Псують людей не сигарети, не алкоголь і не спосіб життя. Це усе дрібниці в порівнянні з тим, як псують людей люди.

У кожного із нас є своє місто мрії...

[Приєднана картинка] Час: Занадто повільний для тих, хто Чекає, Занадто швидкий для тих, хто Боїться, Занадто тривалий для тих, хто Горює, Занадто короткий для тих, хто Радіє, Але для тих, хто Любить, Його просто не існує. (Генрі Вандайк)

[Приєднана картинка] ...є така пора, коли ти відчуваєш дихання осені задовго до того, як впав перший лист... Повітря стало прозорим, літо залишилося позаду, і одного разу вночі уперше за довгий час тобі хочеться накритися теплою ковдрою.

Повільно помирає той, хто не подорожує, хто не читає, хто не чує музики, хто не знаходить витонченість в самому собі. Повільно помирає той, хто руйнує свою віру в себе, хто не дозволяє собі допомагати . Повільно помирає той, хто стає рабом звички, Виконуючи щодня один і той же маршрут, Хто не міняє напрям, Хто не ризикує міняти кольори одягу, Хто не розмовляє з незнайомцями . Повільно помирає той, хто уникає пристрастей і вихорів емоцій, Саме тих, які роблять очі променистими...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Фотографія фіксує вічність, насправді будучи доказом того, що усе є лише коротка мить в очах вічності.

Три яблука змінили наш світ: першим спокусили Єву, друге розбудило Ньютона, а третє попалося на очі Стіву Джобсу.[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Всяке бажання, яке ми намагаємося подавити, бродить в нашій душі і отруює нас.

[Приєднана картинка] Колись давно старий відкрив своєму онукові одну життєву істину: - В кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехню. Інший вовк представляє добро: світ, любов, надію істину, доброту і вірність. Онук, зворушений до глибини душі словами діда, замислився, а потім запитав: - А який вовк у кінці перемагає? Старий посміхнувся і відповів: - Завжди перемагає той вовк, якого...

Читати далі...

Скажіть мені, про що ви мрієте? Звісно, так одразу й не згадаєш, слово навіть дивне якесь, не щоденне – «мрія». Але задумайтеся, перегорніть записники пам’яті, викиньте все із шухляд та сховків для забутих речей – має ж знайтися бодай одна мрія? Дві-три... Були ж колись? Великі, чисті, різнокольорові чи й невеличкі, егоїстичні, але дорогі серцю. Були ж? А тепер ті мрії чомусь переважно відкинуті, забуті, запхані в найдальші закутки майже без права повернення у думки й без надії на...

Читати далі...