Дістало!!!

  • 27.08.12, 09:01
Люди, я чесно починаю підозрювати, що світ став таки на роги й весело вимахує в повітрі ратицями... Ще вчора нормальні люди на політичному ґрунті, м’яко кажучи, звар’ювали... Так, я маю свою думку. І поважаю право інших мати свою. Цитуючи великих: "Я ненавиджу те, що Ви говорите. Але я віддам життя за те, щоб Ви могли це сказати". Все просто. Лишаймося людьми! Suum cuique.

Геніальний омлет

  • 21.08.12, 17:22
Шерехтить рудий волохатий день,Місто гуде, мов гігантська пасіка…І так хочеться створити шедевр,Аби прижиттєво вважатися класиком!Проте… Чи у шафу забігли слова,Чи то сховались у хурі білизни…Ще б пак! Чудова хазяйка! Віват!Немає поезії.«Проза жизні».Отак намагайся шукати стиль,Розсувати розміру стиснені рами…Кричить дитина.Голодні коти.Мовчать у воді зголоднілі гурамі.Громадяться образи, свіжі й нові,Вривається в вірш гуркотливе місто…Потім з роботи прийде чоловік.І традиційно вимагатиме –...

Читать дальше...

Етюд з гірким перцем

Хтось поночі зілля варить,Хтось долі пита в світання.У мене – буденні чари:Банальне консервування. Щось гарне – та й бути муситьДля любчика у коханки…Співаю собі, сміюся,Закручую літо в банки. І що ті знахарки? Я биІ так тебе зворожила:Рум’янець на щічках яблукІ синя, мов ніч, ожина. Ще сливи – червоним глянцемІ теплий пухнастий персик…А щоби не розслаблявся –Закрию гіркого перцю. Ну точно, як я: із медом –А гострий, що аж гарячий…Так літо ворожить щедро,Щоб ...

Читать дальше...

Малювати щастя...

[Присоединенная картинка]Кілька пензлів і пожовклий ватман.Келих коньяку напівпорожній…Я хотіла щастя малювати,Хоча з мене той іще художник.Кількома мазками – як інакше.І не варто змішувати фарби.В темних силуетах – душі нашіМіняться незнайденим ще скарбом. Звісно що – без підпису і дати,Наче лист, відправлений у завтра.Нам іще до себе доростати,Мій у снах загублений співавтор. Нам іще торкатися світанків,Щоб впізнати: він – ну от, нарешті.А у вікнах – леготом – фіранки.І цвіте...

Читать дальше...

Головне - не розучитися літати...

Іноді таки варто відриватися від землі. Хоча би - подумки. А злетівши раз - не втратити відчуття польоту, що б не відбувалося.Самая Т - "Крила"

"Не покидай!": казка не без натяку

Останнім часом життя в багатьох - і справді, наче в казці: чим далі - тим кому - веселіше, кому - цікавіше, а кому - і страшніше. Чомусь пригадався цей фільм з дитинства. І пісні з нього. Пригадуймо разом!Отже - "Замечательный король" "Песенка арестантов" "Не покидай" "Песня о волшебной розе" "Она надеждою зовется"

Для всіх, хто любить і вірить в диво!

Пісні з улюбленого фільму "31 червня"... Преші дві - з незвичною відеонарізкою. Третя - в оригіналі. Насолоджуйтеся!

Не проминай мені, казко!

  • 19.07.12, 15:16
[Присоединенная картинка] Не проминай мені, казко моя, ну будь ласка! Я тобі – хочеш? – папером. А можу і файлом. Ти мені снишся. Ти ранком моїм, моя казко. Я тобі снюся. І що ті слова? Вони зайві. Не залишай мене, казко. Я можу й без тебе. Я можу жити у віршах і навіть романах. Тільки… Якщо ти не зможеш зійти в моїм небі, Казко моя, я боюсь, тебе просто не стане. Хочеш – то спробуй. Відбудься якось маячнею. Переживи цей четвер, неказковий і геть безголосий. Казки...

Читать дальше...

Малая нічка - Петрівочка... Завтра - Петра і Павла, святкуймо!

  • 11.07.12, 16:50
Святом Первоверховних апостолів Петра й Павла (12 липня) завершується, цикл великих свят, що припадають на період літнього сонцестояння. До цього циклу входять також Зелені свята (Трійця) та Івана Купала. В них нерозривно поєдналися народні традиції та християнське віровчення, що утворили в народній культурі своєрідний сплав, у якому не можна відділити одне від одного. [Присоединенная картинка] Саме ним закінчується Петрівка — піст, що тривав упродовж кількох тижнів.Свято Петра...

Читать дальше...

Що залишається, коли не залишається нічого? Улюблені вірші.

  • 09.07.12, 00:46
Уж сколько их упало в эту бездну, Разверстую вдали! Настанет день, когда и я исчезну С поверхности земли. Застынет все, что пело и боролось, Сияло и рвалось: И зелень глаз моих, и нежный голос, И золото волос. И будет жизнь с ее насущным хлебом, С забывчивостью дня. И будет все — как будто бы под небом И не было меня! Изменчивой, как дети, в каждой мине И так недолго злой, Любившей час, когда дрова в камине Становятся золой, Виолончель и кавалькады в чаще,...

Читать дальше...