У жінці є сила, яка вражає чоловіка. Вона може впоратися з бідою і винести тягарі життя. Вона несе щастя, любов і розуміння. Вона посміхається, коли їй хочеться кричати, співає, коли хочеться плакати. Плаче, коли щаслива, і сміється, коли боїться. Вона бореться за те, у що вірує. Повстає проти несправедливості Не сприймає відмови, коли бачить краще рішення. Вона віддає усю себе на благо сім'ї. Веде подругу до лікаря, якщо та боїться. Любов жінки безумовна. Вона плаче від радості за своїх дітей. Радіє успіху друзів. Розчулюється народженню дитини і весіллям. Серце її розривається від горя, коли помирають рідні або друзі. Але вона знаходить в собі сили продовжувати жити. Вона знає, що поцілунок і обійми можуть зцілити розбите серце. У неї лише один недолік: Вона забуває про свої достоїнства

Деякі люди не знають, як важливо, що вони є. Деякі люди не знають, як приємно просто подивитися на них. Деякі люди не знають, як радує інших їх ласкава посмішка. Деякі люди не знають, як благотворно діє на усіх спілкування з ними. Деякі люди не знають, наскільки світ би збіднів без них. Вони б знали це, якби ми їм це говорили.

 Головне в житті - це сім'я!

Кар'єра - не чекає тебе вдома, гроші - не витруть тобі сльози, а слава - не обійме вночі.

Дощі ідуть, немає їм кінця,

Мов сльози із очей у миті болю.

Куди не глянь - буденна суєта,

А щастя прагне вирватись на волю.

Дороги даль мене кудись несе,

А ти лишаєшся позаду у тумані.

О, як набридло бачити все те,

Що розум віртуальністю дурманить.

Та прийде мить і сонце розцвіте,

На видноколі, в долі на долоні.

Та чи побачу я в цей час тебе,

Чи може зникнеш у розлук полоні.

Дощі, дощі я вдячна вам за те,

Що я раділа, коли ридало небо.

Дощі, дощі ви сумно ідете,

Я хочу знати, любиш ти мене,  чи це вже сон, який уже не сниться? Моєї долі пекло потайне, моя сама від себе таємниця! Чи ти за мене душу віддаси, чи розміняєш суєтно і дрібно? Краса – і тільки, трішечки краси, душі нічого більше не потрібно. Чи, може, в цім калейдоскопі літ, де все нещадно звичне і щоденне, ти просто мені дивишся услід і трохи любиш сни свої про мене?

                                                Ліна Костенко

                                 Сім'ї, що моляться разом, залишаються разом.                                                                                     давнє прислів'я

                                    Коли я була маленькою, почула фразу "З чистого аркуша". Мені стало цікаво. Я запитала у мами, як це зрозуміти? Вона узяла чисті аркуші паперу, фарби і пензлик. І говорить: - Дивися, на твоєму прикладі розповім. Дівчина - це чистий аркуш. Хлопець - художник. Але художники різні бувають. Любитель візьме аркуш, почне наносити один колір, не промиє пензлик, візьме інший. Фарби зіллються, все буде сірим, негарним. Він зімне аркуш і викине, потім візьме інший. І так кілька разів.  А є художники справжні. Вони неквапливо братимуть один колір і наноситимуть його на аркуш. Дадуть просохнути. Нанесуть інший. Веселка вийде яскрава, соковита. Вона йому сподобається. Він збереже такий малюнок.  Але знову ж таки, один художник купить дешевий альбом в найближчому магазині. Інший шукатиме полотно якісне, може тиждень чекати, місяць, може на інший край за ним поїхати. Не квапся бути аркушем, будь дорогим полотном, не дозволяй бгати себе, заливати сірою фарбою, будь веселкою - дочекайся художника. Дочекайся свого єдиного, того хто створить з тебе шедевр заради Любові.

Щастя - це коли доля зустрічається з мрією...