Марія з Магдали

Ти згадуєш ночі, що пахли сандалом.
Ти згадуєш ніжні оті перелови…
У чому ти винна, Маріє з Магдали?
В любові до того, хто сам був Любов’ю?

Нехай і – невчасній. Нехай – понад міру.
Хай ваші слова не сплітались в молитву.
Були непотрібні ні ладан, ні мирро –
У тебе було що йому подарити.

Давно, так давно – позавашої ери…
А що залишилось по тому світанні?
Буремна пожежа в крові тамплієрів
І декілька слів в несвятому писанні.

Дорожньому пилу – сліди від сандалій.
Зболілому серцю – терпіння окраєць.
Невинна і винна Маріє з Магдали.
Єдина, якій не хотілось – до раю.

І як ти тепер?.. А на сході зоріє.
І запах сандалу при кожному слові…
Маріє… Маріє. Несповнена мрія,
Любове того, хто зоветься – Любов’ю.

Прояви мене

  • 20.05.12, 11:19

Назови мене – чи назви.
Дивовижею – а чи дивом.

Прояви мене, прояви –

Я існую лиш негативом.

Тихо лаюся – мов молюсь.
Розтираю у кров коліна…

Не існую зі знаком «плюс».

Чи ж існую – зі знаком «мінус»?

Проявляюся – ледь жива –
Ледь відсвічую пурпурово.

Той назвав тебе – хто назвав –

Реактивом моєї крові.

Офіруючи самоті
Дотеперішні дні і ночі,
Проступаю в твоїм житті
Непроявленим нашим «хочу».

Попри сутінки і імлу,
Попри збільшену – вкотре – гучність

Тихо сказано: - Я люблю.

Зафіксовано неминучість.

Ось і ніч. Біля ніг трави.
Ось і день – золотим курсивом…

Прояви мене. Прояви.
Буде спалено негативи.


 

Песня в защиту кошек

Слушай, а я расскажу понемножку
Сказку о нас с тобой.
Как пробежала черная кошка
И забрала любовь.

Мы тогда тоже маялись маем,
Мальчик забытый мой...
Мы тогда думали: кошка злая,
Кошка всему виной.

Помнишь сюжет наш ты плоховато -
Лишь основную нить.
Знаешь, ведь кошка не виновата,
Что нам ее винить.

Вот тебе сказка. Выводы делай
Или не делай вновь
Белой акацией, белой-белой
Пахнет сама любовь.

Солнечный зайчик скачет по стенке,
Пляшут вокруг лучи...
Черная кошка мне на коленки
Вспрыгнет и замурчит.

 

Страницы:
1
3
4
5
6
7
8
предыдущая
следующая