Одного разу,на кінці весни, в центрі великого міста, біля метро, сиділа беззахистна старенька жінка. 
Вона була не така як всі. Вона була сліпа. Але цінувала все, що пов'язувало її з життям. 
На ній була легенька хусточка, потріпана спідниця.  
Вона сиділа на непотрібній картонці з-під якогось телевізору, кухоного комбайну, а можливо з-під комп'ютеру. 
цього ніхто не знав. ніхто не дивився їй під ноги. 
в її руках була занедбана картонка з надписом "Допоможіть!"..а біля ніг стояла кимось викинута склянка. 
Деякі люди проходили мимо; деякі підходили і кидали по декілька монет. 
А деякі, робили дуже підступно, вони брали монети і вкидали туди камінці. 
Звісно, серед тисячі людей, знайшлася одна людина, жінка, яка побачила цю наглість і підійшла до бабусі. 
Вона витягнула з кишені олівця..перевернула картонку на іншу сторону і написала: " Я хоч не бачу, зате відчуваю..відчуваю, що скоро літо." 
Ця добра людина, яка намагалась хоть чимось допомогти сліпій розповіла, що знає, що таке горе, тому що сама ходить без підтримки ближніх, яких вона втратила давно, під час автомобільної аварії. 
Аварія була жахлива, та жінка витримала. Вона тоді була дитиною..але давайте не про це. 
Сліпенька бабуся сиділа з жінкою, розмовляла, хоч не могла побачити її.  
Вони забули, що сидять на тратуарі, на самісінькій картонці, вони говорили..говорили і зовсім не звертали уваги на склянку. 
Спершись на стіну, вони разом заснули. 
А вранці, проснувшись, жінка побачила, що склянка бабусі вже повна..і біля її ніг стоїть різна їжа. одяг.(зношений, але потрібний) 
так. люди зрозуміли горе сліпої бабусі. зрозуміли..і допомогли.

Маленька Меррі ще в дитинстві втратила батьків. 
Людей, яким вона завдячує все своє життя... 
Їй було..їй було лише.. майже два рочки .а вона все це пам'ятає. 

У неї було день народження мати з батьком подарували їй медведика..свято закінчилось.. 
Тиха ніч. Глибокий сон. Через глибокий сон маленькій Меррі почулися дивні стуки..грюкотіння та крики. 
Вона почала плакати і кричати.вимовляти найдорощі слова "мамо", "тато". 
плач її лунав все більше і більше, а дівчинка, піднявши малу голівку, побачила. побачила, що мати лежала на підлозі. до неї підійшов незнайомий чоловік, закутав у ковдру і поніс на плечі.. 
а де ж її тато запитаєте? 
а тата вона не побачила..не знає вона чи живі вони, а чи ні. 
що з ними, де вони... 
не знаю яким чином, можливо сусіди прибігли від крику, можливо самі злодії-вбивці це зробили..можливо міліція..але зробили добре.. 
дівчинка була жива..її відвезли до лікарні на медогляд..а потім, нажаль, до дитбудинку. 
дівчинці зараз 6 років, вона вміє ходити..вже, на диво. непогано читає, по складам ,але гарно. 
розмовляє, танцює, співає. 
гарна дитина.добра.вихована. 
але не має головного. 
коли хтось згадує про батьків, вона добре відтворює в думках все те жахіття, що вона побачила на власні очі.. 
і у такої маленької, беззахистної дівчинки появляються сльози на очах. 

Вона сиділа зі своїми друзями у кімнаті в дитбудинку, гралася з ними. сміялася. 
Почула, що на коридорі хтось розмовляє..Почула голос виховательки..і ще один..знайомий.не могла зрозуміти чий.. 
Меррі підійшла блище до дверей, що виводили до коридору. 
Виховатилька почала розмову: 
- тобто ви, батько Меррі? 
- так, це я. Дік. 
- гаразд, я вірю що це ви. і ви правильно сказали, що Меррі з 2 років вас не бачила. Вона перебуває в нас.. 
- я знаю що вона перебуває в вас. будь-ласка дозвольте мені її побачити. 
- я розумію, що ваше бажання побачити свою дочку дуже велике і палке, але ви її забрати зараз не зможете. 
- але чому? я ж її батько! я Меррі не бачив так довго..а ви..а ви так зі мн.. 
- пробачте що перебиваю вас, але чи не могли би ви тихіше?. 

