війни, розповідає про власний призов до Червоної Армії, участь у боях проти фашистських солдат та кількаразові поранення. І тут письменник прагнув аналізувати і викривати прорахунки влади, від яких гинули тисячі десятки тисяч наших солдат. Після війни і навчання в Дніпропетровському сільгоспінституті Федір Моргун пройшов складний життєвий шлях від рядової людини до керівника області. По війні вступив до Дніпропетровського сільськогосподарського інституту, який закінчив за фахом “учений-агроном“.На першому курсі одружився з однокласницею Олександрою Безручко. Вона тоді навчалася в Донецькому медичному інституті. 

З липня 1989 р. - персональний пенсіонер союзного значення. 1995—2001 — радник голови адміністрації Білгородської області Росії. Був академіком Української академії аграрних наук, написав понад 80 книг. Із 2001-го працював радником полтавського губернатора з аграрних питань. СРСР, Герой Соціалістичної Праці.

З липня 1989 р. - персональний пенсіонер союзного значення.  Та життєвий шлях Федора Трохимовича Моргуна раптово обривається – він трагічно загинув в автокатастрофі 17 липня 2008 року. Вітчизняна критика високо оцінила художньо-публіцистичний доробок письменника Федора Трохимовича Моргуна за його правдивість і критичну відвертість як у ставленні до  рідного народу, так  і до багаторічної влади комуністичного режиму.

 Перераховуючи видатні досягнення Федора Трохимовича, окресливши проблематику, яку вирішував Федір Моргун, письменник Микола Костенко закликає українців: ““Проникнутися цією проблематикою, “захворіти“ нею, підхопити естафету Моргуна – чи є щось праведніше на цім світі? “2

Додамо і ще суттєве доповнення до цього благородного заклику. Федір Моргун не тільки господарник і борець за незалежну Українську державу, він також письменник, творчість якого необхідно включити до програм з сучасної української літератури у вищих навчальних закладах всієї України. А в середніх загальноосвітніх навчальних закладах Полтавщини, і Донеччини, там де він прожив і творив не один десяток років, творчість Федора Трохимовича необхідно вивчати  на уроках “Літератури рідного краю“, де поруч із видатними письменниками –земляками він повинен постати поруч.

1.Микола Костенко.Пророк своєї батьківщини Предмова до книги Федір Моргун“Вибір України-порятунок природи і села// Федір Моргун. Вибір України -порятунок природи і села.Роздуми виборця. Видання друге, доповнене.—Полтава:“Дивосвіт“, 208 р.-С.1-2.

2.Там само…С.1-2.