Роковини депортації українців з опольщених теренів

У 2019 році виповнюється 75 років від початку депортації з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках українців - автохтонних мешканців цих регіонів. 

Сотні тисяч українців було депортовано у примусовому, позасудовому порядку. Загалом, за офіційними даними у 1944-1946 роках. було переселено до СРСР 482,8 тисяч осіб. 

У 1947 році залишки українського населення, біля 150 тис. осіб, з історичних українських земель у складі Польщі в рамках Акції “Вісла” було депортовано на північ та північний захід Польщі.  

У наступні роки (до 1951-го) до УРСР з території Польщі було переселено ще близько 50 тисяч осіб.

Депортація супроводжувалася терором, репресіями, конфіскацією майна, встановленням режиму спецпоселень для депортованих українців, обмеженням їх політичних, соціальних, економічних і культурних прав. Тотальне виселення корінних українців зі споконвічних теренів за етнічною ознакою було ретельно сплановане і брутально здійснене комуністичними режимами Польщі та СРСР. Виселені з території Польщі українці знайшли свою другу домівку в різних регіонах України від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.

Депортація українців з села Новосільців (Сяноцький повіт) в СРСР. Березень 1946 року.

Джерело https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/75-ti-rokovyny-pochatku-deportaciyi-ukrayinciv-z-lemkivshchyny-nadsyannya-holmshchyny-pivdennogo-pidlyashshya-lyubachivshchyny-zahidnoyi-boykivshchyny-vidznachat-na-derzhavnomu-rivni

Фест Голосіївська Криївка

Друзі, щороку в Києві в парку Максима Рильського відбувається невеличкий фест Голосіївська Криївка. Зазвичай там жива музика, в основному важка, є можливість попоїсти, послухати щось цікаве з лекцій, в палатках з цікавинками чи сувенірами щось купити, постріляти в тирі Минулого року бачила там Вірастюка. 

Цього року буде 14 липня. Не знаю, як воно на цей раз там буде але точно піду

Кому цікаво?



Сватовство Альвиса (Скандинавская мифология) (с)

Гном Альвис был очень умен, намного умнее своих соплеменников. Он знал почти столько же, сколько когда-то знал Квазир, и очень этим гордился.

- Вы не достойны того, чтобы я жил с вами, - заявил он однажды другим обитателям подземного царства. Мое место в Асгарде, среди богов. Только они смогут понять мою мудрость и заставят всех воздавать мне должные почести.

Выслушав его, гномы удивленно покачали головами.

- Конечно, ты очень мудр, Альвис, - сказал один из них, но ты забываешь о солнце, которое превратит тебя в камень, едва ты выйдешь из Свартальфахейма.

- Сразу видно, что ты глупец, - засмеялся Альвис. - До Асгарда я доберусь ночью, когда солнце не светит, а в стране богов есть дворцы, крыши которых защитят меня от его лучей.

- Но, Альвис, - промолвил второй гном, - как ты можешь заставить богов разрешить тебе жить вместе с ними?

- Я могу жениться на какой-нибудь богине, и тогда Асы волей-неволей должны будут допустить меня в Асгард, - гордо произнес мудрец.

- Что ты, что ты, Альвис! - воскликнул третий гном, стараясь удержаться от смеха, чтобы не обидеть собрата. - Ступай скорее к подземному озеру и взгляни на свое отражение. Ведь, несмотря на все твои знания, ты такой же маленький и горбатый как и мы все. У тебя такая же длинная черная борода, как и у нас, и такие же глазки-бусинки. Разве можешь ты стать мужем богини?

- Боги не так глупы, как вы! - рассердился Альвис. - Они знают, что ум важнее красоты, и ни один из них не откажется выдать за меня замуж свою дочь.

Гномы не стали больше спорить и замолчали, и только один, самый старый из них, сказал:

- Я не так умен, как ты, Альвис, и хуже тебя разбираюсь в науках, но за всю мою долгую жизнь еще ни разу не слышал, чтобы гномы породнились с богами и заставили их что-либо делать по-своему. Лучше оставайся среди нас. Помни, что Асы не простят тебе твоей дерзости.

Но гордец только рассмеялся и презрительно махнул рукой.

