Хто Ви є?
- 30.04.14, 19:09
Трясця!
Дивлюся оце все що коїться - халепа.
Чи то я дурний, чи все це суцільне божевілля. Хочеться говорити про це все що коїться у рідній країні, але тільки намагаєшся хоч щось сказати, а слова-то немає. Як назвати все це? Я не маю на увазі війну. Як би не бажалось підібрати будь-яке інше слово, але ні, не виходить. Але тут хоча б є хоч якесь означення. А як назвати тих, хто підтримує захват ворожими формуваннями нашої Батьківщини?
Я не знаю як до людей ставитись. Я не знаю як їх назвати. Я просто не можу зрозуміти хто це.
Але я не про військових. Гаразд, я бачу ворожих військових, які час від часу то напряму визнають що вони є росіянами, а то навпаки, вигадують що вони є українцями. Проявом того, що ці світлі люди несуть мир та любов, демократію та належне ставлення до людини як до особистості є оті самі катування та вбивства навіть неозброєних людей. Але я розумію що то є військові, або найманці.
Я і не про гопоту. Гаразд, вони також є. Гопота не каже що вони є росіянами, не каже що вони є українцями, а просто валить проукраїнські налаштованих громадян, та й всіх хто попадеться під руку. Більш елітна гопота стає якимись "мерами" та "губернаторами" від народу. Була "сім'я" і всі знали чия, тепер "народ" і всі розуміють що то за народ. Але я певен що то є гопота.
Я бачу олігархів. Гаразд, я розумію, що то навіть не бізнесмени, а ті самі "кровосісі", які володіють потужними галузями, які могли б виплачувати платню, яка б відповідала складності праці. Ті самі, які могли б посприяти рівню середньої заробітньої плати краще й швидше ніж сам уряд. Але в них є більш високі й шляхетні цілі - яхти, клуби, положення в суспільстві (бажано іноземному). Але я розумію що то є олігархи.
Я бачу людей які ностальгують за радянським союзом. Людей із святою вірою в те що радянський суд самий гуманний суд, в те що раніше було краще, люди були добріші, чесніші й тому подібне. Але ж я не розумію, вони бачать чи ні те, що вони роблять? Невже всі ці, хто стоять поруч із тими хто зриває державні прапори, хто стоять поруч із тими, хто здатен лупцювати й жінок й підлітків, що стоять поруч із найманими бойовиками, які полоненим наче свиням тулуби ріжуть, що стоять поруч з гопотою яка ще вчора їх самих била, гвалтувала, обкрадала й вбивала... Невже це радянський "Человек - это звучит гордо!" стоїть поруч з ось цим? Але я розумію, що це люди, які вважають, що приєднавшись до іншої держави вони повернуться у ту, якої і немає насправді.
Але скажіть мені, як називати людей, які все це підтримують? Навіть не активними діями, а взагалі. Підтримують. Як спілкуватись, як дивитись в очі, взагалі, як зрозуміти тих, що мають роботу, мають освіту, що цікавляться новинами, життям країни, хто вважає себе розумними людьми, але підтримують ворожі дії сусідньої країни? Як зрозуміти те, що можна життя прожити в Україні, на цій землі й не вважати себе її частиною? Ворожо відноситись до мови цієї країни, не розуміти що їх коріння, предки їх у цій землі, в цій країні? Як можна не пишатись своєю історією, звитягами, досягненнями, славетними діяннями що робились на цій землі? Гаразд, скажіть що все це є те, що російською має вдале визначення "клюква". Але можна запитати набагато, набагато простіше - як назвати людей, які не розуміють що таке Вітчизна? Зрадниками? Це не важко, але чи вони винні що не мають зв'язку із цією країною? Чи вони винні, що зростали в таких умовах, коли чи то їх не навчили, чи то було не потрібно себе ідентифікувати із тією державою в котрій народився й виріс?
Тяжко. Тяжко, бо достатньо гарні люди, із розумом, із достатньою кількістю гарних вчинків. Ті, кого ще вчора поважав, а сьогодні не можу. Від цього ще гіркіше. І гаразд, трясця із нею, із цією Україною! Хоча б подивіться на тих, до кого ви ставитеся позитивно! Погляньте не на те, що вони обіцяють, чи напряму говорять - погляньте на їх дії! Але ні.
Хех. Сумно від усього цього. Сумно й прикро. Сумно, прикро й зробити нічого не можливо. Бо це вже сформовані особистості. Це їх світогляд, на жаль.
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Выйдя на полянку, Пушистик отправился к Ватному Батончику - хозяину ватной фермы. Ватный Батончик был очень круглым зверем и любил постоянно повторять слово "закругляемся". Что это значило никто точно не знал, но многие подозревали, что означает это что-то похожее на "пошевеливаться". Обычно Батончик так обращался к Ватникам, но и Пушистика мог таким словом поторопить. Вы не знаете кто такие Ватники? Ох... Это такие кучерявые, четвероногие животные со сладкой, пушистой шерстью, которую на Ватной Ферме стригут и получается сладкая вата.
-Привет, дядя Батончик! - Весело прокричал наш герой еще издали, увидав, как покачиваясь в кресле-качалке его приветствует хозяин фермы.
-Здравствуй-здравствуй, малыш. - Проговорил низким басом фермер. - За сладкой ватой пожаловал?
-Да, дайте пожалуйста мне недельную порцию.
-Извини, малыш, закругляемся. Видимо что-то случилось с моими Ватничками - они не хотят давать ни грамма сладкой ваты. И они совершенно не хотят со мной говорить. Я не знаю что с ними. - Дядя Батончик сокрушенно развел руками и закруглился, став похожим на обиженную улитку.
-Я могу попробовать с ними поговорить и узнать в чем беда. Я помогу вам, дядя Батончик.
И уважительно поклонившись, Пушистик перепрыгнул заграждение и побежал на полянку, где паслись Ватники.
Подбежав поближе к стаду, Пушистик приветливо махнул лапкой и поздоровался:
-Привет, стадо!
-Привеееет малыш. - Сказали Ватники.
-Ватнички, а что у вас за беда, что случилось, что вы с Батончиком не разговариваете?
-Знаешь, малыш, для того, чтобы получить сладкую вату, фермеру нужно попросить нас поделиться шерстью. А кто же, позволь спросить, будет делиться своей шерстью с фермером, который забыл ее вычесать? Ведь всех у кого пушистая шерстка необходимо вычесывать! 
Тут Пушистик все понял и попрощавшись с Ватниками вернулся к Батончику и рассказал из-за чего его стадо отказалось давать шерстку на сладкую вату. Батончик тут-же воспрял духом и уже через пол часа, получив заслуженную порцию провианта, Пушистик с удовольствием завтракал в своей кухне.
А позавтракав, Пушистик достал из комода ручное зеркальце и побежал встречать своё Солнышко. Да, у каждого Пушистика, помимо общего для всех, было собственное Солнышко. Солнышко Пушистика назвалось Двенадцать часов. Это было самое яркое солнышко из всех, которые могли достаться Пушистикам. А звали его так, потому-что ровно в двенадцать часов, оно встречалось с Пушистиком и они вместе, целый час пускали солнечных зайчиков.
