Пишіть листи...

Почула по радіо, що сьогоні - Всесвітній день пошти, і зразу згадались старі добрі часи, коли поштар приносив напередодні свят вітальні листівки, адресовані тобі від рідних, друзів, знайомих. І не обов'язково, щоб вони жили далеко, просто тоді було прийнятим вітати ще й листівкою. А як часто ми листувались, чекали з нетерпінням на невеличкий конвертик з відповіддю, і з завмиранням серця тримал його в руках, передчуваючи насолоду від прочитання листа, особливо коли був він від коханої людини... А потім перечитували його ще багато-багато разів, вбираючи кожне слівце до заучування напам'ять...

            Зараз, на жаль, листи приходять все рідше і рідше. Сучасні електронні листи приходять швидко і вчасно. Інтернет та мобільний зв'язок майже витіснили поштову переписку. Але вони не змогли замінити отого передчуття очікування листівки, написаної власною рукою, куди вкладалась твоя енергетика, частинка твоєї душі... Тому, як казала Ліна Костенко:

Пишіть листи і надсилайте вчасно, Коли їх ждуть далекі адресати, Коли є час, коли немає часу, І коли навіть ні про що писати. Пишіть про те, що ви живі-здорові, Не говоріть, чого ви так мовчали. Не треба слів, навіщо бандеролі? Ау! — і все, крізь роки і печалі.