- пробачте. просто я сумував за своєю дівчинкою.. 
- щоб її забрати, вам потрібно підписати деякі документи, але на це потрібний час.. 
- дозвольте на неї прост оподивитись..зустрітись з нею? 
- а якщо вона не захоче з вами зустрітись?. 
- як не захоче? 
- ну, а якщо наприклад, вона забула вас іііііі ну.. 

Двері з кімнати відчинились..в дверях стояла дівчинка, з тим самим медведиком.. 
Меррі дивилась таткові в очі, вона відчувала ,що це був його голос. рідний. 
- а де мама? - це були перші слова Меррі до батька.. 
- Меррі, доню, рідна моя..- по щоках у тата потекли сльози..- мами більше з нами нема..її тоді, ну,її нема вживих. 
- нема? тато. це ти? забери мене.тато! 

в сильних обіймах, з гіркими сльозами радості і водночас горя Мерры з батьком пробула декылька годин. 

Через декілька місяців всі документи були зроблені і Меррі жила з батьком. 
Щасливо жила, росла. 
А головне, мала підтримку.підтримку дорогої для неї людини. - підтримка тата.

Еліс гуляла зі своїми друзями по вечірньому місту.  
Небо було надзвичайно гарне. Зорі з місяцем ніби намальовані на синьому тлі. 
Ліхтарі вигравали світлом, неначе під ритм вальсу. 
Еліс гуляла, милувалась. Вона любила ходити по місту. гуляти. Вона насолоджувалась життям. 
Рідко коли вона заходила в мережу інтернет. рівдко вона сиділа в контактах. рідко була онлайн. 
Та ввечері, прийшовши додому, вона сіла в контакти. до неї до друзів добавлявся 1 хлопчик. 
він їй сподобався. Алекс Ранлі 
їй сподобалось ім'я. сподобався сам хлопчик. милий такий. чорненький. гарні карі очі.чьолочний..аЄ. 

Е: прийняла. знайомі? 
А: дякую. ні. не знайомі. 
Е: я так бачу, ми не з одного міста? 
А: ну так..а ти гарненька 
Е: дякую. ти мені теж сподобався..ти такий милий. 
А: розкажи мені хоть щось про себе 
Е: та я звичайна дівчинка. люблю гуляти з своїми подругами. люблю фотографуватись. 
бувало таке. що ми з подругами тікали від поліції..це було щось. забавні часи. 
А: ахаха..ти цікава дуже. здається я закохався 
Е: на відстані? 
А: ну так. 
Е: .. 
А: а що? 
Е: я здається теж закохалась..теж..на відстані. 

вони переписувались дуже довго. не один раз заходила мати Еліс і казала, щоб та лягала спати..невдовзі, мамі набридло робити зауваження і вона пішла спати. 
Вже була 3:00.. 

А: мила, я вде піду спати, я розумію що канікули, але мені завтра потрібно ранно вставати. 
Е: чому? 
А: та не важливо..лягай спати теж. 
Е: Алекс ,ну розкажи. 
А: мені потрібно від'їжджати.. 
Е: куди? 
А: не важливо..просто.колись дізнаєшся. 
Е: гаразд..буду сумувати.бб 

Еліс ледве заснула о 6 годині ранку, вона ніяк не могла зрогадатись про що він говорив.. 
можливо він їй зателефонує..? вона ж дала йому свій номер телефону... 
вже була 8 година ранку..батьків не було вдома. Еліс прокинулась, а на телефоні було 1 СМС повідомлення. 
" Моя маленька Еліс, ти мені дуже сподобалась, нажаль, ми ніколи не побачимось. Але пам'ятай, я в тебе закохався в останні дні.." 
- в останні дні чого? - тихенько прошепотіла сама до себе розсіяна Еліс. 

