Профіль

ТНЕ*

ТНЕ*

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Свіже відео

Озеленювач

  • 15.05.19, 19:06
Сьогодні в центрі занятості, на семінарі, нам розповідали про те, як писати резюме. По скільки це в мене повтор в третій раз, то мені вже до неможу було не цікаво.help skuchno І це протягом півтори години. skuchno help В мене вже є резюме і не одне, офіційне в ЦЗ, яке складав спеціаліст в минулому році, а в цьому його ще й причипурили, і друге, яке мені складала рідненька моя людиночка, вона спець в цьому, так як інколи бере участь в співбесідах і вже не раз придбала корисного і гарного працівника для своєї компанії. 
   Сиджу я так, скучаю, дійшли до розділу, що спочатку треба вказати останнє місце роботи і все що з нею пов’язано. І тут я ПРОЗРІЛА!umnik Ні в одному з резюме не вказано моє останнє місце роботи, так як воно, з міркувань здоров’я і престижу, було не коректно писати. А все тому, що мене туди заманили обманом. Я люблю вирощувати квіти, мені сказали, що там я буду цим і займатись, а ось на справдіhuh … я втекла з тієї роботи через місяць. 
   Так ось, мені в резюме треба написати: "Працювала в озелененні, озеленювачем, озеленювала Україну…"

   Ржу не можу lol rofl

Фіолетовенькоє

  • 29.04.19, 15:37
Кажете:
- Фіолетовенькоє lol smeh http://blog.i.ua/user/3331272/1025307/
І як вам колірна гама в пісні? Цікавенько, хто ж Порошенку цей колір підібрав. drink
А все ж в цьому світі зв’язано і пов’язано.umnik

Я помню, я поминаю...

  • 06.11.18, 08:16

Посвящается всем выжившим и погибшим в железнодорожной 
аварии 6.11.1986 г., которая произошла возле станции Корыстовка, недалеко от Знаменки и Александрии.

Прошло много лет, а я как всегда в эту ночь не спала, 
Вспоминала.
Канун праздника, вокзал, билетов нет.
Перрон и поезд на путь подается,
Сердце в преддверии чего-то сильно бьется,
А по щеке бежит не произвольная слеза,
Но я тогда так и не поняла к чему она.
Вагон общий, номер девятнадцать, место восьмое,
Начала не спеша раздеваться,
Бросив пальто на свою полку,
Села возле сидящей у окна девчонки,

С права парень лет семнадцати,

И кто-то еще четвертый, не запомнила от невнимательности.
Напротив женщина и мама сидящего возле меня парня,

И молоденький парень с девчонкой, 
Которые легли потом с верху на третьи полки.
Тут пришла бабушка и стала,

Женщина с упреком ей сказала:
- Мама, я же Вас там посадила.
Но она с какой-то болью попросила:
- Я хочу вместе с вами.
- Садитесь на мое место, а я лягу на свое, восьмое,
Сказала ей я и легла, но не уснула,
Вагон кидало, в составе последний,
После Пятихаток, стал первым. 
Заснула. Резкая остановка.
Секунда и уехала стенка и полка,
Удар на себя приняла поднятая левая рука,
Оборванная третья полка сверху упала,
Стала между стенками, раздавить меня помешала,
Я зажата со всех сторон, как в гробу лежала,
И как все о помощи умоляла.
Гробовая темнота, предсмертные крики и стоны,
Но к спасению тоны метала и дерева препоны.
Взяла себя в руки и ситуацию просчитала.
Голова возле окна, вероятность спасения возможна,
Но ноги сильно зажало, пошевелила осторожно,
Кажется все в порядке, вот только рука,
Не слушалась, поломана наверняка,
Правой ее взяла и до белой стены прислонила,
Рука на стене отпечаталась, значит, кровью залита,
Ну, вот и все кончено, открытый перелом,
И если быстро не достанут…
Ладно, об этом подумаю потом.
Нужно не падать духом и не умирать.
И тогда я стала о спасении умолять:
- Люди милые помогите, 
С меня эту гробовую крышку снимите,
Ведь я так мало жила, 
Еще даже не любила,
Меня мама дома ждет, 
Но поезд туда уже не идет…
Люди возле меня собрались,
Рыдали, освободить питались,
Но все без толку.
Я видела, как вытаскивали поломанную девчонку,
Как парня достали, у него ребра торчали.
Я сознание потеряла, 
Как оказалось потом, два часа под обломками лежала.
Очнулась, рукой себя перекрестила и у Бога о спасении попросила.
И в тот же момент, парень в военной форме, 
Со всей дури полку надо мной приподнял,
А мужчина потянул за матрас и меня достал.
Положили на одеяло и в скорую понесли,
В Александрию быстро доехали.
Коридор и люди в белых халатах,
Каталка и кто-то вдогонку кричит:
- Везите ее и сюда быстрее каталку верните,
Здесь парень умирает, помогите!
Когда я это услыхала, везущим меня сказала:
- Бегите туда, а я сама дойду.
Меня на место кто-то легонько положил:
- Лежи ты совсем без сил,
Чего только не услышишь в бреду,
Вся в крови, ей о себе думать, а она нам – дойду.
Кабинет, врач большие ножницы достал,
Всю одежду на мне разрезал,
Рентген и всеобщее удивление,
Закрытый перелом левой руки и все,
Ни одного кровяного ранения.