- Сегодня же ночью я пойду в Асгард, - произнес он, - и, когда я вернусь, вы узнаете, чего я там добился.

И действительно, едва Суль на своей колеснице скрылась за горами, как Альвис отправился в путь. По дороге он обдумывал, к дочери какого бога ему лучше посвататься, и наконец выбрал дочь бога грома. Лет семнадцать или восемнадцать назад, еще до того как строилась крепость Асов, у Сиф родилась дочка, которой дали имя Труд. Она была хороша собой, скромна и тиха, и гном решил, что лучшей жены ему не найти.

"К тому же, - рассуждал он, - Тор, хотя и могуч, но не очень умен и ему захочется иметь такого мудрого зятя, как я. Только бы мне добраться до страны богов!"

Вскоре он подошел к Бифресту и стал звать Хеймдалля. Чуткий Ас сейчас же услышал его тонкий, писклявый голос и спросил, что ему надо.

- Я хочу попасть в Асгард, - отвечал Альвис, - но не знаю, как мне пройти сквозь пламя, которое горит на вашем мосту.

- А что тебе нужно в стране богов? - спросил Хеймдалль.

- Посвататься к дочери Тора - Труд, - сказал гном.

Ас рассмеялся.

- И ты думаешь, что он согласится выдать ее за тебя? - промолвил он.

- Да, Хеймдалль, - с гордым видом отвечал Альвис, - потому что после смерти Квазира мудрее меня нет никого на свете!

- Вот как? - снова рассмеялся Хеймдалль, который, как вы помните, сам был очень мудр. - Ну что ж, я помогу тебе пройти в Асгард. Вреда ты там не причинишь, а мне интересно будет узнать, как ты сумеешь добиться успеха.

Он спустился вниз по Бифресту, взял Альвис на руки и принес его в Асгард.

Горячо поблагодарив сторожа радужного моста, гном спросил его, где находится дворец Тора, и направился прямо к нему.

Бог грома был в это время у Гимира и собирался плыть на на поиски змеи Митгард, о чем вы уже знаете. Труд давно крепко спала, и Альвиса встретила одна Сиф. Отворив ему дверь и увидев перед собой гнома, богиня плодородия от удивления от удивления выронила из рук гребень, которым она расчесывала на ночь свои золотые волосы, и, вместо того, чтобы сказать гостю "добро пожаловать", воскликнула:

- Как ты попал в Асгард, черный эльф, и что тебе от меня нужно?

- Ты бы лучше спросила меня о моем имени, - упрекнул ее карлик, - тогда бы ты узнала, что меня зовут Альвис и что я мудрее всех на свете.

- Извини, Альвис, - ответила Сиф. - Правда, я никогда прежде о тебе не слыхала, но будь нашим гостем и расскажи, зачем ты к нам пришел.

- Я пришел посвататься к твоей дочери, Сиф, - с важным видом сказал гном, смело входя во дворец.

- Посвататься к моей дочери? Ты хочешь жениться на Труд? - вскричала богиня, не веря своим ушам.

- Да, Сиф, - подтвердил Альвис, с трудом вскарабкиваясь на скамью, на которую она ему указала. - Я хочу жениться на Труд и не понимаю, почему ты этому удивляешься. Ум дороже всего, я же почти так же мудр, как Один и вполне достоин руки любой богини. Ты должна быть счастлива, что мой выбор пал именно на твою дочь.

- Но Альвис, - возразила Сиф, - дочери Асов не выходят замуж за гномов: они не могут жить под землей, в ваших пещерах.

- Зато я могу жить в Асгарде, - произнес Альвис. Конечно, днем я буду сидеть дома и выходить из него только по ночам, но это не так важно. Я очень богат, у меня много золота, а с помощью моих знаний я смогу скоро стать еще богаче, так что моей жене все будут завидовать.

Еще долго продолжался их спор, но наконец хитрецу удалось убедить жену Тора. Она тут же позвала Труд и, даже не испросив согласия Тора, объявила ей, что выдает ее замуж за гнома.

