У гарного господаря дружина гарна, і господарка в порядку, і… б

У гарного господаря  дружина гарна, і господарка в порядку, і… бліндаж надійний

 Одне з питань, яке ставлять найчастіше це – який побут у бійців на передовій, і як правило очікують якихось розповідей про жахливі умови життя українських солдат. Чи то на жаль, чи то на щастя маю розчарувати всіх охочих до таких от «смажених» журналістських оповідань. Направду я побував у кількох підрозділах на передових рубежах нашої оборони міста Маріуполь. І всюди цікавився умовами життя наших бійців. В одному з підрозділів, на господарці був Микола. Інші його бойові побратими були або на бойовому чергуванні, або доводили до ладу свій бліндаж, що вже кілька місяців є їхньою домівкою.

  Свій бліндаж хлопці почали копати самі, не чекаючи інженерної техніки. З них спочатку сміялись, мовляв – «було б чого руки мозолити». Однак у хлопців був залізний аргумент – до ворога всього 500 метрів. Свою нову тимчасову домівку хлопці почали обладнувати з господарською завзятістю. Тепер вони мають два бліндажа, що в три накати перекриті товстими дубами і прошарками глини.

-         Під час першого обстрілу до нас тікали всі, хто був навколо, - з усмішкою розповідає Микола. – Тоді ми пересиділи разом. А коли настала тиша, то хлопці взялись за лопати і тепер кожен підрозділ має свій міцний бліндаж.

  Бліндаж опалюється металевою грубкою, до якої вже заготовлені дрова. Всі спальні місця зручні. Так само зручно розташована і зброя. Щоб завжди навіть спросоння можна було б його відразу застосувати. А охороняє бійців паперове янголя, яке прислала племінниця одного з них. Є тут і електрика, і навіть працює радіо.

 Для приготування їжі хлопці збудували невелику кухоньку. А готують на грубці, яку теж змайстрували своїми руками і назвали «баба Валя». Готують по черзі з продуктів, які їм постачають відповідні служби Міністерства оборони України. Страви виходять поживними і смачними. Крім цього вражає чистота на всій кухні.

-         А рецепт чистоти простий, - розповів Микола. – Просто не потрібно бути поросям. І не лінуватись прибрати як за собою, так і за товаришем, що живе поруч.

Коли я залишав позицію, то хлопці якраз зібрались монтувати дошку з дитячими малюнками. Бо на їх думку це не лише зігріває душу, але й є сильним оберегом.

  Так само добре складаються справи і з бойовими сусідами, що стоять на десяток кілометрів поруч. Щоправда тут хлопцям, так би мовити заготовки під бліндажі були викопані військовими інженерами. Та і самі бліндажі вони допомогли будувати. Результат вражає.  Просторі укриття стали зручним прихистком і місцем життя наших бійців. Отже в зиму захисники Маріуполя вступають з міцними і зручними захисними спорудами. Здатними захистити їх і від холодів, і від ворожих снарядів.

Тарас Грень.