[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]На місто падає імла.Звичайний день.Осіння сутінь.І вогник тягнеться до скла –Минулим, нинішнім, майбутнім.І вже на відстані рукиНезримі тіні проростають.І прокидаються свічкиОчима тих, кого не стало.І ці маленькі пломінці Стають тихенько перед кожним,Щоб на окраєць у руціДивитись строго і побожно.Щоб милосердя – мов закон.Щоб жити – й хвильки не прогаять…І наша пам’ять ланцюжкомМіж цих свічок перебігає.

Не спиш…Який кумедний збіг.Мовчиш…То й добре, мій хороший.З-поміж усіх моїх скарбівЛюбов до тебе –найдорожчий.Він – поза межами жаги,В гіркому,чорному мовчанні.Я не ховалась від богів.Вони позаздрили,звичайно.Не я – теплотвоїх безсоньІ сонний усміхпрокидання…Але – ти тут.Моїм ласо. Моїм невидимимарканом.Світаннями мого вікна.Легким вогнеммого багаття…Що з того, що немає – «нас»?Я є. Люблю. І тим багата.Без жодного«якби», «або»,Без майбуття,мети і мріїЖиву. Співаю. І любов,Мов дитинча, під...

Читати далі...

Воля згинула – смертю наглою.Навіть свічку ту – де поставить?Вікна – настіж. А душі – наглухо.Жаль, на душах немає ставень.Причинили би. Причаїлись.Примудрилися – пережитиІ прокинутись –не чиїмись,Не останнімокрайцем житнім.Дотерпіли би. Домовчали.Перетліли – безглуздим глумом,Утоливши усі печаліТих, кому і без нас не сумно.Відхрестилися б – в нас же діти!Відмолилися б – по каплицях.Тільки – людоньки! Як же – жити?Є порода. Немає криці.Що кричати – немов у вату.На майбутнє – немає...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Остання, найрозмінніша з монетПо мандрах – згаслим сонцем на землі…Я майже полюбила Інтернет –Як люблять дощ. Бо в нім не видно сліз.А той, хто взяв і витрусив з міхівІз непотрібним мотлохом чуттів,Без жодних слів,без намірів лихихДавно пішов. Мені здалося – втік.Дощить. І повертає на сумне.В калюжах – зорі. У калюжах – лід…Я лиш боюсь, не вистачить мене –Якраз мене! – на постіль або хліб.З моїх безсонь, розсипаних вночі,Росте полин. Гіркий і запашний.В Інеті – тиша.Скайп...

Читати далі...

Вчорашня ідея... Отже.... Замість яблук, ягід етсетера... виноград. Його зараз дуже багато. Тісто – стандатрне. Ну, тут ви в курсі: десь на склянку кефіру – неповна чайна ложка соди. Бажано збивати вінчиком. Далі – також традиційно: скіпка солі, десь столова ложка цукру... Для ласунчиків, як з’ясувалося, півтори (зважайте, чим більше цукру – тим швидше підгорає). Збиваємо. Туди ж одне яйце. Збиваємо... Борошно... ну... я трішки передала... але залежно яке – десь 1 й 1/4 склянки (консистенція...

Читати далі...

Про це вже говорено-переговорено. У тому числі – і мною, моїми друзями, рідними, знайомими... Чи існує брехня "во благо"? Що цікаво, незалежно від роблених у подібних бесідах висновків, усі ми часом опиняємося в цій пастці. І таки обираємо її – неправду, що вбереже котрогось із близьких людей чи "розрулить" неприємну ситуацію.Та ось що ще цікаво. А якщо наперед було домовлено про взаємну чесність? Здавалося б: усе просто. Будь чесним. Так ні! І тут вона - спокуса. Брехня...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Не читайте. Я вже не читаю.Пощо тих затруєних вітрил?Грей – по бардаках.Асоль бухає.Алий шовк пішов на прапори.Вірність вже нічого не вартує.Ніжність – крам без попиту, на жаль.Ці казки – вони таки отруйні.Краще-бо вже зашморг чи кинджал.Тільки… Боса і простоволоса,У хмільному чорному чаду –Чому я на березі ще й досіІ ніяк додому не піду?..

[Приєднана картинка]Вот вилка падает, мол, женщина придет.Я улыбаюсь, от того, что не поверил.В природе должен наступить переворот,Чтоб эта женщина коснулась этой двери,Рукой дрожащей дотянулась до звонкаИ не нажала, а ударила два раза,Сразила взглядом, словно холодом клинка,А следом бросила бессмысленную фразу... Потом, с намереньем пройти меня насквозь,Проникла в комнату и, примостившись в кресле,Заговорила так, как будто ей пришлосьВчера родиться или только что воскреснуть.И, оглядев мое...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Ця історія почалася в моєму дитинстві... Зі знайомства з книгою, яку я сприйняла тоді, як захопливу й трохи сумну казку. Звісно, вона мені дуже подобалася. Тому я ще й залюбки слухала платівку. Навряд чи я повернулася б до цієї книги Екзюпері бувши дорослою... Якби не порада хоршого друга. Він сказав: "Це така зворушлива й така типово-нетипова історія кохання... Думаю, ти дещо впізнаєш, якщо перечитаєш її..." І я перечитала... І дотепер часом повертаюся подумки до...

Читати далі...