– ця людина поєднувала у собі талант письменника і вдачу крупного політичного діяча і господарника.
Творчість Федора Трохимовича Моргуна можна умовно поділити на дві частини: перша — це твори господарської спрямованості, написані у часи активної діяльності в Україні та в інших республіках Радянського Союзу, і твори часів самостійної незалежної Української держави с початку 90-х років минулого століття майже до наших днів. У цілому ж Ф. Моргун так оцінив своє письменницьке публіцистичне завдання: “Моя мета — показати, як працювали, до чого прагнули мої ровесники, чого добивалися, де помилялися і ким були обдурені і зраджені. А покоління моє — і щасливе, і обдурене, і зраджене одночасно“.
Як бачимо, Ф.Моргун поставив перед собою широкоформатне і глибоко-філософське завдання з переосмислення української складної історії. І це, безперечно, у значній мірі йому вдалося.
Дослідник життєпису Федора Моргуна, заслужений працівник культури України Іван Бокий так оцінив внесок у публіцистику першого періоду творчості Ф.Моргуна: “Його чесні книги — “Думи про цілину“, “Хліб і люди“ — стали настільними в керівників й спеціалістів не лише Казахстану й Сибіру, а й європейської частини колишнього Радянського Союзу. Незважаючи на три видання і переклади на українську, казахську, узбецьку, азербайджанську, вірменську та багато зарубіжних мов, ці роботи стали біографічною рідкістю, та й сьогодні читані та перечитані, лежать на столах полтавських агрономів і керівників господарств“. 2
У другому періоді творчості Ф.Моргуна, який припав на часи утворення Незалежної
Української Держави публіцистика письменника була цілком спрямована на
осмисленню процесу становлення нашої держави, з‘ясування і переосмислення здобутків і втрат українського народу протягом попередніх століть уже з позицій оновленої української свідомості. . Письменник звертається і до пекучих проблем і питань українського складного сьогодення .
1.Федір Моргун. Безсмертна душа України. Задовго до
салютів. - Полтава: “Полтавський літератор“, 1995. - С.14.
2. Там само…- С.3Протягом останнього десятиліття Ф.Моргун написав і видав такі публіцистичні праці:
Перепаханн ые поколения.Ч.1.Бессмертная душа Украины . В идання друге, доповнене і перероблене.-Белгород: Белгородская облтипография, 1999.
Бессмертна душа Украин ы.-Киев: Сільські вісті,1994.
Безсмертна душа України. Задовго до салютів. –Полтава: Полтавський літератор, 1995.
Плугом по…судьбам детей.-Полтава: Полтавский литратор,2003.
Куда идешь Украина?.Национальная идея, родной яз ы к и украинка. Издание
третье.-Полтава: Полтавский литератор,2005.
Хто зруйнував Компартію і найбільшу в світі країну? Роздуми виборця.-Полтава:Дивосвіт, 2006.
Руководители держав,не бойтесь бать святыми.- Полтава:Полтавский літератор, 2006.
Кто и где сервал блицкриг? Издание второе, -Полтава:Дивосвіт, 2006.
Сталінсько-гітлерівський геноцид українського народу. Факти і наслідки. Видання друге.-Полтава: Дивосвіт, 2008 р.
Вибір України- порятунок природи і села.Роздуми виборця.-видання друге.-Полтава: Дивосвіт.-2008.
Правда про кривду.-Полтава: Дивосвіт, 2009.
Як і в першому періоді творчості письменника, його слову притаманна гострота суджень, відкритість його душі, щирі вболівання за долю рідного народу, відверта ненависть до тоталітаризму брунатного і червоного кольорів, широта охоплення життєвих проблем, нове прочитання давно заяложених здавалося б очевидних істин чи то про діяльність академіка Лисенка, чи про суцільний бандитизм німецьких солдатів тощо.
Назви праць письменника говорять самі за себе, вони засвідчують актуальність свого змісту і патріотичну позицію самого автора.
Як і для більшості письменників, що походять з Донеччини, творчості Федора Моргуна властиве звернення до образу рідного краю, землі, на якій відбулося його
становлення як особистості; письменник з позицій сучасності пильно вдивляється
у минуле свого роду, у минуле своєї землі, свого рідного краю. Початки його малої батьківщини — маленького хутірця на Красноармійщині (раніше Гришинський район на Донеччині – О.В..). щільно пов‘язані з історією всієї України, її пройнятої народним духом культури і це постійно підкреслює письменник у своїх творах.
