У владі нашій не боги,

Не москалі, не бульбаші,

Не ляхи навіть, не жиди,

А звичайнісінькі клопи.

Людина, хто вона така?

В державі нашій – це «еда».

Для кого саме? Для комах,

У котрих є панічний страх.

Народ якому вже свербить,

А навіть до крові болить…

Підніметься і скаже – «Ні»!

Ми українці, чи раби?

Заради праведних людей,

Заради Господа дітей,

За Україну та свободу,

Та не загубленого Роду,

Вже час давити цих клопів,

Кайдани зняти у рабів.

Є козаки у нашім краї?

Вас МАТИ-НЕНЬКА викликає!

 

                            Слава Україні! 

Безглуздя, темрява радіє.
Бешкетний, говірливий час.
Коли здійсниться світла мрія,
Яку в віршах співав Тарас?
Світла мрія – воля вічна,
Степ, козацькі курені,
Чисте і блакитне небо,
Житні, золоті лани.
Життя прийшло важке, тягуче,
Обличчя радості – де ти?
Прийди до нас, єдиний Отче,
І матір Україну збережи!
Збережи і дай надію,
На найкраще майбуття.
Подаруй людині віру
У краще сонячне життя. 

Ваше безумие – безумно.
Ваши слова – спонтанный бред. 
Ведите же себя достойно!
Замерзли, грейтесь, вот вам плед.
Послушайте, да успокойтесь!
Бывает все и даже так…
Вот вам водичка и умойтесь,
Поймите, все – это пустяк!
Не помогает? – Это плохо!
Пожалуй, лучше я уйду,
Чтобы не слушать ваши вздохи,
Не слушать вашу ерунду.
Но это вас только заводит
И ускоряет ваш разбег.
В душе у вас безумство бродит.
Ну, а безумство – это грех. 

Мышка в руке,
Клава устала.
Жизнь на крючке
Сайты, порталы.
Комп разрывается,
Windows шалит.
Сеть извивается,
Хочет обвить
Шею и тело,
Особенно мозг,
Вяжет умело
Любимый мой DOS.
В корень стремится 
Проникнуть червяк,
Там поселиться,
Приделать косяк.
Молча взорваться,
Зависнув упасть.
Должен признаться,
Мой комп ему в масть.
Вот невезуха,
Откуда они,
Лезут и лезут
В программки мои?(((
…!
vitalart