Реформи Збройних Сил України ламають застаріли стереотипи підготовки військ

Навчальний центр Військової служби правопорядку Збройних Сил України з робочим візитом відвідав командувач Сухопутних військ Збройних Сил Канади генерал-лейтенант Пол Винник

Разом з начальником штабу-першим заступником начальника Головного управління ВСП Збройних Сил України полковником Василем Максименко він обговорив стан і перспективи співробітництва між військовими обох країн, визначив пріоритетні напрямки та ефективні форми співпраці. Також, офіцери обговорили нагальні питання спільної підготовки військових підрозділів.

Про роботу навчального центру, та хід підготовки спеціалістів в його стінах, розповів  начальник навчального центру майор Олег Керницький. В своїй доповіді, він подякував командувачу Сухопутних військ Збройних Сил Канади генерал-лейтенанту Полу Виннику за всебічну допомогу у роботі центру. А також високо оцінив фаховий рівень і підготовку канадських інструкторів, які зараз пліч-о-пліч виконують свої обов’язки в цьому центрі. В свою чергу командувач Сухопутних військ Збройних Сил Канади генерал-лейтенант Пол Винник заначив, що українські військові демонструють фахові знання і якісно новий рівень підготовки починаючи від мови спілкування (яка йшла переважно англійською, за рідкими втручанням спеціалістів з перекладу) і закінчуючи виконанням професійних обов’язків.

-         Було б неправильно казати, що військовослужбовці Канади лише вчать своїх українських колег, - зауважив командувач Сухопутних військ Збройних Сил Канади генерал-лейтенант Пол Винник. – Наші воїни багато в чому вчяться у представників Збройних Сил України, які мають значний реальний бойовий досвід. Це цікава і корисна співпраця для військовослужбовців обох країн.

-         Основою будь-якої реформи є люди, які мають її впроваджувати, - підсумував зустріч начальник штабу-перший заступник начальника Головного управління ВСП Збройних Сил України полковник Василь Максименко. – Однак цих людей ще потрібно підготувати. Власне в цьому навчальному центрі зараз навчаються люди, які в подальшому будуть реформувати та розвивати Військову службу правопорядку Збройних Сил України. Це дуже важливий крок для наших реформ. Ми з нетерпінням очікуємо прийняття Закону України «Про Військову поліцію». І сподіваємось, що він буде прийнятий вже в цьому році. Це дозволить нам більш плідно працювати та розвиватись. Я дякую всій команді військовослужбовців Канади, які зараз допомагають нам, за їх підтримку та щирість. І які зробили багато роботи для того, щоб до нас приєднались і інші країни-члени НАТО. В цьому навчальному центрі ламаються всі стереотипи застарілої радянської системи підготовки військовослужбовців.  

По завершенню офіційної частини військовослужбовці двох країн обмінялись пам’ятними знаками та сувенірами. А за високий професіоналізм в роботі начальник навчального центру майор Олег Керницький отримав особисту нагороду командувача Сухопутних військ Збройних Сил Канади генерал-лейтенанта Пола Винника. Також генерал залишив запис в книзі почесних гостей центру.

Тарас Грень. 

Хмара вертольотів на Львівщині

Уперше в Україні проводиться всеармійський конкурс на кращу вертолітну ланку серед бригад армійської авіації Збройних Сил України

—                    Журі конкурсу вертолітників прискіпливо оцінюватиме техніку пілотування, злагодженість дій під час виконання різноманітних завдань, навігації, — розповів заступник командира бригади тактичної авіації з льотної підготовки підполковник Павло Бардаков. — Усі завдання для екіпажів відпрацьовано та розроблено на основі реального бойового досвіду й тих бойових завдань, із виконанням яких довелося стикатись нашим льотчикам під час антитерористичної операції на Сході України.

