хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Дитинство, обпалене війною

Знову тривога
Лунає з повітря.
Видно з порога
Серпанка палітра.

Мама, як вкопана,
Шепоче стиха:
"Цариця Небесна,
Лишенько-лихо...

Знову атака!
Щоб воно здохло!
путін собака!
Нехай тобі б всохло!

Скрючило суку
Й не відпустило!"
Мене на руки
Бере щосили...

Сирена з неба,
Далеко ще ранок...
Скоріше треба
Нам у схованок.

Мама за свічку -
В погребі темно.
Я свою ляльку
Хапаю таємно,

Їй самій лячно.
Мерщій від хати -
Можуть до неї
Вдертись солдати,

Орки трикляті,
Російські потвори,
Горіть в багатті!
Горе нам, горе...

Злізли до льоху,
Калатає серденько.
Стихло потроху...
Горнуся до неньки.

Тремтять долоньки
Мама руки до неба:
"Не бійся, доню,
Молитися треба..."

В погребі сиро,
Стиха лине молитва:
"Дай, Боже, миру,
Хай скінчиться битва..."

Здригнулась стеля
Загойдалися стіни,
Гул, як в пустелі,
Невже ми загинем?!!

Я обіймаю
Любу матусю.
Міцно тримаю
Ляльку Катрусю.

- Мої ви дівчатка,-
Дивиться в очі,-
Тихо дитятка,
Врятуй нас, Отче!

Дай днесь у мирі
Жити із хлібом...
В неньки волосся
Покрилося сріблом...

Ховались скільки
Отак невідомо...
Стихло...навшпиньки
Зі схову до дому.

Палають хати
Через дорогу...
Живі, рідненькі...
І Слава Богу...

© Поліна Сікорська
4

Коментарі

110.04.22, 12:00

Сильно!

    210.04.22, 12:20Відповідь на 1 від Ivan_Tom

    Сильно!
    Дякую

      310.04.22, 12:56Відповідь на 2 від Полина_Я

        420.12.23, 01:45

        А ми не молимся и не прячемся. И не особо боимся. Войне нет конца, теперь она часть повседневности. Человек ко всему привыкает. У меня окна на парк. Так дети после сирен орут и продолжают играть в свои игры, хотя даже в столице разруха от снарядов и их осколков.
        +