Про своє дитинство у донецьких степах він згадував: “ Народився я в 1924 році на хуторі Ново-Олександрівському, збудованому до першої світової війни в пустому рівнинному , безлісому і безводному степу вихідцями з великого села Гришиного, нині Червоноармійського, а тоді Гришинського району Донецької області“ 1 .
Згадує письменник про батька і матір , своїх сестер і братів, дідуся і бабусю та невимовну пошану земляків до землі. Письменник згадував :“ У п‘ятирічному віці
добре пам‘ятаю власну батьківську десятину за три кілометри від хутора. Коли батько
орав маленьким мілким плугом або боронував землю, то часто брав мене з собою.“2
. Як же так трапилось, що у 1929 році землю у людей відібрали, загнавши людей примусово у колгоспи. Ця трагічна історія в долі українського народу переосмислювалася письменником у багатьох його творах, а вирок у письменника був один- винна в усьому була радянська влада, встановлена в Україні злочинним сталінським комуністичним московським режимом…
Не приховує письменник і соціальні причини гіркого стану українського трудівника, примусово загнано владою до так званої колективної праці. Письменник розповідає: “Незважаючи на те, що в селі було багато людей , тракторів, автомобілів, комбайнів та інвентаря, збирання ранніх зернових постійно затягувалося, хліб осипався на пні, а пізні культури —кукурудза, соняшник, буряк — майже щороку потрапляли під сніг і гинули. Після каторжної, безплатної праці підсумок іншим і не міг бути: у колгоспі страждали люди, гинув урожай, гинули від голоду корови, коні і бики“3 Народна пісня для письменника стала основоположною у становленні його світоглядних та естетичних уявлень. А співати на рідному хуторі Федора Моргуна любили.
Про своє формування як особистості і роль у цьому процесі народної пісні письменник писав: “Ніколи з моєї пам‘яті не зникне вдячність до земляків з Іванівки, Омелянівки і найближчих хуторів на Донбасі, де минули мої дитячі та юнацькі роки., за те, що вони говорили українською мовою і співали наші чарівні пісні. Хоч як важко було після трудового дня , хоч як часто люди не доїдали, українська пісня, яку співали батьки і матері, молоді хлопці й дівчата, відволікала від тяжких турбот і кликала нас, молодих, до чесності, добра, любові до свого народу і ближнього , до відданості батьківщині, своєму коханому чи коханій.“4
Така глибока, патріотична думка народжена у глибоких донбасівських степах, які для переважної частини українців асоціюються з суцільною русифікацією, втратою людьми власної національної гідності, елементарного патріотизму. Таке уявлення про Донбас завдяки публіцистиці Федора Моргуна змінюється на думку про незнищенність українського духу у будь-яких частинах України і на Донеччині також. 1. Безсмертна душа України. Задовго до
салютів. –Полтава: Полтавський літератор, 1995.С.-15
2.Там само.- С.16. 3.Там само С.26. 4.Там само С.24.
Про початки свого донецького степового життя Федір Трохимович писав: “Я- українець. Коли починаю цю спробу підбити підсумки пережитого, розповісти про минуле ровесників, земляків і всіх, з ким доля водила по світу, мені дивляться у вічі майже сімдесят років“ 1 .
Отже, українська пісня й власна українськість злилися воєдино у творчій особі письменника, надаючи окремому, здавалося життєвому факту, суспільного значення, характерного як для Донеччини, так і всієї України.
Особливою популярністю у земляків Федора Моргуна користувалася “Дума про втечу трьох братів з Азова“. Та це і закономірно: земля, на якій жив письменник, лежить на шляху з Півдня України, з Криму, на Велику Україну., тому три брати, українські козаки, тікали додому з турецького полону саме через цей край, Дикий степ.
Варто додати також, що землі Красноармійщини були здавна відомі, як козацький край. Саме тут можна і досі почути перекази про давні козацькі часи, про боротьбу селян за волю і незалежність, як із зайшлими ворогами, так і з власними
зазіхачами на їхнє вільне життя. Ще зовсім відносно недавно(1969 рік) на одному
з хуторів на Красноармійщині було записано автентичну “Думу про отамана Сингура“ (записано на хуторі Сергіївка від Харченка Лавріна Кузьмича ,87 років)2 Згадує письменник і примусову колективізацію, і загальноукраїнську
трагедію початку 30-х років, яка запам‘яталася на все життя - страшний
голодомор.
