Останні дні...

Останні дні, я в просторі блукаю, шукаю свій вчорашній день, переглядаю мить свого життя... тут ось початок, там кінець - нічного швидше не буває. Вкотре розумію що так і не навчився цінувати те що маю. Сумую лиш за тим що втратив... ціную. Попереду щось невідоме і манливе, позаду щось знайоме й рідне, а я ось тут посередині. Все життя ганявся за майбутнім, ловив... а то була порожнеча, кидав і гнався далі. Боявся бути смішним і грав свою роль як серьозна людина, а зараз сміюся... сміюся і плачу. Так захотілося справді пожити, чому тільки зараз? - незнаю чому... Хто б зупинив цю кляту машину, цей ненависний мені механізм. Годинник спинити я в силах, а час... ні.   Я завжди казав, немає часу, поспішаю, бувай... А зараз? Зараз вже не поспішаю, я б залюбки лишився, просто немає часу... бувай...