поставляли повій синові Каддафі? [ФОТО]

© Новинар

Тернопільська газета зобразила африканських і арабських студентів мавпами

10:52 30.01.2012

Навколо публікації в Новій Тернопільській газеті, де на першій шпальті надрукували образливий для африканців і арабів матеріал, спалахує міжнародний скандал.

---

Тернопільська газета надрукувала скандальну статтю

Як пише Сегодня, на першій шпальті вийшла стаття із заголовком Біля Орнави лилася "чорна" кров і підзаголовком Араби з неграми билися за наших курвів (Орнава - місцевий торговий центр), проілюстрована колажем, де зображені дві мавпи, що обіймають напівроздягнену блондинку, а на задньому плані - група африканських студентів, які сидять в кафе.  У статті йдеться про бійку між студентами з африканських та арабських країн через місцеву мешканку. Тон і лексика публікації, некоректні як до темношкірих, так і до українок, шокували не тільки тернополян, пише Сегодня. Про статтю вже дізналися за кордоном, і тепер Україну звинувачують в расизмі і ксенофобії.  Зокрема, про скандальну статтю повідомляє CNN і France24. Крім того, французький сайт The Observers взяв коментар у конголезця Бекса Лава, який четвертий рік навчається у тернопільському університеті ім. Пулюя. За словами африканця, в колажі на задньому плані зображено його земляків-однокурсників, які не мають відношення до інциденту і без поняття, як їх фото, зроблене задовго до конфлікту, могло потрапити в газету. Він скаржиться, що українські студенти тепер сміються над його друзями і зізнається, що над темношкірими знущаються в Україні.  Автор статті в Новій тернопільській газеті не зазначений. Як пише Сегодня, крім колажу і заголовка, вся публікація витримана в расистському стилі. Студентів з Африки називають "чорною навалою", яка несе "загострення криміногенної ситуації, сплеск проституції і невідомі хвороби".  Водночас, редактор газети, яка входить до трійки найпопулярніших у Тернополі, Микола Мартинчук заявив Сегодня, що не вважає цю статтю образливою і не бачить в ній порушення журналістських стандартів та етики: "Ми не говорили, що африканці та араби люди нижчої раси. Але якщо вони тут вчаться, то повинні поважати наші закони і традиції, а вони часто порушують їх". При цьому стиль статті главред вважає нормальним, а непристойне слово "курва" - нормативним: "Його навіть Іван Франко вживав". 

Закон о гражданстве рейха и Закон о защите немецкой крови и немецкой чести ["Нюрнбергские законы"], 15 сентября 1935 г., и два первых распоряжения к ним, 14 ноября 1935 г.

