Білі хмаринки,
На прозоро-блакитному небі,
Тихий шелест вітру,
У високій траві.
Поруч, назавжди, застили
Ісполіни, дерева,
Що вмиті й на кормлені
Буйством стихій....
Тут немає гуркоту й шуму,
І не чути зовсім машин,
Лиш руйнує тишу природну,
Тихий, солов’їний спів.
І сонце запалить,
Червоним весь обрій,
І на небі, мільйонами точок,
Зорі ясні спалахнуть.
Та нам з тобою,
Неважливо це буде -
Цього мало
Для наших закоханих душ.
Ми створимо Всесвіт,
Ми підемо у мандри:
Ось чого ...
Читати далі...