В Україні вже пахне ....

В УКРАЇНІ ВЖЕ ДУЖЕ ТХНЕ СВІЖЕПАЛЕНИМ ЛЮДСЬКИМ М’ЯСОМ

які також не знають звичок, думок і почуттів один одного,

як мешканці різних планет; які по-різному виховують дітей,

вчать їх різним манерам; які харчуються різною їжею

і живуть за різними законам, ці дві нації - багаті і бідні ».

Бенджамен Дізраелі

 В країні немає жодної квартири і жодного двору, де б вже відкрито не обговорювали, що і як саме потрібно зробити з тими, хто загнав більшість українців у злидні. У самозваній «еліти» залишилося дуже мало часу, щоб спробувати виправити ситуацію. За 20 років розрив між багатими і бідними в Україну збільшився втричі. За даними досліджень Інституту соціології НAНУ, якщо на початку 1990-х співвідношення доходів 10% найбагатших і 10% найбідніших українців складала 12 / 1, у 2002 році - 30 / 1, то до 2010-го вона зросла до 40 / 1. Враховуючи тіньову економіку, академік М. Шмельов збільшує ці відмінності для пострадянських країн взагалі до безпрецедентних масштабів - в 60 разів.За радянських часів розбіжність у доходах могло бути максимум 1 до 4. У сучасних Німеччини, Данії і Швеції, за інформацією Організації з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), цей показник становить 6 / 1. А в усьому світі в середньому найбільш заможні багатшими найбідніших всього в дев`ять разів, і за останні 30 років цей розрив не надто змінився - на початку 1980-х він становив 7 / 1.У нас вже є життя для бідних і для багатих, і ці два життя не перетинаються один з одним ніде. Ні в транспорті, ні в магазинах, ні в житлових будинках і житлових районах, ні в школах і лікарнях, ні на відпочинку, ні в театрі, ні в церкві, ні навіть на кладовищі. У нас поділ на бідних та багатих іде також за етнічною ознакою на бідних - українців та багатих - не українців.За економічним статусом у структурі населення України, можна виділити п`ять груп. Багаті (0,2%), заможні (5,8%), забезпечені (38%), бідні (40%), жебраки (13%).

Представники першої групи (0,2%) «ні в чому не потребують і можуть дозволити собі будь-які покупки» (квартиру, будинок, авто, новітню побутову техніку), навчати дітей за кордоном, лікуватися у приватних або зарубіжних клініках, пересуватися на «чотирьох колесах», не турбуючись про ціни на бензин, дарувати близьким золоті прикраси з діамантами. Це олігархи, вищі державні службовці, політики та банкіри.Прийнято вважати, що концентрація капіталу в багатій олігархами Росії - одна з найвищих у світі.Однак десять найбагатших росіян володіють підприємствами, які в сумі коштують лише трохи більше 3% від ВВП РФ. В Україні ж стан десяти найбагатших людей оцінюється експертами більш ніж у 10% від ВВП країни.

Народ

У другій групі (5,8%) люди, що живуть в цілому забезпечено, але дорогі квартири або авто вони набувають, як правило, в кредит. Це наймані топ-менеджери великого і середнього бізнесу, програмісти, лікарі, що працюють з високими і прибутковими технологіями, представники шоу-бізнесу.

До третьої групи (38%) відносяться люди, яким в цілому на життя вистачає, але на холодильник або пральну машину вже треба збирати або брати кредит, - це службовці середньої ланки, сірі комірці, частково сині комірці, основна маса інтелігенції.

Четверті в цьому списку (40%) - ті, кому вистачає на харчування та покупку недорогого одягу з ринку або секонд хенду. Бюджетники, найчастіше з мінімальними або половинними «ставками», молоді клерки, реалізатори в наметах і на лотках, працюючі пенсіонери, а також сім`ї з дітьми. Фактично - це типові бідняки, у разі затримок заробітної плати приречені на злидні. Адже сьогодні зайнятість в Україні не виконує свою головну соціальну функцію і не захищає людину від бідності. Зайнятість в Україні це – фікція. Так, серед сімей, де є одна дитина - 26% перебувають на межі бідності, двоє дітей - 39% сімей, четверо і більше дітей - понад 70% сімей.

До п`ятої групи належать жебраки - їх 13%, за даними того ж моніторингу, вони «ледь зводять кінці з кінцями» - їм не вистачає навіть на їжу. Це непрацюючі або частково зайняті пенсіонери, домогосподарки і безробітні.

Так що бідних і жебраків в сукупності в нашій країні 53% (це кожен другий громадянин!), Що не може бути основою для стійкості суспільства і його стабільного розвитку. Представники і третьої, і четвертої, і п`ятої групи змушені ходити пішки по брудних вулицях, їздити в переповнених електричках і маршрутках, намагатися «качати права» в судах, відвойовуючи пільги, місяцями виплачувати кредит за комп`ютер і, звичайно ж, порівнювати нові рахунки на газ , електрику та інші комунальні послуги з рахунками річної і навіть місячної давності.

При цьому інфляція на рівні життя бідних позначається набагато сильніше, оскільки ціни ростуть в основному в сегментах оплати житла і продуктів харчування, на які малозабезпечені витрачають понад 70% своїх доходів, тоді як забезпечені більше 60% своїх доходів витрачають на товари непродовольчої групи, на які ціни зростають повільніше або взагалі не ростуть.

І ще один безпрецедентний факт: держава Україні за великим рахунком існує завдяки бідним, які не тільки створюють своєю працею ВВП країни, але й забезпечують бюджет держави. За опублікованими даними, 90% податкових надходжень від фізичних осіб до бюджету дає ... зарплата населення. У той час, як багаті групи населення – НЕ УКРАЇНЦІ, навпаки, виробляють моделі неефективного для країни інвестування та витрачання своїх доходів і заощаджень, а саме - придбання товарів іноземного виробництва та власності за кордоном; інвестування, навчання і лікування за кордоном і т. п.

з надійною системою контролю над левовою часткою власності, за всіма органами влади знизу доверху і відповідно - видатками державного і місцевих бюджетів.

 «Жирні коти» безтурботно вдаються до радощів життя, але по всьому будинку вже капає гарячий віск зі свічок, які скоро викличуть грандіозну пожежу.