Пілоти уникають у розмові слова «змагання». Адже, на їхнє переконання, це радше обмін досвідом. Більшість із них мають великий багаж навичок, здобутий як у бойових діях в АТО, так і під час виконання миротворчих місій ООН. До речі, крім досвідчених вертолітників, у конкурсі беруть участь молоді пілоти. Це дає змогу молоді скоріше перейняти практичний досвід.

Кожного льотного дня для відпрацювання завдань у небо піднімається близько двох десятків гелікоптерів одночасно. Одним із головних етапів конкурсу вертолітників мають стати бойові стрільби. За інформацією членів журі, на переможців конкурсу чекає приємний сюрприз. Що саме, тримають у таємниці, але рекомендують екіпажам вертольотів дуже старатися, щоб продемонструвати найкращий результат.

Тарас ГРЕНЬ

Начальник ВМКЦ Західного регіону закликав журналістів не розповсюджувати неперевірені факти стосовно поранених та хворих військовослужбовців

Минулого тижня до військово-медичного клінічного центру Західного регіону вперше прибув спеціалізований медичний літак з військового лікувального закладу міста Одеса. Ним до Львова було доставлені військовослужбовці, які потребують складного і тривалого лікування.

До нас, з метою отримання високоспеціалізованої медичної допомоги, та спеціалізованої реабілітаційно-відновленої терапії, періодично прибувають пацієнти з госпіталів другого та третього рівня, - розповів начальник ВМКЦ Західного регіону полковник медичної служби Іван Гайда. – Загалом до нас прибуло 11 чоловік, двоє з яких мають складні ураження спинного мозку. Їх стан середньої важкості і задовільний. Пацієнти, які мають ушкодження спинного мозку знаходяться у відділенні інтенсивної терапії та реанімації клініки неврології, їх стан середньої важкості.

За словами керівника військового медичного закладу, на даний момент хворі потребують медичного догляду та високоспеціалізованої допомоги фахівців, які мають відповідний досвід та навички. Окремо полковник медичної служби Іван Гайда зупинився на коментарі стосовно негативного резонансу, який викликали заяви певних волонтерів стосовно прибуття в госпіталь цих поранених.

— Шановне журналістське товариство, за допомогою всіх вас звертаюсь до представників засобів масової інформації та взагалі до всіх волонтерів, — зазначив він. — Перш, ніж давати якійсь коментар в медіа простір, цей коментар має бути перевіреним. Адже деколи, зважаючи на обставини, слово інформація може бути зброєю. І може як підняти та покращити, так і знищити всі надбання. Нагадую, що будь-яка інформація стосовно пацієнта є персональною. Її розголошення має погоджуватись з самою людиною. Або, якщо людина не дієздатна, то з її близькими родичами. Коментар стосовно стану хворого може дати тільки високо підготовлений фахівець-медик. Тому я прошу всіх не порушувати Закони України. Ми, як фахівці медичної служби, не порушуємо законів. Тому дуже прикро спостерігати їх нехтуванням іншими особами. На даний момент Військовою прокуратурою Південного регіону порушено кримінальне провадження стосовно публікацій у медіа-просторі. Отже судом буде визначено винуватих, та призначено покарання.  

Загалом станом на сьогодні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону перебуває 38 поранених військовослужбовців. Всі вони отримують всебічне забезпечення та медичну допомогу.

 

Полковник Тарас ГРЕНЬ, Львів.

Без Бога в душі і совісті в серці

         Вчора бойовики з особливим цинізмом з застосуванням важкої артилерії обстріляли мирний населений пункт Піски Донецької області. Причому вели прицільний вогонь по будинкам де мешкають мирні мешканці та знаходиться ключові вузли інфраструктури цього багатостраждального українського населеного пункту. Зокрема, під ворожий обстріл потрапив медичний пункт, який обслуговує не лише поранених бійців, але й всіх небагатьох мирних мешканців, що залишились тут. На щастя ніхто не постраждав. Лікарі, хворі та поранені встигли вкритись в надійному сховищі. Однак споруду, та санітарний автомобіль було знищено.

