Вже пішов трейтій велорік! Минулий видався дуже жвавий та рухливий... Окрім поїздок на роботу та з роботи ще була пробна дводенна подорож у Переяслав-Хмельницький та тижнева дуже цікава та повна пригод, рекордів та пізнання подорож в Карпати з Веловуйками. Там були зафіксовані і найбільші перепади висот (взяття гори Гимби та Синевірськьго перевалу), і найбільша швидкість (понад 52 км/год при спусці в Закарпаття з гір), і найменша швидкісь та найбільший каденс при заїзді до Синевірського озера, і найдовшу велопоїздка за добу: 94 км від Селинської сироварні до готелю в Берегово. Взагалі, за тиждень в Карпатах, я проїхав рівно 700 км (від поїзда до поїзда). За весь же час катання на сьогодні вже проїхав 4300 км за 220,5 годин. (19,5 км/год), або 2214 км за минулий велорік.
Поміняв два ланцюги і одну задню касету, замінив всі тросики (окрім переднього гальма), три рази пробивав заднє колесо та розірвав одну задню покришку... Загубив задній ліхтар (вже купив та почепив новий).

Рік тому я купив собі велосипед, про що писав у попередному блозі . З тих пір вже проїхав 2086 км, тобто за цю весну проїхав практично стільки, скільки за все минуле літо. Середня швидкість дещо підвищилася до 19.95 км/год. Нещодавно побив свій власний рекорд швидкості... Це знову-таки трапилося на Бориспільській трасі Тепер він складає 45,65 км/год.

http://blog.i.ua/user/325265/434685/

А Всіх випускників Геофаку КНУ імені Шевченка, попереджаю, що у цю суботу (26-го березня) відбудеться чергова зустріч випускників. І хоч погода буде не дуже (обіцяють мокрий сніг і температуру ледь вище 0), але надіюся на теплу зустріч під стінами факультету!

Як казав Задорнов, ми після "совка" лишили все найгірше та ще і з заходу взяли все найгірше.
Абсолютно дурна звичка товстих і тупих американських підлітків жерти попкорн в кінотеатрі стала модною фішкою і наших мавп! Хочеш їсти - сходи в МакДональдс чи купи Снікерса, якщо вже непритомнієш з голоду... Навіщо ж шарудіти цим попкорном у людних місцях? Та ще і воняти ароматами з тими гидкими ароматизаторами???? Чого досі не випускають попкорн і чіпси зі смаком цианістого калію? Було б дуже доречно! Вже до кінця титрів в залі була б "мертва" тиша і лишилися б тільки ті, хто прийшов не жерти, шарудіти і воняти, а дивитися фільм. Як би може пафосно це не звучало (особливо до деяких шедеврів кінематографу), але кіно це теж мистецтво! Ми ж не ходимо в театр чи музей з цією свинячею їжею? (Чи це тільки питання часу?)
До речі, дуже дивно, що "істинно української" гречки вже в Україні нема три місяці, а кукурудзи ще хоч завалися, але знову ж парадокс - українських свиней кормити немає чим! Пропоную акцію - врятуй свою культуру і українських свиней - не купуй попкорн перед входом до кінотеатру!!!!

Дякую всім, хто вітав мене з Днем Народження! Щось цього року зовсім не було бажання святкувати і навіть бачитися з друзями та знайомими. Навіть якась депресія насунулася. Але вже потроху відступає. Життя продовжується! Всім гарного дня!

Хто де зустрічав Новий Рік? А от ми вирішили його зустріти у поїзді.

---

Довго вибирали підходящий маршрут, переважно серед поїздів, що прямують на захід. Також до списку наших інтересів попала і Одеса. Мабуть цікаво першого січня прогулятися пляжем, піднятись по Потьомкінській, пройтись по Дерибасівській і випити каву в кафе "Прага" на Малій Арнаутській... Але поїзд туди прибуває дуже рано, навряд чи хтось був радий нам о 6-й ранку. Така ж проблема була і зі Львовом.  В Новорічну ніч найкращі поїзди йшли на Запоріжжя, Харків, Кривій Ріг та Москву, але нам вони були не по дорозі. Дуже гарний поїзд Київ-Івано-Франківськ: відходить десь о 21:30 і прибуває о 10 ранку, але, хай вибачають мені жителі і прихильники цього міста, я не міг собі уявити де можна цілий день там гуляти... Можливо, як би це був Станіслав, він мав би більшу туристичну значущість (але це так, мої роздуми). То ж лишалося 2 варіанти: Купе в поїзді Київ-Чернівці та Київ-Ужгород. Ми вибрали перший варіант. Викупили ціле купе на 3-х, бо дехто з наших знайомих відмовився від поїздки, мотивуючи, що такі розваги притаманні молоді...

---

"У зв"язку з мінливістю метеорологічних елементів у просторі і часі, а також через недосконалість методики прогнозування й визначення деяких елементів, авіаційний споживач прогнозу розглядає конкретне значення будь-якого зазначеного в прогнозі елемента лише як найбільш ймовірне значення, яке даний елемент може мати протягом періоду дії прогнозу. Так само, коли в прогнозі зазначається час виникнення якогось явища або зміни елемента, він розглядається як найбільш ймовірний час."