Едва взглянув на своего крохотного жениха, девушка залилась слезами, таким противным он ей показался. Зато сам Альвис сиял от радости и гордости. Он пробыл у Сиф целый день, а к вечеру отправился восвояси, пообещав прийти следующей ночью снова и попросив Труд не ложиться спать, чтобы он мог с ней повидаться. По дороге в Свартальфахейм он не удержался, чтобы не рассказать обо всем Хеймдаллю, которому пришлось опять перенести его на руках через радужный мост, и похвастаться перед ним своим успехом.

- Я желаю тебе счастья, - сказал тот, - но не рано ли ты радуешься? Ведь Тор еще ничего не знает о твоем сватовстве к его дочери?

- Он не захочет нарушать слово, которое мне дала Сиф, и я уже смело могу считать себя его зятем, - отвечал гном и, распрощавшись с Хеймдаллем, весело запрыгал дальше к ближайшей пещере.

Утром в страну богов примчался Тор, возвратившийся со своего поединка со змеей Митгард.

- Что нового в Асгарде? - спросил он у Хеймдалля, который, услышав стук колесницы грозного бога, вышел ему навстречу. Не подходили ли великаны к его стенам?

- Великаны не появлялись, Тор, - сказал Хеймдалль, но зато к нам приходил один гном, по имени Альвис, и посватался к твоей дочери Труд.

- Ты смеешься надо мной! - покраснел от гнева бог грома. - Как может моя дочь стать женой какого-то черного эльфа? Сиф никогда на это не согласится!

- Нет, Тор, Альвису удалось ее уговорить, - ответил мудрый Ас. - Она дала ему слово, и сегодня вечером он снова придет, чтобы повидать свою невесту.

- Сегодня вечером он снова придет, чтобы повидать свою невесту? - переспросил Тор и задумался. - И ты говоришь, что он очень мудр?

- Он считает себя самым умным существом на свете, - промолвил Хеймдалль.

Бог грома усмехнулся.

- Хорошо, я сам встречу его сегодня у Бифреста, - произнес он и спокойно пошел к себе во дворец.

Сиф сейчас же рассказала ему, что просватала дочь за гнома, который так же мудр, как и Один или великан Мимир.

- Лучшего зятя нам не найти, хотя Труд он и не нравится, - закончила она свою речь.

- Я не буду спорить, - промолвил Тор. - Ты уже дала Альвису слово, и его нельзя нарушить.

И не сказав жене о том, что собирается встретить гнома, могучий Ас поспешно ушел.

Оповестить весь Свартальфахейм о своей женитьбе на дочери бога грома, Альвис, едва дождавшись вечера, поспешил к своей невесте, и не успели еще в небе зажечься первые звезды, как он уже был у Бифреста.

- Хеймдалль, Хеймдалль, помоги мне подняться по мосту! - закричал он.

Мудрый Ас, которого забавляла дерзость гнома, и на этот раз исполнил его просьбу, но, когда Альвис достиг страны богов, здесь его уже поджидал сам Тор.

- Здравствуй, Альвис, - промолвил он ласково. - Скажи мне, куда ты идешь?

- Я иду к твоей дочери, Тор, - отвечал гном, сразу узнав сильнейшего из Асов по его огромному росту и могучему сложению. - Сиф обещала выдать ее за меня замуж.

- Что ж, я согласен с женой, - сказал бог грома. - Позволь только сначала проверить, так ли ты мудр, как говоришь.

Гном даже раздулся от гордости.

- Спрашивай меня о чем хочешь! - воскликнул он. - Я дам ответ на все твои вопросы.

- Хорошо, тогда расскажи мне все, что ты знаешь об Асгарде и Митгарде, о Ванахейме и Йотунхейме, о царстве огня и о подземной стране мертвых, а так же о всех племенах и народах, живущих на земле, - потребовал Тор.

Больше двух часов отвечал Альвис на первый вопрос бога грома, но ответил на него без запинки.

- Много ты знаешь, - похвалил его Тор. - Ну, а теперь, - продолжал он, - расскажи мне о всех зверях и птицах, живущих на земле, и о всех рыбах, плавающих в морях и реках.

Альвис ответил и на второй вопрос могучего Аса, но отвечал на него так долго, что, когда он кончил, небо из темного стало светло-серым.

- Ты действительно великий мудрец, - произнес бог грома, искоса поглядывая на восток. - Тебе осталось только сосчитать все звезды на небе и сказать, как каждая из них называется, и мы завтра же отпразднуем твою свадьбу с моей дочерью.