За словами тимчасово виконуючого обов’язки начальника медичної служби батальйону прапорщика медичної служби Ігоря Листопада, ворог добре знав, що веде прицільний вогонь по медичному закладу та мирним оселям. За чотири роки війни російські окупаційні війська яскраво продемонстрували всю свою підлу і садистську сутність – розстрілюючи полонених, знущаючись над беззахисними та знищуючи інфраструктуру українського Донбасу.

За словами медика, після ворожого нападу, запаси медикаментів та необхідних матеріалів було оперативно поновлено. Стан здоров’я пацієнтів стабілізаційного пункту нормальний. Та військові сподіваються, що розстріл лікарні стане ще одним абзацом у звинувачувальному вироку під час міжнародного трибуналу над країною - агресором

Тарас Грень. 

Без імен і звань

За всю розмову він лише раз відвів погляд.  І то через питання про його родину. Бо негоже чужій людині бачити сум командира за рідними та мирним життям. Традиційна закарпатська гостинність – філіжанка (так - так саме маленька філіжаночка з порцеляни  привезена з дому, бо  справжні закарпатці не п’ють каву з будь-чого) ароматної, обов’язково щойно змеленої кави. До речі, відстань до терористів, тут вимірюється навіть не сотнями метрів. Тому намагаємося говорити не голосно. За кілька хвилин розмови спостерігач доповідає, що ворог теж почав щось готувати на своїй кухні. Командир легенько усміхнувся, бо запах закарпатської кави викликає шлункові спазми в російських окупантів. Тут це знають.

До війни, цей мудрий чоловік мав свій ресторан в одному з гірських туристичних міст. Сам розробляв меню і готував. Йому подобається приносити людям щастя. Та коли Україна повстала проти кремлівського ставленика-президента він пішов на майдан. А звідти на фронт. Сьогодні ж він командує одним з найскладніших взводних опорних пунктів. Його підлеглі мають різний вік від молодого до дуже зрілого. Але до кожного є свій підхід. А головне у всього підрозділу є віра в свого командира. В те, що його накази потрібно виконувати без роздумів, бо гіршого він не порадить. І зайвий раз ніхто не наражатиметься на небезпеку.

Багато роботи хлопці докладають для обладнання свого опорника. З отриманих та підручних матеріалів вони обладнали бліндажі, переходи, вогневі позиції та чимало неприємних сюрпризів для ворога. Зараз вони готуються до зими. І холодна погода не застане їх зненацька. Бо мають вони і де просушитись, і де відпочити.

Для всієї України просили передати, що закарпатці традиційно мужні і вправні воїни. І свою позицію вони не здадуть ніколи і нікому. Вони просили не називати імен. Адже обличчя їх командира говорить само за себе краще всіх рангів чи позивних.

Тарас Грень.

 

@page { margin: 2cm } p { margin-bottom: 0.25cm; direction: ltr; color: #000000; line-height: 120%; orphans: 2; widows: 2 } p.western { font-family: "Calibri", sans-serif; font-size: 11pt; so-language: uk-UA } p.cjk { font-family: "Calibri", sans-serif; font-size: 11pt } p.ctl { font-family: "Times New Roman", serif; font-size: 11pt; so-language: ar-SA }

Закони совісті

Під ногами бридко хрустить попіл, що колись був стріхами та стінами українських хат. В повітрі постійно стоїть запах, який не сплутати ні з яким іншим. Здається що все навколо, і навіть бронежилет, вже назавжди буде просякнутий цим кислувато-терпким повітрям згарищ. Командир роти веде мене вулицями, вірніше тим що залишилось від вулиць, старовинного села Жованка, що на Донеччині. Адже російськими терористичними військами тут було підпалено і знищено чимало мирних осель.

Багато років тому, в пошуках місця для того, щоб перезимувати сюди прийшли запоріжські козаки. Так на кручах з’явились перші поселення, які стали основою для створення сучасної Горловки. Приглянулись ці місця і колишній імператриці Катерині. Так почалась культурна експансія цих місць. Адже з віддалених російських поселень сюди масово звозили селян. Та місцеві, звиклі до волі і демократії українці, ніколи не сприймали чужинців за своїх. Навіть цвинтарі тут різні. Місцеві мешканці просто бридились ховати своїх близьких поруч з переселеними кріпаками.

