Прости...

Прости, що йдуть непроханi дощi,

Що клени листя на асфальтi гублять,

Прости моiй нескоренiй душi,

Слiпому серцю, що тебе так любить.

Прости за день, що нiччю догорiв,

Прости за роки,що вiтрами здуло,

В дощi рiчки виходять з берегiв

А осiнь листям землю огорнула.

I гарно хвилi повноводiй буть,

Землi спокiйно пiд листками спати,

А я тебе збиралася забуть,

Коли на серцi стало холодати.

Дивись на мене, як дощi на лiс,

Дивись на мене, як зима на лiто,

Та лиш нiколи мною не журись

І не клени перед жорстоким свiтом.

Не заставляй на вiтрi голосить –

 Я пiд вiтрами безголоса пташка,

Прости, як можна цю любов простить,