Головне не бути байдужим

Головне не бути байдужим

Музика буває різною. Електронною і танцювальною, яка звучить в нічних клубах. Може бути філармонічною та живою такою, що виконують у акустичних залах філармоній. А буває так, що музика іде від душі, наповнює собою тебе в середині, і ти стаєш музикою, а вона стає тобою.

Лише на секунду уявіть собі – велетенський пагорб. Десь внизу тече розлив річки Кальміус. Навколо поля, що не були орані вже чотири роки. І мовчазні свідки боїв – згорівші від ворожого вогню акації. По прямій до російсько-окупаційних військ тут всього метрів сто-двісті. Наші позиції знаходяться на висотці. І тому дзвінкий мелодійний голос української співачки та автора пісень Христини Панасюк звучить далеко, аж до ворожих позицій. І нічого, що зі всього акомпанементу в неї лише гітара, та оплески піхотинців. А замість підсилювача лише свіжий український степовий вітер. Музика і спів, який виконує Христина здається починає вібрувати в середині з кожним ударом  твого серця.

-                    Тут, на «лінії нуль» завжди дуже тепло, - ділиться Христина. – Більшість моїх пісень написані власне для захисників України. І тому, де як не тут співати їх.

Христина зізнається, що на початку російської агресії вона більше писала та виконувала сумних пісень. Однак, з часом її репертуар змінився. Тепер в ньому переважають пісні, що надихають мужності та самоствердження. Саме такими зараз стали наші бійці. І саме так, на переконання співачки загартувались їх душі. Адже солдати тепер знають, що їх чекають дома, ними пишаються не лише рідні і близькі, але й вся прогресивна Україна.

-                    Їхати чи не їхати на передову це справа вибору і рішення будь-якого артиста, - каже Христина Панасюк. – Але хлопцям тут на передовій потрібна моральна підтримка. І це відчутно, коли співаєш для них і бачиш їх очі.

Кількість подібних виступів на передовій у Христини вже просто не піддається лічбі. Бо вперше вона потрапила на лінію оборони України ще у 2015 році, в Мар'янці. Тоді, відразу після її концерту почався бій.

-                    Я не можу взяти до рук автомат чи іншу зброю, - каже співачка. – Але мені не все рівно, що буде з нашою державою. І я не байдужа до долі та почуттів кожного нашого захисника. Тому, я беру свою гітару, та власну пісню, і намагаюсь цією своєю працею приблизити нашу спільну перемогу.

Тарас Грень.