От таких слов у Альвиса закружилась голова. Забыв о надвигающейся опасности, он стал называть звезды, но не успел перечислить и четвертую их часть, как вдали послышалось громкое ржание коней, запряженных в колесницу Суль. Первый яркий луч солнца скользнул по небу и упал на гнома, мгновенно превратив его в камень.

Так Тор, не нарушив данного Сиф слова, сумел избавить свою дочь от неугодного ей жениха и доказал, что хитрость подчас бывает выше мудрости.

Андрій Бандера

8 липня 1941 року Андрій Бандера (батько Степана Бандери) засуджений до розстрілу і через три дні розстріляний
Андрій закінчив Стрийську гімназію в 1901 році, також богословський факультет Львівського університету в 1906 році. Висвячений у 1906 р. 
Мав активну політичну позицію ще під час свого навчання у гімназії — вступив до лав УНДП. Під час виборів займався політичною роз'яснювальною роботою серед селян. Член Наукового товариства Тараса Шевченка з 1910 р. Вдома Бандери часто з'їжджалися активні учасники українського національного життя Галичини

У жовтні — листопаді 1918 року о. Андрій Бандера належав до організаторів української влади в Калуському повіті. Формував з селян довколишніх сіл військові відділи, озброєнні захованою в 1917 році зброєю.

У 1919 р. делегат Української Національної Ради ЗУНР у Станіславі від Калуського повіту, голосував за Акт злуки. Під час українсько-польської війни добровільно вступив в Українську Галицьку Армію. В армії служив капеланом 9-го полку Третьої Бережанської бригади УГА 2-го корпусу (у 1919–1920 роках).

В ніч з 22 на 23 травня або 23 травня 1941 був заарештований як батько «руководителя краковского центра ОУН Степана Андреевича Бандери». 5 днів перебував у Станіславській тюрмі і місяць і 13 днів — у Київській.

2 липня 1941 слідство у справі отця Андрія Бандери завершилося. В обвинувальному висновку, складеному слідчими, йшлося про переховування нелегала, наявність націоналістичної літератури, націоналістичні переконання підслідного. Проте першим, отже — головним — звинуваченням священика, було те, що він, «будучи батьком керівника закордонного проводу антирадянської націоналістичної організації ОУН Бандери Степана Андрійовича, підтримував з ним до останнього часу систематичний зв'язок». 7 липня відбувся «суд», який тривав менше двох годин. Відповідаючи на питання суддів про своїх дітей, отець Андрій Бандера гордо відповів: «Я своїм дітям дав належне виховання, прививаючи їм любов до України. Світогляди моїх синів і доньок однакові».

Після численних катувань був засуджений до розстрілу 8 липня і через три дні розстріляний. Перед смертю написав «Мої особисті зізнання» (кримінальна справа № 61112) — сповідь про себе, свою родину і суспільно-політичне життя в Західній Україні 40-х pp. XX ст. Жодної інформації про місце його поховання справа не містить. Ймовірно, він знайшов останній спочинок у Биківні, де протягом 1937–1941 років ховали розстріляних НКВС у Києві. За іншими версіями, отець Андрій був розіп'ятий у Станіславській тюрмі або помер у Сибіру.


Російські фейки про мовний закон

Частина російських пропагандистських ЗМІ традиційно відреагувала на ухвалення закону, що закріплює статус української мови як єдиної державної, порцією дезінформації та фейків. Серед них як старі, на кшталт «мовних інспекторів», так і зовсім свіжі — нібито закон порушує Мінські домовленості. Фейкову інформацію подають у звичному для пропагандистських видань стилі з використанням зневажливих конструкцій — «на мове», «в Незалежной», «на Украине». Серед популярних висловів також — «закон о мовном фашизме», «тотальная украинизация» та інші.
Приклади найпоширеніших фейків та їх спростування.

