Я дерево з корінням під льодами І сивим небом в молодих гілках, Закохана і так кохана Вами, В таких буденних справах і словах. Гoйдаю думки листями овиті, Про те, що світ єдин, як все живе. І кожній так щаслива новій миті, Любов відроджує у краще і нове

“Украинские захватчики таранили мирные российские корабли, опасно маневрировали вокруг российских самолетов, высаживали десант и пытались обрушить керченский мост, с силой кидая в него спасательный плотик. Месяц назад нацистское поисково-спасательное судно «Донбасс» и карательный буксир «Корец» вышли из так называемой Одессы во Внутреннее море России (т. н. «Черное») и, пройдя Русский пролив (т. н. «Керченский») и Территориальное море России (т. н. «Азовское»), благополучно прибыли в Бердянск...

Читати далі...

Хто наче бог у владній своїй силі,Хто не вагаючись вирішує життя,В єдину мить своїх законів хвилей. Втрачає все - минуле й майбуття.Як відчуваєш, що цей світ підвладен,Будь обережний рушити його,Бо він так само тебе знищить ладен,Як і підносив легко до того.

Ми втратили сором і тугу за ним,Ми стратили безліч дрібних передбачень,Це рай остаточно і бог його з ним,В сукупній постійній можливих пробачень.З людей несвободи нас рушив Сізіф,Свідомість, як м'яч переходила колом.З останніх людей полубогів - то Скіф,З найперших людських почуттів, то є сором.

Читаю між строк,Розумію крізь думку,Ходжу поміж люди,Знаходжу в собіЩасливий урок,Стрімку злітную смугу,Прекрасне, що буде,У серці своїм.

Прогноз погоды на сегодня: - '"ФИГ ПОЙМЁШЬ , ЧТО НАДЕТЬ!" Между теплом и отопительным сезоном, нам ещё материться и материться...

Як що до темної матерії Та колективних симуляцій?Жадоба розпалила Землю Та безперервнії фрустрації.Я кожен день з балкону бачу - З'їдає місто вічний ліс,І кожен день із лісом плачем,І пробачаєм людям хист.

Піднімаються в темні часи, хто зберіг своє світло,В повний зріст, в повний зміст, в повний хист,І як хвилі ідуть від Тарасового заповіту,Бо Пророк є Пророк, його доля - долоні над нами і з небом зв'язуючий міст.Піднімаються легко, як птахи і сильно, як море,І стіною стають між дурною негодой й дитям.Кожен має в душі щось, щоб світлом затьмарити горе,Кожен бачить ту душу, як Богом осяяний храм.

Нам цікаво, як все це за вітром пливе,Нам цікаво, як вітер утворює тишу,І як подихи думки ворушать живе, І як справи у долі автографи пишуть.Нам цікаво, що кожен всередині єВибухово заряджений мірою щастя,І як довго чи скоро життя промайне,Я лишуся, щоб лагодить вічності снасті.

Стомлені лицемірством Правду сприймають як ад,Ти можеш це розуміти, Сказати не маєш права.Весь час боротьба за владу,І навіть якщо не так, Щоб чути самого себеВсе знати про все не варто, Можливо що і не треба.Нам створювати повсякденність,Як свято або буденність.Якщо підійти до краю,То замість любові непевність...