до неї телефонували подруги, щоб піти погуляти ,та вона одразу відмовлялась ,а натомість сиділа в мережі і чекала. доки біля ім'я Алекс буде значок онлайн. 
його так і не було.вона почала переживати. по її очам текли сльози. 
Незабаром прийшла мати і побачила що дівчинка все сидить і сидить..її очі покрасніли..а вона дивиться на фотографію Алекса. мати сказала їй привіт, але вона їй не відповіла.. 
- ти закохалась? 
- .. 
- чому мовчиш? 
- так. 
-ех ти, дурненька. - сказала мати і пішла 

мати вирішила не заважати дівчинці, вона ж дурненька. і мовчки вийшла з кімнати. 
Ввечері до неї зателефонували її подруги і запитали у чому річ? чому не виходила? а Еліс нічого правдивого їм не сказала, а лише сказала що не було бажання. 

Потім пролунав дзвінок на мамин телефон, до неї звонили подруги Еліс: 
- Доброго дня. 
- привіт Амандо. 
- пробачте що турбую, але чому Еліс не виходила гуляти? 
- а вона вам не говорила? 
- ні. 
- моя маленька дівчинка закохалась.- що? 
-закохалась, а у кого не знаю.в мережі., ти краще не чіпай її зараз.це пройде. 
- онлайн кохання..бла-бла-бла. зрозуміло.дякую. ще раз пробачте. допобачення 
- нема за що. бувай.  

А Еліс все сиділа і дивилась в екран. 
 Вирішила, що зайде він на наступний день. Лягла спати. знову ледве заснула.. 

На наступний ранок знову зайшла в мережу. він був онлайн. 

Е: привіт. тебе чому вчора онлайн не було.? 
А: та просто не виходило. я ж відїжджав.. 
Е: на цілий день? я тебе чекала..А: терміново.. 
Е: зрозуміло 
А: моя мама бачила переписку з тобою.і сказала що ти їй сподобалась. вона рада що я знайшов когось, хто і підтримає..кого я кохаю. 
Е: а що то за повідомлення на телефон? 
А: та, згодом ти дізнаєшся..все..мені потрібно йти. бувай. цілую. 

Еліс знову нічого не розуміла.  
Вона нічого не їла. сиділа.чекала. так продовжувалося декілька днів.. А його все не було в онлайні. 
Подруги їй телефонували перші дні, а потім зрозуміли, що не потрібно. пройде. 
Вона втрачала гарні прогулянки на свіжому повітрі з найкращими подругами. вона обміняла їх на дні в онлайні..в очікувані Алекса. 

Післязавтра вже в школу. 

Еліс знову не дочекала Алекса і пішла спати. 
Зранку вона прокинулась, взяла телефон до рук.вже була 9 година.  
1 смс повідомлення від Алекса: 
" Чекай дзвінка.." 
Це її обрадувало..вона насправді чекала дзвінка..їй телефіонувала мати..подруги, бабуся..але вона не чекала їх дзвінка.. 
і тут на ерані засвітилось ім'я Алекс..вона взяла слухавку.. 
але почула жіночий голос. 

- привіт Еліс, це мати Алекса. 
-е, а..доброго дня - здивовано і розгублено сказала Еліс. знову ж таки нічого не розуміючи. 
- я телефоную тобі дещо сказати..я бачила ваші перепики і.. 
- мені Алекс вже говорив.. 
- це чудово. ти насправді мила дуже дівчика..але..е. я рзумію як ви один одного кохаєте. 
- так, звіснО, але у чому річ? 
- у вас було кохання на відстанні..і розумієш..ви би не зустрілись.. 
- а якби колись зустрілись? 
- вже ніколи.. 
- тобто? 
- Нажаль, Алекс прожив за свої 15 років три важкі операції.. 
- а що з ним? 
- це вже не важливо. просто четверту він..не пережив.. 
Еліс не встигла щось сказати..і почула лише самі гудки.. 
Вона усвідомила, що Алекс помер. його нема.. вона його втратила..не по своїй винні. 
Їй не було кому зателефонувати, адже не брала слухавку, коли подруги телефонувли.. 
і все ж таки..набралась сил і зателефонувала Аманді... 
Аманда її вислухала і нагадала що завтра вже йти до школи..Еліс все ж таки пішла в школу, зоч без настрою, але пішла..