Фейк № 1: За російську мову саджатимуть у тюрму

Видання «Комсомольская правда» опублікувало текст, у якому зібрані різні маніпулятивні твердження, які поширювалися ще на етапі обговорення законопроекту. Ключовою тезою публікації є те, що російськомовних людей в Україні чекає переслідування та кримінальна відповідальність. Стаття з підзаголовком «Каких последствий ждать от закона об исключительности украинской мовы в Незалежной» написана у стилі класичної пропагандистської риторики. «В законі є одна хитра стаття про “неповагу” до державної мови, яка передбачає покарання вже за відповідною статтею Кримінального Кодексу України. Оскільки значення терміну “неповага” не розшифровується, то шанс навісити на себе “уголовку” є практично у кожного російськомовного жителя України», — йдеться у статті.

Спростування.

Порушення Закону «Про мову» не передбачає кримінальної відповідальності.

Фейк № 2: За використання російської штрафуватимуть.

Майже у всіх пропагандистських виданнях звучить теза, що за використання російської мови в держустановах штрафуватимуть. «Невиконання вимог мовного законодавства буде каратися штрафами. Наприклад, чиновникам, які не використовують українську мову, загрожує штраф від 200 до 400 неоподатковуваних податком мінімумів (3400–6800 грн). Тобто, якщо чиновник перейде на будь-яку мову, окрім української, під час засідання в органах держвлади або місцевого самоврядування, максимальний штраф складе до 6800 грн», — пише«Русская весна». «Комсомольская правда» пише, що штрафуватимуть ще й чиновників, які не здали іспит на знання української мови. «За незадовільні результати при здачі іспитів для чиновників передбачені штрафи в діапазоні від 3,4 тисячі до 11,9 тисячі гривень»

Спростування

Обидва твердження є маніпулятивними. Як зазначають автори спільноти громадських активістів «Громадський закон про мову 5670-д», що активно відстоювала ухвалення закону, штрафні санкції стосуватимуться лише порушень прав громадян на отримання послуг українською мовою в державних установах і визначених законом публічних сферах. «Почнуть діяти штрафи через три роки. Причому щоб отримати штраф, порушник має дуже постаратися. По-перше, дістати громадянина так, щоб він написав скаргу Уповноваженому із захисту державної мови. По-друге, щоб порушення було доведене. По-третє, щоб Уповноважений виписав попередження і припис про усунення порушення закону (це найвище “покарання” за перше порушення!). По-четверте, після цього все має повторитися знову, і лише на підставі повторної скарги з порушника можуть стягти штраф у розмірі кількох тисяч гривень», — йдеться в повідомленні.
Штраф для чиновників, які не здали іспит, не передбачений.

Фейк № 3: Російську можна буде використовувати лише на кухні.

Автор тієї ж статті у виданні «Комсомольская правда» пише, що закон утискає права російськомовних людей і забороняє спілкуватися нею в публічних місцях. «Після вступу в силу цього акту законотворчості громадяни України будуть зобов'язані спілкуватися “на мове” не тільки в людних місцях, а й у громадських та в соціальних установах. Російською можна буде розмовляти тільки в приватному спілкуванні, будинку, наприклад, на кухні», — стверджує автор статті.

Спростування.

У законі чітко зазначено, що він не поширюється на мову приватного спілкування та мову релігійних обрядів. Закон зобов’язує широке коло держслужбовців знати українську мову та використовувати її в роботі. Однак закон прямо не вказує на те, якою мовою громадянин повинен звертатися до органів влади. Закон насамперед захищає право україномовного жителя отримати послугу українською мовою, але не забороняє спілкуватися в публічних місцях російською.

Фейк № 4: Закон суперечить Мінським домовленостям.

Скандально відома речниця МЗС Росії Марія Захарова заявила, що закріплення української мови як єдиної державної нібито порушує Мінські домовленості. «Рада ухвалила рішення щодо того, що єдиною державною мовою в Україні буде тільки українська. Ось це прямо суперечить Мінським домовленостям! До речі, де американський представник Волкер, де ОБСЄ, де Париж і Берлін? Де вони всі?! Де вони зі своїми запитаннями: “Як же так? Це суперечить Мінським домовленостям?!”», — вважає Захарова.

Спростування.

Очевидно, що Захарова намагається прирівняти холодне до зеленого. Мінські домовленості стосуються комплексу заходів щодо припинення вогню на сході України. Вони жодним чином не пов’язані зі статусом і використанням української мови, що врегульовує ухвалений закон. А єдина державна мова в Україні — українська — закріплена ще в Конституції 1996 року.