Крокую чорними від сажі дорогами а в думках спливає картинка, як колись фашисти спалювали українські села в помсту непокірним окупаційному режиму людям. Так само тепер діють і російські терористичні війська. Щоб покарати людей, які обрали вільне життя вони проводили навмисні обстріли будинків та обійсть українців. Час від часу командир роти зупиняється і показує рештки мін та гранат, якими ворог обстрілюючи Жованку підпалював суху траву та чагарник біля хат. Разом з сухою травою почали займатись і будинки та сади. А якщо українські бійці пробували потушити чиїсь будинок, щоб врятувати майно ні в чому не винних людей, то по них починався прицільний обстріл зі всіх видів озброєння, яке є у бандитів. Або свою «роботу» починав снайпер. За словами військовослужбовців Збройних Сил України вони просто не розуміють цієї звірячої агресії проти мирного населення.

Біля одного з згарищ, яке колись було великою і судячи зі всього заможною садибою, командир роти піднімає з землі якусь залізну, обпалену трубку. Це рештки від бойового елементу новітнього російського озброєння вогнемету «Шмель». Ця зброя ніколи не експортувалась в інші країни. Нею користується лише одна армія – російська. Неподалік з землі стирчить хвостовик гранати РПГ. Трішки далі рештки освітлювальної міни, яка запилила траву навколо себе. Командир з болем в голосі розповідав, що терористи навмисно прицільно обстрілювали саме село. Хати де немає наших позицій. Вогонь вели з трасуючих боєприпасів, або такими, які можуть призвести до пожежі. Тобто робили все, щоб підпалити саме цивільні садиби. Кожен такий випадок тероризму та навмисного знищення майна українців ретельно документується. Всі ці матеріали стають доказами російської агресії проти народу України. А терористи, які вчинили їх - будуть покарані і по законам міжнародного права. І по законам совісті.

Тарас Грень.  

Об’єднання України починається з культури

Коли на сцені Успенівського сільського клубу запалюється світло рамп – там оживає своя маленька історія. Різнобарвмо квітнуть піснею українські сади, вирують веселі і трішечки сумні родинні історії,  завжди вибухова і запальна, в своїй вірі в майбутнє, молодь.  Коли знаходишся в глядацькому залі, то година вистави пролітає як одна мить. Поволі ловиш себе на думці, що починаєш підспівувати або сміятись разом з артистами забуваючи про те, що вони не є професіоналами цієї роботи.

Звичайно, все це не виникло само собою і не тримається у порожнечі. Душею та втіленням ідей ту є дві невгамовно-запальних жіночки завідувач клубом Марія Іващенко та керівник народного ансамблю «Надія» Лариса Лук’яненко. Разом вони придумують нові проекти, шиють костюми, шукають можливості для ремонту клубу. Все це не так легко. Адже кожен з артистів, що приходить на репетицію крім власної роботи має ще і домашню господарку – город, кури, корови . Все це потребує рук і догляду. Та на репетиції жіночки збираються радо! Так само з задоволенням дають концерти. Їх творча працелюбність дала свої результати – пройшовши вкритий тереном шлях цей творчий колектив таки отримав звання «народного». Це дало нового розвитку сільської культури у вигляді трішки більшого фінансування, і можливості відкрити додаткову вакансію.

Крім цього в клубі займається близько трьох десятків дітей з навколишніх сіл, що об’єднані у три творчих колективи. Діти не лише корисно проводять свій час. Але розвиваються фізично, та привчаються до прекрасної української культури. Бо репертуар артистів з народу не складається з простого копіювання популярних сучасних пісень чи мемів. Вони ставлять на сцені і національну класику, і часто виконують власні твори.

