"Міс Лохвицький край" Учасниця поза конкурсом

Учасниця поза конкурсом!

Від редакції Анастасія Долинна за своїм віком не підпадає під умови участі у конкурсі «Міс Лохвицький край». Та наполеглевість і творчий підхід, а головне бажання бути учасницею конкурсу змусили нас опублікувати її анкету та фото, одне з яких важко було відібрати бо близько десяти фотографій надіслала вона до редакції. Хоч Анастасія поза конкурсом та віримо, що в наступному конкурсі, в недалекому майбутньому, вона обов’язково виборе перше місце. Щасти тобі!

Анастасія Долинна,

Зріст-164, Вага-49, (86 62 90).

Народилася та проживає в м. Червонозаводському. Навчається в Червонозаводській ЗОШ №2 І-ІІІ ст..

Участь у конкурсах: Приймає участь, разом зі своїм танцювальним колективом у різноманітних конкурсах, а також учасниця шкільних конкурсів.

Захоплення: Любить танцювати, співати та спілкуватися з друзями. Футбольна вболівальниця.

Мрії: Просто мріяти - замало для того, щоб пройти життєву дорогу. Необхідно робити конкретні кроки, рухатися, діяти на шляху до мети. А коли ж почати? Зараз! Не потрібно відкладати, даний момент найкращий для старту! Безглуздо говорити всі свої мрії, бо я за ними не встигаю, і не кожну можна сказати вголос. Але я дуже сильно хочу, аби люди довкола мене були добрішими і щасливішими, тоді і мені буде цікавіше з ними!

Бачення майбутнього: Зустрінеш майбутнє - звільни йому дорогу. І воно візьме тебе з собою... Так говорять люди. Майбутнє в теперішньому, але воно і в минулому. Це ми його створюємо. Тож людям потрібно бути гідними творцями і жити на планеті під назвою Щастя! Що буде завтра, в майбутньому?.. Завтра буде результат того, що ми зробили сьогодні...

Побажання Лохвицькому краю: Побажання Лохвицькому краю, моєму рідному краю хочу висловити строками вірша поета Віктора Геращенка

Впаду на груди рідної землі... Впаду на груди рідної землі І серцем її дихання відчую. Відчую рани, болі і жалі. Чи є той лікар, що все це злікує? Цей тужний стогін лине з глибини, І знову й знов тривожить душу. Він народився з нашої вини - Ми до землі були такі байдужі... Ми брудом запоганили річки, Розводим сміття замість зелен-саду. І ліс стоїть засмучкний такий - Ми більше нищимо дерев, ніж садим. І чи весна на дворі, чи зима. Чи дощ іде, чи сніг останній тане - Дими висять довкіл, немов туман, Крізь них до неба погляд не дістане. ... Впаду на груди рідної землі І прошепочуть тихо-тихо губи: Ми тут живемо, а не десь в імлі. Чому ж цю землю так безжально губим?