Тріпоче серце спійманої птиці,В руках моїх не чує доброти.- Я дам тобі водиці і пшениці,Моя пташино, тільки не тремти!- Хіба потоки загубили воду,Хіба в полях уже зерна нема?!Пусти мене, мій хлопче, на свободу,І все, що треба, я знайду сама.Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,В своїх руках, легеньких, як вітрець.Хіба неволя це? Хіба це важко -Від мене взяти кілька зеренець?Пусти мене! Мені, дитино мила,Дорожча воля, ніж зерно твоє!Страшна, хоч навіть лагідна, та сила,Яка розкрити крилець не дає...
Читати далі...