Фейк №5 : На вулицях з’являться «мовні інспектори».

Згадується у статті й популярна страшилка про «мовних інспекторів», які нібито мали би контролювати, щоб російська не звучала в публічному просторі.«Стежити за виконанням закону будуть “мовні інспектори”. Вони зможуть бути присутніми на засіданнях в держорганах, вимагати документи у громадських організацій і політичних партій, а також призначати розміри штрафів», — пишеросійське видання «ТАСС».

Спростування

Закон не передбачає введення «мовних інспекторів». Ідею створення інституту мовних інспекторів прибрали із законопроекту ще до другого читання. Втім, навіть якби інспектори були, то вони не мали би ходити по вулицях та слухати, чи не говорять люди російською. Передбачалося, що інспектори мали би реагувати на скарги громадян про порушення їхніх прав на обслуговування українською. В остаточній версії закону на скарги реагуватиме Уповноважений із захисту державної мови.

Фейк № 6: Закон порушує Конституцію і Хартію регіональних мов.

«За дискримінаційний і такий, що порушує українську Конституцію і Європейську хартію регіональних мов закон проголосували 278 депутатів», — пише «Русская газета».

Спростування.

Закон не порушує Конституцію України, в якій закріплено, що державною мовою є українська. Що стосується Європейської хартії регіональних мов, то закон надає право представникам національних меншин мати класи чи групи в навчальних закладах із викладанням рідною мовою. Закон не забороняє жодну з мов, а лише сприяє всебічній підтримці української. Слово «заборона» не трапляється в тексті закону жодного разу. Натомість слово захист — 92 рази, звертає увагу журналістка «Голосу Америки» Ксенія Туркова.

Фейк № 7: Більшість українців розмовляє російською.

Частина російських ЗМІ продовжує використовувати міф про те, що російська мова в Україні є мовою більшості.
«Безумовно, це дискримінаційний закон, який передбачає каральні заходи. Якщо він вступить в силу, це суттєво вплине на грамотність населення України і дуже збіднить його культурно. Крім того, це викличе невдоволення, тому що більшість людей в Україні вважають російську мову рідною», — цитує слова одного з російських політиків сайт RT.

Спростування.

Насправді російську вважають рідною близько чверті українців. Згідно з данимидослідження соціологічної служби Центру Разумкова, проведеного у 2016 році, 69 % українців вважають рідною українську мову і 27 % — російську. До того ж простежується чітка тенденція до збільшення кількості україномовних людей. У 2013 році, за даними КМІС, кількість українців, які вважали рідною російську мову, зменшилася на 13 %.
Тактика частини пропагандистських російських ЗМІ також зводиться до публікації висловлювань відомих несимпатиків української мови. Наприклад, Олени Бондаренко, Ігоря Гужви, проросійськи налаштованих політологів та активістів, а також створення статей на основі вибіркових коментарів із соцмереж чи опитувань випадкових людей на вулиці та підтасування потрібних коментарів для сюжету.

Джерело https://enigma.ua/articles/za-rosiysku-movu-v-tyurmu-rosiyski-feyki-pro-movniy-zakon

Пляшка

Пляшка із зерном голодного 1932-року. Під час корчування старої вільхи в листопаді 2012 року на городі мешканки с. Великі Крушлинці Вінницького району Марії Сороки знайшли пляшку з насінням. Вона лежала під коренем дерева горловиною до низу. Коли її підняли, побачили зерна проса.

Пані Марія була вражена – знайшовся «скарб» її діда, який в 1932 році, ховаючи трохи збіжжя від бригад «червоних мітел», на кінці городу під одним із дерев викопав яму, поклав туди пляшку, зверху добре засипав і утрамбував.

Навесні сподівався відкопати і засіяти город. Але на жаль, у 1933-му р. дорогоцінний «скарб» не зміг знайти.

До самої смерті – 1956 дід картав себе, що не зробив надійної мітки на дереві, не зміг знайти зерно та врятувати родину від голодомору.

В 1933 у діда Семена померли старша донька Юстина, та її троє діток.

