Мелодія

А кожна з струн – по-своєму самотня.

І кожна з клавіш – досі у мовчанні.

На ліжку кіт згорнувся у дрімоті.

Він – тиша, що її колись не стане.

Та звуки вже  між пальців причаїлись.

І пальці стануть музику творити.

І вилетять пісні. Хай не твоїми –

 В тобою подарованому ритмі.

А поки струни плинуть у самотність.

Їм сниться божевільне ніжне скерцо…

Ти ж, мною не проспіваний по нотах,