ВЕРА, НАДЕЖДА, ЛЮБОВЬ
- 30.09.11, 09:49
Трудно на свете жить без Любви.
Без Веры прожить очень сложно.
Но в сердце своём Надежду храним-
Жить без неё невозможно.
Трудно на свете жить без Любви.
Без Веры прожить очень сложно.
Но в сердце своём Надежду храним-
Жить без неё невозможно.
Сорока лісом новину, Неприязну носила, Що ціни,знов повзуть у верх Й не всім вони по силах.
Почувши звірі новину, Зійшлися на нараду, Як пережити кризу знов, Як дати цьому раду. Почав розмову сам ведмідь, "Та що тут говорити", Хто має шубу,ходить в ній, В ній буде він ходити.Лисиця далі повела, "Я хочу розповісти", Хто їв м"ясце,і зараз їсть, Той далі буде їсти.
Аж лізе тут з води бобер, І він став говорити: "Та ну вас,пив хто до тепер", Той далі буде пити.Ще обізвалася й мавпа, "Та що тут ворожити", Хто з голим задом досі жив, З ним буде й далі жити…
Анна ПальокНа зупинці
Сільська автобусна зупинка Багато всяких функцій має: Немов малесенька хатинка Стрічає всіх і проводжає, Той сів на лавці відпочити, Чи може дощик переждати, Цей став, щоб ляси поточити, Або об‘яву почитати… Прийшла сюди і Ковалиха Провести сина із сумками, До когось гомоніла стиха – Ділилась стомлено думками: – Оце приїхав син у гості, У місті ще невістка й діти… Сумки важкі, аж ниють кості… Та хай везе! А що робити! Казала б ще про сина свого, Бо страх хвалитися хотіла, Але по розкладу з-за рогу Маршрутка враз прогуркотіла. – Пойду в багаж сдавать, мамаша, – Синок промовив на прощання, – А то тяжолая поклажа. Звоні почащє! До свіданья! – Їдь з Богом! – пролунало тихо… Маршрутка зникла вже за рогом. Понесла сором Ковалиха, Більш не озвавшись ні до кого. Незручно Ковалисі бідній. Бодай і ворог не діждався, Щоб раптом син до нього рідний Чужою мовою озвався. І людям теж незручно стало, Десь повно справ у всіх взялося. Тож кожне в справах тих помалу У різні боки потяглося. На лавці тільки рідна мова Ще довго в самоті сиділа. Зітхала тяжко, калинова, Немов заплакати хотіла…Тетяна Чорновіл
Как много Солнечных Людей! Не тех, кто бестолку хохочут, Когда их щиплют и щекочут, А тех, похожих на детей, Кто без корысти, грубой лести, Как- будто с ярким солнцем вместе, Нам щедро скрашивают дни. Такие люди, как огни - Среди проблем и нервотрепки, Когда невольно тянет к стопке, Собой осветят темный день, И исчезает злая тень. Нам с ними весело и просто, И в небе ярче светят звёзды, Мы забываем про печали А вы их разве не встречали? Тогда встряхнитесь ото сна И вы поймете - средь друзей Так много Солнечных Людей! Они, как вечная Весна, Нам дарят свет и обновление, Уверенность и возрожденье. Я верю, вряд ли кто осудит, Когда скажу от всей души Без лести и красивой лжи:
Валерий Панин