Кохання не живе в холодному серці…

Кажуть, потрібна одна хвилина, щоб виділити людину із натовпу, одна година, щоб оцінити її переваги, один день, щоб полюбити її, але потрібне усе життя, щоб її забути…

Та, часом, і  всього життя недостатньо, щоб упевнитись, чи справді вона і є тою другою половинкою, з якою ми хочемо пов’язати свою долю узами шлюбу?!

…Сьогодні їй виповнилось 18, та замість святкового настрою, на обличчі - сум і ненависть.  Хоча будильник ще не задзвонив, проте щось усередині вже не дає заснути. Втупивши очі в стелю, думками повернулась у минуле. Здавалось, усе так чудово. Безтурботні дитячі дні – мабуть єдине, що хочеться повернути. Коли ти ще мала, вся увага приділяється тобі. Прогулянки по парку, каруселі, ігри на спортивних майданчиках,  усе веселе та барвисте. Життя, немов солодка вата. Хоча ні, вже й тоді вдома були сварки та якісь непорозуміння. Тато частенько на підпитку, а то й п’яний до безпам’яті.  У хаті крики, плач. Посуд енний раз побитий. Мамина краса марніла на очах. Синець за синцем. Декілька разів навіть лежала в лікарні з поламаними ребрами.  Але й це не давало приводу задуматись про розрив подружніх стосунків. Життя ставало схожим на зебру. Коли тато був тверезим, усе було добре. Частенько влаштовували пікніки на природі, дивилися всією сім'єю фільми. Та коли «заглядав» у чарку, сімейне життя перетворювалося на справжнісіньке пекло.

Важко зрозуміти вчинки батьків. Здавалось вони вже дорослі, однак поводять себе гірше за дітей. А ще називаються прикладом для наслідування. За дев’ятнадцять років спільного життя, вони не можуть збагнути, що то було за «помутніння», яке тримало їх разом. Мама любила до нестями, на відміну від тата. Він користувався цим, перетворивши її на мішень невдач.

Не раз хотілося втекти з дому і змінити своє життя. Та, на жаль, це було неможливо. Фінансово забезпечити себе ще не могла. Тому, поки вимушена терпіти, нагромаджуючи увесь цей домашній негатив на серці.

…Тепер вона повнолітня, і через декілька днів відбудеться суд. Аліменти, розподіл майна, вибір між мамою  та батьком: чи не найдоречніші  у її віці. Підтримка і добра порада – найменше, чого зараз так потрібно, адже не за горами і влаштування свого життя. Страх не допустити батьківських помилок, переслідуватиме її завжди …

Як не прикро, таких сімей в Україні є достатньо. Діти страждають,через помилки своїх батьків.  Щоб не допускати сімейного краху, слід розуміти, що щастя - не дар богів і не доля, воно створюється спільними зусиллями усіх членів сім'ї, та, перш за все, подружжя, і потребує не лише любові (кохання), а й дисципліни, здатності знаходити компроміси, розвинутого почуття сімейного обов'язку. Слід також пам'ятати, що сімейне життя - це постійне самовиховання і самовдосконалення кожного учасника сімейного колективу. Через такі, вище наведені випадки, молоді люди, визначають своїми пріоритетами навчання, кар'єру та матеріальне забезпечення, а значимість інституту сім'ї піддають сумніву. І не потрібно їх через це винити, як то кажуть, мудрі вчаться на чужих помилках, а дурні на своїх. Сімейним цінностям треба навчати, їх треба виховувати. Тим більше, що чимало молодих людей виховувалися в неповних сім'ях. Оскільки ми живемо в інформаційному суспільстві, необхідно законодавчо обмежити розповсюдження інформації, яка прямо заперечує або принижує традиційні сімейні цінності. Не треба нав'язувати ідеали, але варто спонукати кожну людину переглянути власні уподобання та критично оцінити свою поведінку.

Кожна людина заслуговує на щастя, проте ця велика кількість обов’язків, що покладена на наші плечі, накладає вето на отримання насолоди від сімейного життя. Ми звикли робити все по правилах. Та забули, що в любові не існує правил та якихось непотрібних границь. Мабуть, це і є найбільшим чинником у розірванні стосунків. Люди одне одному набридають своїми незмінними звичками та нудними поглядами на життя.  Хіба, це справжня любов, коли жоден з двох не вміє поступатися й не прагне змінитися заради своєї половинки. Гордість, впертість, недовіра та багато інших факторів створюють маленькі напади вітру, що згодом переростають в ураган. Тому не дивуйтесь  «холодним» стосункам в сім’ї, адже тими маленькими дрібницями люди й будують свій будинок щастя. І цей фундамент, який ми закладаємо на перших стадіях подружнього життя і відіграватиме в подальшому роль на розвиток  гармонії відносин між людьми.

Ще однією з не менш важливих причин є наявність проблем в державі. Адже люди, які не можуть задовольнити себе роботою за своєю спеціальністю по причині масових безробіть, не можуть почувати себе впевнено ні в сімї, ні в суспільстві. Через це й поширений безлад у державі. Пияцтво, грабіжництво, хуліганство, наркоманія, проституція тощо, призводять до масової деградації, що перекреслює усі етичні та моральні цінності населення. Люди не живуть, а виживають, при чому завдяки ницим вчинкам. Тому, ці проблеми й впливають на людську підсвідомість і спонукають до вияснень і масових незадоволень у сім’ї, що й призводять до розлучення.

… У залу суду двері зачинились. Назад дороги вже немає. Похмурі обличчя тата і мами робили вигляд, що все під контролем. Однак, по очах стало помітно, що душа ридма ридає із жалем до себе й тих обставин, які склались. Повнолітня дочка не знала ж куди подітись, все думками шукала спокій. Вибір зроблено. Кожен заплатив ціну за своє безрозсуддя. Дві людини, які були найріднішими один для одного тепер стали ворогами. Та чи зуміють очистити «іржу» ненависті, яка в’їлась у їх життя, чи зможуть простити…

Отож, дивіться й обирайте самі: хочете ви справжнього сімейного щастя, чи ні? Адже те, які у вас життєві позиції та мрії і є пером на листку вашої долі. І як казав Гі де Мопассан: «Ми знаємо, що кохання сильне, як смерть, зате воно крихке, як скло». І якщо вам дійсно поталанило знайти свою другу половинку, то бережіть її, бо лише любов зможе відкрити для нас двері до неабияких висот щасливого життя.