Ребят,прочитайте историю,я чуть не заплакала.... Однажды я шлa по местным магазинам, делая покупки, и вдруг я заметила,как Кассирша разговаривает с мальчиком не больше 5 или 6 лет. Кассирша говорит: Мне жаль, но у тебя не достаточно денег, чтобы купить эту куклу. Тогда маленький мальчик повернулся ко мне и спрашивает: Дядя, а вы уверены, что у меня не достаточно денег? Я пересчитала деньги и ответил: Дорогой мой, у тебя не достаточно денег чтобы купить эту куклу. Маленький мальчик все еще держал куклу в своей руке. После оплаты своих покупок я вновь подошел к нему и спросил, кому он собирается дать эту куклу…? Эту куклу моя сестра очень любила и хотела ее купить. Я хотел бы подаритьей на ее день рожденье! Я хотел бы дать куклу моей маме, чтобы она смогла передать это моей сестренке, когда она уйдет к ней! …Его глаза были грустными, когда он это рассказывал. Моя сестра ушла к Богу. Так мне отец сказал, и сказал, что вскоре мама тоже уйдет к Богу, поэтому я подумал, что она может взять куклу с собой и передать ее моей сестренке!? …. Мое сердце внезапно остановилось.Маленький мальчик посмотрел на меня и сказал: Я сказал отцу, чтобы мама пока не уходила, пока я не приду с прогулки. Затем он мне показал свою фотку, где он счастлив и улыбается. Я хочу чтобы мама взяла мою фотку ссобой, чтобы моя сестренка не забыла меня. И он добавил: Я люблю свою маму и не хочу чтобы она меня покидала, но отец говорит, что она должна идти к моей маленькой сестре. Затем он посмотрел снова на куклу своим печальным взглядом… Я быстро взяла свой портмоне и сказала мальчику: Может мы еще пересчитаем твои деньги, если ты считаешь, что их достаточно чтобы купить куклу??… Да, я думаю, что у меня хватит денег чтобы купить куклу! Непоказывая ему я добавила из своих денег и мы заново начали считать. Было достаточно, чтобы купить куклу и еще даже осталось немного денег. Маленький мальчик сказал: Спасибо Господи за то, что ты мне дал денег! Затем он посмотрел на меня и добавил: Вчера перед сном я просил у Бога дать мне деньги, чтобы купить куклу для моей сестренки, чтобы передать ее через мою маму! Он услышал меня! Я так же хотел бы иметь немного денег, чтобы купить белую розу для моей мамы, но я не спрашивал об этом у Бога. Но он мне дал достаточно денег, чтобы купить куклу и розу. Моя мама любит белые розы!… Я закончила свой шоппинг в задумчивом и странном состоянии. У меня из головы не выходил этот мальчик. Затем я вспомнил -в местной газете была статья два дня тому назад о пьяном мужике в грузовике, который сбил женщину и маленькую девочку. Маленькая девочка погибла сразу же на месте, а женщина была в критическом состоянии.Семейство должна решить отключить аппарат, который поддерживает в ней жизнь, так как молодая женщина не способна поправиться от комы. Неужели это семья того мальчика, который хотел купить куклу для своей сестренки? После двух дней в газете была опубликована статья, где говорилось, что та молодая женщина скончалась… Я не сдержал слезы… Я купил белые розы и пошел на похороны… Молодая девушка лежала в белом, в одной руке была кукла и фото, а на одной стороне была белая роза. Я ушел весь в слезах, и чувствовал, что жизнь моя теперь изменится… Я никогда не забуду любовь этого мальчика к своей матери и сестренке!!! Пожалуйста, НЕ САДИТЕСЬ ЗА РУЛЬ В АЛКОГОЛЬНОМ СОСТОЯНИИ!!! Вы можете разбить жизнь не только свою…