Дуже гарний колір та приємна на дотик матерія, досить міцна та стійка до зношення і забруднення! А ще тут досить місткі ящики для зберігання білизни і інших речей.

---

А ще, протягом осені, утеплив будинок у селі. Ось такий він був минулої зими:
будинок став виглядати краще і не так холодно тут буде під час зимових морозів.
 


Звичайно ще і тут, і в квартирі багато роботи. Не на все одразу вистачає коштів, не все вмію робити, навіть не за все беруся, часто лінуюся щось починати, але потроху зрушення на краще є! Головне здоров"я та бажання , ну і поміч та підтримка близьких!

Чинно і благородно з обручкою з маленькім діамантиком та набіром книжок Макса Фрая (це була основна умова) у день закоханих, я зробив пропозицію моїй половинці "женитися". Щоправда я був не бритий і сонний після нічної зміни. Вона ж погодилася.

Начитавшись весільних форумів і обравши, не без допомоги місячного календаря та певних сперечань, дату, понесли документи у Шевченківське відділення, хоч воно і не було найближчим, але нам там сподобався інтер"єр і було найменше негативних відгупів про персонал. Подали документи ще в кінці травня, церемонію назначили на 2-ге липня, оплатили по квітанції 108 грн і почали думати як і кому повідомити про наше рішення... До тещі три рази ходили з тортиком, але кожен раз щось зривалося... А потім, ще два тижні боролися з її ідеями, що до святкування цієї події... Ми замовили не торжественну церемонію без рушників, караваїв і т.д. І мали відсвяткувати це у тісному родинному колі... Вона ж хотіла і рушник і каравай і кілька тіток-родичів... Були навіть моменти, коли хотілося забрати документи і подати їх десь в Ужгороді (просто гарне місто) і поставити всіхперед фактом за 3 дні до події...
Але все обійшлося...
Всім хотілося щоб було гарно, душевно і щоб запам"яталося. Я загорівся ідеєю проїхатися у ретро-автомобілі, Света хотіла, щоб на весіллі обов"язково було весело і були каруселі... Тож замовили кабріолет Фіат 1936 року та альтанку у ресторані Диканька, поряд з парком Перемоги на Дарниці де є атракціони... За 2 дні до весілля я пройшовся від Хрещатика по правому березі Дніпра до станції "Дніпро" і весь парк Перемоги - вибирав місця для фотографування, не хотілося стандартних фотографій біля Михайлівського та площі Слави... Запланував проїхатися на кабріолеті по мальовничій Парковій дорозі, але ці плани підпортив дощ... Але все по порядку...
Церемонія назначена на 14:00, зранку я ще зганяв за букетом та привіз фотографа, поки Светі робили зачіску. Потім одяглися гарненько, батьки благословили нас і ми вийшли на вулицю, де нас вже чекав водій Микола на Фіаті.

До РАКСу доїхали без пригод... тільки люди з маршруток виглядали, розглядаючи нас та машину.Поки чекали церемонію, почав накрапати дощ, тож водій запропонував змінити машину на іншу, але нам саме ця подобалася найбільше і ми відмовилися. Церемонія пройшла нормально, я навіть не встиг захвилюватися. Тільки уважно прислухався до ведучої (чи як її там), коли вже казати "ТАК", а вона після кожної фрази робила театральні паузи... Але я вгадав правильно...  і Света теж!

Справжня злива з градом почалася як тільки ми від"їхали від РАКСу... Біля кінотеатру Київська Русь нас обдало хвилею від проїжджаючого повз авто, біля стадіону Динамо Света пересіла сохнути і грітися у машину до брата, а я з сестричкою, викручуючи поли піджака похав далі... (Посилання, щоб ви розуміли що саме відбувалося з погодою)  Дощ лив стіною, і здавалося, що він не закінчиться ніколи. Навіть дзвінок на роботу ніяк не вплинув на ситуацію , таке відчуття що просто всі стихії зібралися привітати нас з цією подією... Тож як виглядає Паркова дорога з кабріолету для нас всіх лишилося непізнаним. Закінчилося це стихійне лихо вже на під"їзді до парку. Там ми трохи обсохли та зробили невелику фотосесію, а потім поїхали кататися на каруселях! Було прикольно, незвично, романтично (на чортовому колесі)
і весело (особливо на автодромі)... На американських гірках вирішили долю не спокушати... В ресторані столи ломилися від страв... Все було дуже смачно, особливо шашлики... Торт теж виллядав чудово, хоча місця для нього практично не лишилося...

Додому приїхали вже за північ і ще влаштували фотографування у букетах квітів... (Решта фотографій тут)
Вже майже місяць ми одружені, щоправда не всі ще друзі і родичі знають про це...
Вже встигли відсвяткувати ще раз у родичів Свети, чекаємо на прїзд моїх родичів, та готуємося до святкових шашликів з друзями...
Ті, хто вже в курсі, періодично питають: -"як воно сімейне життя?". Відповідаю, що різниці поки не відчуваю... Все так само чудово, як і раніше.
Для цікавих (бо, як показала практика таких багато серед знайомих): Все це щастя обійшлося десь у 15 тис. грн. з обручками, одягом, прикрасами, авто і рестораном. Розходи ми практично порівну поділили між мною, дружиною та тещею.