У з’вязку з підробкою, безпосередньо Кравчуком Л. М. Закону УССР № 1297 від 05.07.1991 року «Про вибори Президента УССР» та обставинами з призначення Постановою Верховної Ради УССР № 1299 від 5.07.1991р. на 01.12.1991 виборів саме Президента УССР, незаперечно доводиться що виборів першого Президента України ніколи не призначалось на 1.12.1991р. і ніколи не проводилось.

• відсутність існування доказів з призначення на 1.12.1991р. виборів першого Президента України; відсутність доказів проведення 1.12.1991р. виборів першого Президента України, відсутність доказів прийняття Кравчуком Л.М. присяги першого Президента України, у спосіб встановлений законом; та відсутність виборів 24.08.1991 року народних депутатів України 1-го скликання, в наступному виключає жодну можливість 450 державним заколотникам, в тому числі і Кравчуку Л.М., шляхом самопроголошення та шляхом захоплення приміщення Верховної Ради УССР, - приміщення законодавчого органу національної держави України, СТАТИ у законний спосіб Народними депутатами України першого скликання та першим Президентом України. 

• другого захоплення 450 представниками політичних партій 26.03.2002 року приміщень Верховної Ради УССР, в супереч закону про вибори народних депутатів, який діяв на той час, також не створював останнім законних прав для внесення у Кримінальний Кодекс УССР в частині припинення дії розстрільних статей. 

• третє захоплення 450 представниками політичних партій, 26.03.2006 року- приміщення Верховної ради УССР, які не представляли виборців територіальних громад народу української нації, не створювало останнім права внести зміни у Кримінальне законодавство УССР в частині покарання розстрілом. 

• рішенням Конституційного суду від 30.09.2010 року було визнано незаконним Закон України №2222 від грудня 2004 року, а з ним незаконними і пропорціно - змішані вибори народних депутатів України, за участю учасників виборчого процесу з найменуванням політичних партій та тільки членів політичних партій. 

• за відсутність в природі Указу жодного Президента України про створення юридичної особи публічного права з найменуванням Верховна Рада України не створює жодним 450 предуркам від політичних партій сьогодні не тільки себе видавати народними депутатами України, в супереч Рішенню Конституційного суду від 30.09.2010 року та всупереч Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року, яка є основою нової Конституції України та її нових законів, а і не створює жодних прав вносити у Кримінальне законодавство УССР (України) зміни в частині припинення саме тих статей, якими передбачено розстріл за державну зраду та за посягання на національну державність народу української нації. 

• повністю підтверджує існування масштабного державного заколоту в період з 24.08.1991 року та ще по цей час, та існування сьогодні законних підстав, всім первинним субєктам національної держави України, для створення органів прямого управління, встановлених 1-м реченням розділу 1 ст.143 Конституції України, у тому числі надзвичайних комітетів для проведення до вищої міри покарання - розстрілу всіх самопроголошених народних депутатів України, від політичних партій, які незаконно виникли протягом 20 років, та засновниками яких у своїй більшості є представники таких національних меншин України, які мають власні національні держави, національні економіки та національну державність, і тому
• за жодних обставин не могли, представляти територіальні громади народу національної держави України, - територіальні громади народу української нації.

– у 1-му випадку, - « Проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України» (???); та у 2-му випадку, - « Наша республіка – незалежна демократична держава . На її території проживає більш як 110 національностей серед яких РОСІЯНИ, ЄВРЕЇ , БІЛОРУСИ, МОЛДАВАНИ , ПОЛЯКИ , БОЛГАРИ , УГОРЦІ , КРИМСЬКІ ТАТАРИ , ГАГАУЗИ та ІНШІ. /- Українців і близько не має – НЕ ПРОЖИВАЮТЬ./, 

Голова Президії Верховної Ради України - Л. Кравчук 24.серпня 1991р № 1442 – ХІІ