На все життя запам‘яталося шанобливе ставлення батька до землі. Письменник писав: “Я зараз бачу його розпашіле , загоріле , красиве обличчя , променисті очі, швидкі рухи в роботі на своєму рідному, власному селянському полі. Мені не підібрати слів, щоб передати сучасному читачеві ту велику селянську любов батька до власної землі, свого наділу, який годував сім‘ю і мав бути запорукою благополуччя майбутніх поколінь роду3
1. Безсмертна душа України. Задовго до салютів. –Полтава: Полтавський літератор, 1995.С.-13. 2. Вадим Оліфіренко. Дума і пісня.Джерела літературного краєзнавства // Донбас .Спецвипуск.-1995.-№5.- С.98-99.
3.Безсмертна душа України. Задовго до салютів. –Полтава: Полтавський літератор, 1995.С.-16.
На рідній землі, на Донеччині майбутній письменник спостерігає страшний період німецької окупації під час другої світової війни, розповідає про власний призов до Червоної Армії, участь у боях проти фашистських солдат та кількаразові поранення. І тут письменник прагнув аналізувати і викривати прорахунки влади, від яких гинули тисячі десятки тисяч наших солдат.
Після війни і навчання в Дніпропетровському сільгоспінституті Федір Моргун пройшов складний життєвий шлях від рядової людини до керівника області.
По війні вступив до Дніпропетровського сільськогосподарського інституту , який закінчив за фахом “учений-агроном“. На першому курсі одружився з однокласницею Олександрою Безручко. Вона тоді навчалася в Донецькому медичному інституті.
Ось основні щаблі політичної і господарської діяльності Ф.Моргуна .: З 1949 Полтавській області 1954 1969 партійній цілинних Казахстану 1969 1972 Киргизької РСР
1972 1973 1988 Депутат Верховної Ради СРСР 8-10 скликань.
З березня 1988 З липня 1989 1995 2001 Білгородської області Росії
Б ув академіком Української академії аграрних наук, написав понад 80 книг. Із 2001-го працював радником полтавського губернатора з аграрних питань.
СРСР, Герой Соціалістичної Праці
1973 1988 Депутат Верховної Ради СРСР 8-10 скликань.. З липня 1989
Та життєвий шлях Федора Трохимовича Моргуна раптово обривається – він трагічно
загинув в автокатастрофі 17 липня 2008 року.
Вітчизняна критика високо оцінила художньо-публіцистичний доробок письменника Федора Трохимовича Моргуна за його правдивість і критичну відвертість як у ставленні до рідного народу, так і до багаторічної влади комуністичного режиму.
Письменник Микола Костенко небезпідставно називає Ф.Моргуна “пророком своєї батьківщини “, “справжнім Батьком українського села“,“другом і порадником кожного, хто бере участь у розбудові демократичної України“ 1 Перераховуючи видатні досягнення Федора Трохимовича, окресливши проблематику, яку вирішував Федір Моргун, письменник
Микола Костенко закликає українців: ““Проникнутися цією проблематикою, “захворіти“
нею, підхопити естафету Моргуна – чи є щось праведніше на цім світі? “2
Додамо і ще суттєве доповнення до цього благородного заклику. Федір Моргун не тільки господарник і борець за незалежну Українську державу, він також письменник, творчість якого необхідно включити до програм з сучасної української літератури у вищих навчальних закладах всієї України. А в середніх загальноосвітніх
навчальних закладах Полтавщини, і Донеччини, там де він прожив і творив не один десяток років, творчість Федора Трохимовича необхідно вивчати на уроках “Літератури рідного краю“, де поруч із видатними письменниками –земляками він повинен постати поруч.
1.Микола Костенко.Пророк своєї батьківщини Предмова до книги Федір Моргун“Вибір України-порятунок природи і села// Федір Моргун. Вибір України -порятунок природи і села.Роздуми виборця. Видання друге, доповнене.—Полтава:“Дивосвіт“, 208 р.-С.1-2.
2.Там само…С.1-2.
Коментарі
Східняк
16.05.11, 12:30
Цікаво, корисно, але треба відредагувати форматування тексту !!!
Oleksander
26.05.11, 16:46
спасибі!
Ternopol
37.05.11, 10:03
Гість: Світанок
47.05.11, 20:59
Звісно цікаво і корисно по-більше знати людей, які творили і творять культуру і життя України. Щиро вдячний людям, які популяризують видатних людей.
всім.