Є у клуба свої проблеми.  Але творчі, робітничі люди шукають можливості їх долати. І першочергово роблять це своїми виступами. Зараз в їх планах знайти контакти з подібними колективами центральної та західної України. Бо саме в культурі у українців найбільше точок перетину. І українцям зі сходу, так само як і українцям з заходу вартувало б частіше їздити один до одного в гості.

Тарас Грень. 

Вандалізм і варварство

Кому вигідно нищити в районі АТО святині і пам’ятники військової доблесті?

Ще тиждень тому військова каплиця неподалік села Неліпівка виглядала саме так - освячений образ Божої матері,що здіймався над нашими позиціями. Його поставили тут бійці одного військового підрозділу, який вів важкі бої з ворогом зі звільнення нашої землі від російської окупації. Під час обстрілів, та ворожих атак Божа Мати берегла бійців. Вона вціліла під час нищівного свинцевого дощу. Коли ворог відступив каплиця лишилась символом нашої перемоги. Час від часу сюди приїздили воїни аби віддати шану тій землі, яка рясно полита кров’ю патріотів України.  

Однак, от в такому знищеному стані ми побачили її на велике церковне свято «Успіня Пресвятої Богородиці». Чиясь зла рука вщент спалила військову святиню. Розколотий від жару бюст лежав серед згарища просто неба, в яке Діва Марія вдивлялась своїми всепрощаючими очима. Перехожі розповіли, що військову святиню могли спалити через помсту. Недолік знаходиться шахта, яка до декомунізації носила назву «Святої Матрони Московської». Тепер слово «московська» зникло з назви. Це викликало велике невдоволення прихильників ідей новоросіїї та адептів руського міру.

Військовий капелан Олександр, разом з офіцерами ОТУ «Донецьк» підняли бюст. Та, щоб відродити знищену варварами каплицю потрібно чимало коштів.  Віра, якщо вона чиста, вміє пробачати навіть найважчі гріхи. Та чи потрібно прощення вандалам?

Тарас Грень. 

Донбаська автофеєрія в державних кольорах

Військовослужбовці ОТУ «Донецьк» взяли участь в традиційному автопробігові, який присвячений Дню Державного Прапора і Дню Незалежності України. Бойові розвідувальні десантні машини, легка колісна техніка загалом близько десятка одиниць.  Прикрашені державною символікою з повними екіпажами вони стали в голові великої колони цивільних автомобілів і мотоциклів. За приблизними підрахунками, в дійстві взяли участь близько шести десятків приватних автомобілів.

Стартував автопробіг в прифронтовому Покровську (всього за 50 кілометрів від тимчасово окупованого російськими військами Донецька). В цьому році було вирішено збільшити маршрут по цьому важливому місту, адже велетенська колона автомобілів з жовто-блакитними прапорами, що проїхала з звуковими сигналами по вулицям міста не лише підтримала патріотів України, алей дала чіткий сигнал кремлівським «ідейним агентам» про те, що ідея окупації Донбасу остаточно зірвана. Далі автоколона вирушила до селища Первомайска, де біля остова танка, якій підірвався на міні під час визволення України від російської окупації учасники автопробігу відслужили пам’ятний молебень та поклали квіти. Також автомобілісти вшанували пам'ять загиблих захисників України в населених пунктах Карлівка та Уманське. Загалом, протягом дня автоколона проїхала близько 250 кілометрів прифронтовими дорогами України.

За словами одного з організаторів автопробігу Марії Давиденко з року в рік все більше людей вітають автопробіг і в селах і в містах цього регіону.  Тай охочих взяти участь стає більше. Перший такий пробіг патріоти Україну з Донбасу провели ще у 2014 році. Не злякавшись погроз з боку бойовиків ОРДЛО вони з Державними Прапорами проїхали містами на які фактично захопили функціонери ФСБ. Це мало ефект «жовто-блакитної бомби», значно підтримало українців, і підірвало головний напрям пропаганди окупантів – безапеляційний вибір мешканців українського сходу.

Тарас Грень.