Я думаю - у точності науки

Коли у тузі вічної розлуки
супутник людям голос подає, -
я думаю - у точності науки
яке мистецтво і натхнення є!
Ані строфи сумнівної, ні слова,
ані одного зайвого рядка... А скільки в нас поезій випадкових
з нічого й ні для чого виника!
Байдужих слів металу нетривкого,
думок затертих
і порожніх слів... Зроби супутник із добра такого, -
напевно, вище носа б не злетів. © Ліна Костенко