***
- 08.01.12, 21:20
Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели… Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли. Знов ті самі вулиці незрячі і замету хвиля снігова. Нам з тобою легко так, неначе вітер нам підказує слова. — Підкажи найлагідніше слово, я його слухняно повторю. Розгуляйся буйно і раптово, заглуши усе, що говорю! — Не було ні зустрічі, ні туги. Не було пориву і жалю. Я спокійна. Я щаслива з другим. Я тебе нітрохи не люблю. А якщо заплачу і руками я торкну ясне твоє чоло, — нас не бачать леви біля брами: левам очі снігом замело.
Ліна Костенко
12
Коментарі
lzefireto
18.01.12, 21:29
Oll@
28.01.12, 21:35Відповідь на 1 від lzefireto
lzefireto
38.01.12, 21:36
это не любовь...
Oll@
48.01.12, 21:39Відповідь на 3 від lzefireto
Що ж тоді?
Гість: jassya
58.01.12, 21:51
"Не возвращайтесь к былым возлюбленным - былых возлюбленных на свете нет"
Oll@
68.01.12, 21:54Відповідь на 5 від Гість: jassya
Коли вони кохані, то вже не колишні...
Гість: jassya
78.01.12, 21:55Відповідь на 6 від Oll@
Oll@
88.01.12, 21:56Відповідь на 7 від Гість: jassya
Плутанина виходить
Гість: jassya
98.01.12, 22:00Відповідь на 8 від Oll@
Отож
Lisniko
108.01.12, 23:49
Когда отхлынет кровь и выпрямится рот
И с птицей укреплю пронзительное
сходство,
Тогда моя душа, не сколок, а народ,
Забывший ради песен скотоводство,
Торговлю, земледелие, литье
И бортничество, пахнущее воском,
Пойдет к себе, возьмется за свое —
Щегленком петь по зимним
перекресткам. (С)