Ви не боїтеся темряви - ви боїтеся того, що в ній. Ви не боїтеся висоти - ви боїтеся впасти. Ви не боїтеся людей навколо вас - ви боїтеся бути знехтуваними. Ви не боїтеся любові - ви боїтеся, що вас не полюблять у відповідь. Ви не боїтеся спробувати ще раз - ви просто боїтеся, що вам знову буде боляче з тієї ж причини.
Беремо 12 місяців і ретельно очищаємо їх від гіркоти, нещасть і хвороб. Після цього ділимо кожен місяць на 30 або 31 шматок так, щоб запасу вистарчило на увесь рік. Кожен день готуємо окремо з трьох частин: праці, веселощів та гумору. До цього додаємо 3 столові ложки зібраного оптимізму, чайну ложечку толерантності, зернятко іронії і пучок такту. Готову страву поливаємо великою кількістю любові та прикрашаємо все букетиком приємнощів. Подаємо щоденно з радістю і чашкою доброго тонізуючого чаю або філіжанкою запашної кави!
Абсолютно реальний випадок, який був в середині 20 століття в Англії. У Англійських вузах на факультетах психології цей випадок розглядають як найважчий вибір в історії однієї людини.
А фільм називається "Міст".
Я не коментуватиму ваших відповідей... Вибір, однозначно, важкий... У кожного своя думка в цій ситуації...
Сьогодні ми одягаємо маски і живемо не своїм життям; ми навчилися посміхатися, не радіючи; навчилися сміятися, коли насправді хочеться плакати; навчилися робити байдужі вирази облич, коли насправді хочеться підійти і допомогти; і навчилися йти з гордо піднятою головою, коли хочеться розплакатися і сказати "пробач"; і найжахливіше, що для усіх нас це - норма життя...