Ця Пляшка із зерном зараз виставлена в Краєзнавчому музею м. Вінниця


Юрій Коваль



Акт відновлення Української Держави

4 липня 1941 року в окупованому німцями Львові був арештований уряд проголошеної кількома днями раніше відродженої Самостійної Української Держави на чолі з Ярославом Стецько. 30 червня 1941 року, після взяття Львова нацистськими військами, до міста вступили і сили руху опору Бандери. Того ж дня вони скликали мітинг і Національні збори, на яких у присутності кількох німецьких генералів проголосили Акт відновлення Української Держави. І хоча німецька сторона була проти, того дня рішучих дій з її боку не відбулося. Українці розраховували, що німці швидше погодяться на проголошення Української держави, ніж підуть на загострення відносин з ними.

Отож, ОУН за підтримки митрополита А. Шептицького таки проголосила про відновлення самостійності України та створила український уряд з 15 міністрами, який очолив Ярослав Стецько. Тим не менш, вже за кілька днів після проголошення Акту про це дізнався Гітлер і особисто вимагав від Степана Бандери офіційно анулювати відновлення державності. Тоді німці заявили: «Ми не союзники, а завойовники». Проте Бандера відмовився від умов Гестапо, а тому 4 липня український уряд у Львові був арештований, а самого Бандеру посадили під домашній арешт у Берліні.




Джерело

Меморіал Всеукраїнська правозахисна організація Меморіал імені Василя Стуса

In memoriam

Вчора, близько 10.50, під час евакуації пораненого військовими медиками ООС в районі населеного пункту Водяне, окупанти обстріляли медичний хамві з ПТКР. 
В результаті один військовослужбовець загинув на місці. Ще двоє військовослужбовців ООС – отримали поранення, один з яких пізніше помер

"Командування Об'єднаних сил наголошує, що обстріл санітарних автомобілів є порушенням міжнародного законодавства та норм міжнародного гуманітарного права. Підступний обстріл санітарного автомобіля збоку російських окупаційних підрозділів є черговим свідченням того, що окупанти не дотримуються жодних міжнародно-правових норм"


Сержант Ірина Шевченко


Старший матрос Сергій Майборода
Фото решток хамві тут https://sprotyv.info/photo/dialog-po-rossijski-v-seti-pokazali-kadry-s-mesta-bratskogo-rasstrela-medikov-vsu-foto

Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 р.

30 червня 1941 р. ОУН бандерівців проголосила у Львові Акт відновлення Української держави.

Ця подія стала ще одною ланкою в ланцюжку історії українського державотворення. Раніше були УНР і ЗУНР, знищені більшовиками й поляками, Карпатська Україна, розтоптана мадярами.

Проте українські самостійники не втрачали ентузіазму й використовували будь-яку нагоду, аби добитися створення Української держави.

Акт було проголошено без відома німців силами членства ОУН(б). Оунівці розгорнули масштабне повстання в тилу Червоної армії, нападали на тюрми з політичними в'язнями, захопили у Львові радіостанцію, по якій і було поширено звістку про українську незалежність.

Сам Акт є хорошим прикладом того, як невелика, але добре вмотивована, група пасіонаріїв може здійснювати свою волю.

Вибух німецько-радянської війни - це був шанс для реставрації Української держави. І українські революціонери не були б революціонерами, якби цим шансом не скористалися.

Утім, Акт 30 червня послужив ще й добрим лакмусовим папірцем ставлення нацистів до незалежної України. Їм довелося відкрито заявити, що вони не прийшли на наші землі, щоб давати комусь самостійність.

А значить, продемонстрували всій українській нації, що гітлерівська Німеччина - такий самий ворог, як і СРСР.

Нижче - оригінальний примірник Акта відновлення Української держави із власноручними правками Ярослава Стецька - Голови Українського Державного Правління і головного виконавця цього чину.

Зверніть увагу: слово "проголошення" Стецько викреслив і виправив на "відновлення". Це він зробив в останній момент, тому частина галицьких газет надрукувало текст Акта за старою чернеткою - зі словом "проголошення".

Проте у Львові Стецько саме відновлював Українську державу




Читабельний варіант тут http://photo.i.ua/user/3485938/515079/15507511/

Інформація взята з ФБ
Український Визвольний Рух - ОУН і УПА