Дара Корній - "Щоденник Мавки"

Про книгу словами Автора

Дара Корній - "Щоденник Мавки"

І постають питання. І не одне, й не два «…чи стало в людях більше світла та віри, коли змінилася релігія і змінилося, відповідно, усе: уклад, звичаєвість, погляди на світ.»

А я «Складаю до купи ночі та дні. Лагідно й обережно, щоб часом ані собі, ані людям не нашкодити.» «Дитина природи. Я люблю, як вітер небом потішно жене до водопою небесного хмари-коні.» І «то незбагненно – засинати під хори тих небесних створінь. Я люблю квіти, бо вони такі вигадливі розповідальники. Люблю птаство, крилатих вісників  добрих та справедливих новин. Люблю звірів у лісі, бо кожен із них має свою історію – дивну та завжди цікаву. Люблю трави – оті, смарагдово-шовкові, які вчать мене дорожити життям.»

Але… «Що відбувається, коли настає кінець світу?» «Божевілля. То рожеві окуляри падають і розбиваються» «І ти, чи не вперше, хочеш чути тільки правду» …

«У кожної Мавки свій Чугайстер… я його відчула… Бо я – його Мавка, а він – мій Чугайстер…» «А Чугайстри приходять щоночі. Усідаються на галявині, виймають свою калинову сопілку і грають. Ох, як вони грають – душу з тебе виймають…»

«Давай поговоримо. Ми з тобою дорослі люди.»

«Мамо, вода в склянці від попелу сталі відразу брудною, а в річці той попіл тільки трохи був помітний, а потім взагалі пропав. Коли ми долаємо якісь негаразди чи неприємності, чомусь стаємо схожими на цю склянку з брудною водою. А чому не спробувати стати схожими на річку.»

«Утовкла. Чекала відповіді.»

«Ми ж маємо вибір…»

«Ні, вона шукала того єдиного, через тугу до якого загинула. Шукала не для того, щоб погубити, а щоб забрати своє собі.»

Однак «вже, напевне, не буде ніколи тут жінок. Звісно ж: жінка – це стихія землі, води. Де взяти таку, щоб і крила мала, як птаха літала, хоч інколи ставала росою, вітром, промінням, сяйвом, веселкою?» І щоб було так, що «все, що любить тебе, любить та приймає її».

Та й чи вдасться склеїти крила «під цим небом, де мало людей, а багато волі, де мало лжі, а багато простору та правди, де немає фальші, а найдорожче – любов до світу.»