- А с ногами что? – спросила я от удивления.
- Ноги были два часа полками зажаты,
Все будет хорошо, гипсуйте и везите до палаты.
После меня уже живых не доставали,
Трупы от обломков освобождали,
Тот парень умер, и мама его, и бабушка тоже,
И все кто были рядом,
Только живой из нашего купе осталась я,
И девушка седевшая у окна.
Лежала я с женщиной из аварии той,
Но с историей другой, она рассказала что увидала,
Падал мальчик и кричал: 
- Мама!
Голова его между полками осталась,
А туловище к ее ногам упало.
Прошло много лет, хотя еще не раз мне смерть улыбалась,
Но об этой аварии боль не исцелимая на душе осталась.
Картина в памяти незабываемая стоит,
Как мило молоденькая девчонка спит.
Холодная ночь и кровь чужая меня заливала,
Умирая, они свое тепло мне отдавали, согревали.
Я была мокра от крови вся до нижнего белья.
И если кто-то скажет, что кров не пахнет,
Не верьте, этот запах я запомнила навсегда.
Даже в волосах у меня кровь застыла,
Все чистая правда, все именно так и было.


Крушение на станции Користовка, возле Знаменки 6 ноября 1986 года.

http://blog.i.ua/user/3331272/804947/

не можу розказати

  • 25.09.18, 14:29
   Сьогодні наснився мені сон, я там таке бачила, що аж жах, та роздався з неба голос: "Те що бачила, нікому не розповідай!!!" Так що, дорогенькі мої, не можу я вам розповісти про те, чому належить бути. 

   І не по темі замітки. Ви знаєте, чому слово "війна" складається з цих букв і звучить так? Так я вам розповім. Коли виє народ, тоді і починається зароджуватися війна. Вій На роду. Вой На роду. А від чого пішло слово "народ", я вам не скажу, ось тільки напишу один вираз: "У краї На була Вій На". Буває дома кажу дитині: "Коли вила в розпачі моя бабуся, почалася перша мирова війна, коли вила в розпачі моя матуся - була друга мирова, по ходу я - третя!" tears

Я не скотина, я мать!

  • 01.09.18, 00:56
  Так нашли, та шо там нашли, нахлынули воспоминания 2009 года, и так сердечко ноет, что спасу нет, так хочется войти в ту церковь московского патриархата с которой меня гнали как скотину, хотя я им говорила: "Я не к вам пришла, я к Богу пришла! Это не ваша собственность, это собственность Бога!" Особенно запомнился третий раз, когда поп орал певчей: "Гоните ее отсюдова, гоните, она сумасшедшая!" И гнали меня как скотину, чуть ли не плетями: "Пошла отсюдова, пошла..." Так хочется зайти в церковь, стать посредине, заглянуть тому попу в глаза и сказать: "Ну что, вспомнил меня? Помнишь как выгонял меня с церкви как скотину? А теперь тебя выгонят с храма Бога, как ты меня гнал!" Бог! О! Как мне это хочется сделать! tears 
Но я то знаю, что пообещала себе не переступать порога этой церкви и я этого не сделаю. 
  
P.S. Вот сейчас, нынешняя власть выбросила меня с ребенком умирать голодной и холодной смертью, отказали в субсидии... Как Бог их накажет? 

Ох, уж этот виноград...

