90:90

Зерна - картуші, ім'я цариці,
Бог на крок, бог на погляд на нас,
Одинокою бути, як птиця,
Одинокість хвороба і сказ.

То за обрієм медом і щастям,
То презирством холодним між крил.
Чорним небом проявлені страсті,
Світ молочний, міжзоряний спів.

У колисці долоней маленьке,
Ніжно-блискітне, щире мов біль,
Несамотності зручная жменька,
Існування змістовного сіль.

Розлетяться розбризкані думки,
Зерна -картуші знов проростуть,
І зелені потягнуться руки,
Їм самотності не осягнуть.

І народженим важкою долей,
Буде легше прийняти ім'я,
І цариця наречеться Волей,
Бо без неї не квітне Земля.