А тепер панове, знімимо маски...

Хтось одіває її кожного ранку, хтось уже звик до неї і не знімає, а хтось намагається жити без неї...

Ми прихдимо до дому, або друзів, знімаємо маску, відпочиваємо, аби сповненими сил зному надіти її з ранку.

Чи можливо прожити без маски? -Напевно ні. Хочемо ми того, чи ні, всеодно прийдеться її одіти. Можливо тільки змінити час та місце перебування у ній.

Серед товпи "радісних" лиць, ми можемо зустріти людину, яка  зовсім не така як інші. Зразу виникає почуття відрази, та відторгнення. Це нормальна людська реакція. Але задамося питанням: Чи правильне це почуття?.

Можливо ви пам'ятаєте, у школі в кожному класі була людина, яку всі вважали невгамовною або не такою?До неї було зовсім інше ставлення, вчітелі нам нав'язували відноситися до них зі зневагою. А можливо, у той час як ми були підкорені одній системі ,нав'язаній нам суспільством, вони просто були самими собою?

Так бути самим собою у суспільстві -це тягар, чи істинне щастя?

Інколи твердження "бути без маски" або "Бути самим собою" люди сприймають як виділення чимось і автоматично перетворюються на ще одну спільноту, схожу на ту від якої відділились.Так виникають суб культури, які в наш час стали не зрозуміло чим.

У кожної людини своя маска.Яку він вибрав собі сам. 

То яку ти одягнеш маску на ранок?