  • 10.01.18, 12:30
   Жду, чего получится с винограда, обрезала я его сеКАТором

Дітям України

  • 15.11.17, 15:32
Ви знаєте, Дітки, як виявилось, я в полі один воїн. Вашим батькам , як виявилось, немає ніякого діла про ваше майбутнє. Ні, вони таки думають що дбають про вас і це так, та тільки ця турбота така примарна, бо відомо: "Від тюрми та від суми не зарікайся" і ось тоді ми й розуміємо в якому суспільстві ми живемо і які цінності цього суспільства. До чого я веду? Хочу навести приклад вам дітки, які цінності вибрали для вас ваши батьки. Не буду заглядати в минуле цієї влади і інших, візьмемо те, що зараз болить, що пече в душі. Відомо, що всі дорослі платять налоги, як ви думаєте, для чого? Правільно діти, для того, щоб ці кошти йшли на ваше гарне життя, для нашого народу, для нашої країни, для вас. Але влада вважає по іншому, вона ці кошти кидає на те, щоб владі жилося зручніше і веселіше. Ось на днях, влада виділила кошти на ремонт стадіону "Олімпійський" було виділено 103 мільйона гривен, щоб підготувати його до фіналу Ліги чемпіонів. А тепер давайте з вами подумаємо (я навчу вас думати, бо вашим батькам, все до фені), що таке ця Ліга, це коли дорослі дяді мільйонери, які входять в відомі команди, граються м'ячем. Це дуже цікава гра, але ці команди мають власників, а власники, це дуже заможні люди. І ось ці заможні люди, які можуть собі дозволити все що їм заманеться, забирають у ваших батьків, у країни кошти, щоб погратися. Ви розумієте про що я? А тепер задайте це питання своїм батькам і почуєте відповідь, оця відповідь і буде означати, як відносяться ваші батьки до вас. Я якось було, уже на цю тему писала, та кому до цього діло було? А тепер у нас війна, і тягнуть руки батьки до неба, і тягнуть руки до ікон і молять Бога, і питають: "За що?" А за те, мої рідненькі, що вибрали собі цінності нашого суспільства. Заможні люди можуть самі для себе будувати стадіони, а не забирати ті кошти у ваших батьків, мовчать ваші батьки, тому що погоджуються з владою, а значить вони погоджуються з тим, що відають кошти на розвагу, а не на ваше безкоштовне лікування. Діти, коли ви будете боліти, або вже вмирати, а коштів у батьків не буде вистачати на ваше лікування, вони будуть просити у людей, стояти з протягнутими руками і молити Бога. А чому ви молите про це у Бога, ви вибрали свої цінності, ви вибрали що для вас в пріоритеті, мовчите, значит погоджуєтесь з владою, значить заслуговуєте те, що маєте! Коли я писала в минулий раз на цю тему http://blog.i.ua/user/3331272/672623/  http://blog.i.ua/user/3331272/676627/, в багатьох ще не було дітей, а потім, коли вони народились і заболіли, ніхто ж не провів паралелі з тим, про що я писала, і тепер плачуть і просят в Бога, а де ви були тоді, а про що ви думаєте зараз? Все ж в цій країні, в нашій рідненькій Україні належало всім нам, воно було все наше, а від такого "розумного" керівництва перейшло і переходить до власності отих самих заможних людей, які володіють футбольними командами і не тільки до них. У ваших батьків забирають все, що тільки можна, а батьки ваши мовчать, значить заслуговують на таку владу! Це дуже, дуже сумно! 

моя веснянка

  • 15.03.17, 09:13

Бог! Зігрій земельку мою,

Сонце-сонечко заглянь в моє віконечко,
Хай на подвір’ячку розквітають квіточки!
Хай дітки зігріються, та чистою росою вмиються.
Щоб була плодовита земелька моя,
А оселя повна добра і тепла.
Щоб було чим діток нагодувати,
Та з Божою допомогою їм здоров’ячко дати!

Два солнца

  • 13.03.17, 10:50

Плакала... Нечем расплатится за газ, субсидия не покрывает и половину. Плакала, кричала на Бога и обвиняла его в том, что он жизнь мне дал и детям моим, а денег на тепло не дал, газ, который принадлежал всем от Бога, забрали олигархи и власть, и он будет виноват в том, что замерзаю я и дети мои ибо я поверила в то, о чем Иисус учил, почему он научил меня жить сегодняшним днем и не заботится о завтрашнем дне, ибо завтрашний день будет заботится о своем. И даже, если бы я заботилась, мне бы получки 3200 не хватило бы рассчитаться за газ, так как субсидия мне погашает в зимний период только 348 кубометров газа, а на отопление дома, приготовление пищи и подогрев воды у меня тратится около 700 кубометров. Да, колонка течет, котел доПОТОПНЫЙ, дом старый со сквозняками, а где мне взять деньги на все это, ведь на еду мне с ребенком уходит 3000 в месяц? Плакала, и обвиняла Бога, что жизнь дал, а денег на эту жизнь не дал... Так и уснула...
Дорого ви з на...  

И приснился мне сон, что появилось пламя на небе, как второе солнце, и голос сказал, будет светло ночью как днем, не будет теперь на Земле холодно, твои дети и ты не замерзнут. И увидела я какое-то изображение солнца на камне в виде печати и эта печать треснула


встреча

  • 15.02.17, 12:23

Ты знаешь, Зима, Богом нам подаренная!
Ты так прекрасна, могла бы быть, если бы не злилась,
Если бы морозами не морозила и снегом не мела!

Ах, Зима, Зима!

Ты у нас, как и в Израиле в это время, в косы цветы заплела б,
Да, помыла бы усталые ножки в подогретой тобой теплой украинской речке,

Да, попивала б жасминовый чай, смотря на солнце, стоя на крылечке.

Да, позвала бы месяца Лютого к себе в гости,
Чтобы он рассказал тебе последние новости,
Сколько горя  мороз нам принес,
Сколько жизней он унес!
Пожалей Зима!
Пускай уйдут холода!
Пускай тает лед!
За тобой ведь сестрица твоя ВесНа идет!

Встреть свою сестру тепло!
Будет и Вам и нам весело!