Закон о гражданстве рейха
от 15 сентября 1935 г.
Рейхстаг единогласно принял следующий Закон, который настоящим доводится до сведения населения:
§ 1
1. Подданным является всякий, кто находится под сенью Германского рейха и несет за это особые обязательства.
2. Подданство приобретается согласно положениям Закона о подданстве рейха и государства.
§ 2
1. Гражданином рейха является лишь подданный немецкой или родственной ей крови, доказавший своим поведением, что он готов и достоин верно служить немецкому народу и рейху.
2. Право гражданства предоставляется путем выдачи свидетельства о гражданстве рейха.
3. Только гражданин рейха обладает всеми политическими правами в соответствии с законом.
§ 3
Рейхсминистр внутренних дел по согласованию с заместителем фюрера издает необходимые правовые и административные распоряжения по проведению в жизнь и дополнению данного Закона.
Нюрнберг, 15 сентября 1935 г.
На рейхссъезде свободы.
Фюрер и рейхсканцлер
 Адольф Гитлер
Рейсхсминистр внутренних дел
 Фрик
(Перевод с нем.: Л. Бённеманн.)
(Редакция перевода: Л. Антипова)
Закон о защите немецкой крови и немецкой чести
от 15 сентября 1935
Движимый пониманием того, что чистота немецкой крови является непременным условием дальнейшего существования немецкого народа, воодушевленный непоколебимой решимостью гарантировать существование немецкой нации на все времена, рейхстаг единогласно принял следующий Закон, который настоящим доводится до сведения населения.
§ 1
1. Брачные союзы между евреями и подданными немецкой или родственной ей крови запрещены. Браки, заключенные вопреки закону, недействительны, даже если они зарегистрированы за границей с целью обойти закон.
2. Предъявлять иск о признании недействительным уже заключенного брака может только прокурор.
§ 2
Внебрачные связи между евреями и подданными немецкой или родственной ей крови запрещены.
§ 3
Евреям не разрешается нанимать домашнюю прислугу женского пола немецкой или родственной ей крови из числа подданных моложе 45 лет.
§ 4
1. Евреям воспрещается поднимать флаги рейха и земель и пользоваться цветами государственного флага.
2. Им разрешается пользоваться цветами еврейской символики, и это их право находится под защитой государства.
§ 5
1. Нарушение запрета, обозначенного в § 1, карается каторжным заключением.
2. Нарушение запрета, обозначенного в § 2, карается каторжным или тюремным заключением.
3. Нарушение запрета, обозначенного в §§ 3 и 4, влечет за собой тюремное заключение сроком до одного года и денежный штраф или одно из этих наказаний.
§ 6
Рейхсминистр внутренних дел по согласованию с заместителем фюрера и рейхсминистром юстиции издает необходимые правовые и административные распоряжения по проведению в жизнь и дополнению данного Закона.
§ 7
Закон вступает в силу на следующий день после его обнародования, а § 3 – лишь с 1 января 1936 г.
Нюрнберг, 15 сентября 1935 г.
На рейхссъезде свободы.
Фюрер и рейхсканцлер
Адольф Гитлер
Рейсхминистр внутренних дел
Фрик
Рейхсминистр юстиции
 Гюртнер
Заместитель фюрера
 Р. Гесс
Рейхсминистр без портфеля
(Перевод с нем.: Л. Бённеманн.
Редакция перевода: Л. Антипова)
Первое распоряжение к Закону о гражданстве рейха
от 14 ноября 1935 г.
На основании § 3 Закона рейха о гражданстве рейха от 15 сентября 1935 г. (Рейхсгезецблатт I, с. 1146) настоящим постановляется следующее:
§ 1
(1) До издания дальнейших предписаний, касающихся cвидетельства о гражданстве рейха, гражданами рейха временно считаются подданные немецкой или родственной ей крови, которые при вступлении в силу Закона о гражданстве рейха обладали правом голоса на выборах в рейхстаг, или которым рейхсминистр внутренних дел по согласованию с заместителем фюрера предоставляет временное гражданство рейха.
(2) Рейхсминистр внутренних дел может по согласованию с заместителем фюрера лишить временно предоставленных прав гражданина рейха.
§ 2
(1) Предписания § 1 касаются также подданных с примесью еврейской крови (полукровок).
(2) Лицом с примесью еврейской крови (полукровкой) считается тот, кто в третьем поколении происходит от одного или двух чистокровных евреев – бабушек или дедушек, при условии, что он не считается евреем в смысле § 5 абзаца 2. Бабушка или дедушка однозначно считаются чистокровными евреями, если они являются членами еврейской религиозной общины.
§ 3
Только гражданин рейха, как носитель всех политических прав, имеет право голосовать по политическим вопросам и занимать публичную должность. Рейхсминистр внутренних дел или уполномоченная им инстанция могут сделать исключение в отношении допуска к публичным должностям только в переходный период. Вопросы религиозных общин не затрагиваются.
§ 4
(1) Еврей не может быть гражданином рейха. Он не имеет права голоса по политическим вопросам; ему запрещено занимать публичную должность.
(2) Чиновники-евреи после 31 декабря 1935 г. уходят в отставку. Если эти чиновники сражались во время мировой войны на фронте за германский рейх или за его союзников, они до достижения возрастной границы в качестве пенсии полностью сохраняют свои последние оклады, учитываемые при начислении пенсии; но их заработная плата не увеличивается по мере роста их рабочего стажа. По достижении возрастной границы их пенсия заново пересчитывается в соответствии с последними окладами, учитываемыми при начислении пенсии.
(3) Вопросы религиозных общин не затрагиваются.
(4) Служебные отношения учителей общественных еврейских школ остаются незатронутыми до нового урегулирования вопроса о еврейских школах.
§ 5
(1) Евреем является тот, кто в третьем поколении происходит как минимум от трех чистокровных евреев – бабушек или дедушек. Здесь применяется § 2 абзац 2 предложение 2.
(2) Лицом с примесью еврейской крови ("полукровкой") считается тот, кто в третьем поколении происходит от одного или двух чистокровных евреев – бабушек или дедушек:
a) тот, кто при издании Закона принадлежал к еврейской религиозной общине или был принят в нее позже;
б) тот, кто при издании Закона был в браке с евреем или вступил в брак с евреем позже;
в) тот, кто рожден от брака с евреем в смысле абзаца 1, который был заключен после вступления в силу Закона о защите немецкой крови и немецкой чести от 15 сентября 1935 г. (Рейхгезецблатт I, с. 1146);
г) тот, кто рожден от внебрачной связи с евреем в смысле абзаца 1 и появится на свет незаконнорожденным после 31 июля 1936 г.
§ 6
(1) Если в законах рейха или распоряжениях национал-социалистической немецкой рабочей партии и ее подразделений предъявляются требования к чистоте крови, которые выходят за рамки § 5, они остаются незатронутыми.
(2) Другие требования к чистоте крови, которые выходят за рамки § 5, могут быть предъявлены только с согласия рейхсминистра внутренних дел и заместителя фюрера. Если требования такого рода уже существуют, они отменяются с 1 января 1936 г., если не были допущены рейхсминистром внутренних дел по согласованию с заместителем фюрера. Заявление о допуске следует подавать рейхсминистру внутренних дел.
§ 7
Фюрер и рейхсканцлер может дать освобождение от предписаний Распоряжения по исполнению.
Берлин, 14 ноября 1935 г.
Фюрер и рейхсканцлер
 Адольф Гитлер
Рейхсминистр внутренних дел
 Фрик
Заместитель фюрера
 Р. Гесс
Рейхсминистр без портфеля
(Перевод с нем.: Л. Бённеманн.
Редакция перевода: Л. Антипова)
Первое распоряжение об исполнении Закона о защите немецкой крови и немецкой чести
от 14 ноября 1935 г.
На основании § 6 Закона о защите немецкой крови и немецкой чести от 15 сентября 1935 г. (Рейхсгезецблатт I, с. 1146) настоящим постановляется следующее:
§ 1
(1) Подданными являются немецкие поданные в смысле Закона о гражданстве рейха.
(2) § 2 абзаца 2 Первого распоряжения от 14 ноября 1935 г. к Закону о гражданстве рейха (Рейхсгезецблатт I, с. 1333) устанавливает, кого считать лицом с примесью еврейской крови (полукровкой).
(3) § 5 этого же Распоряжения устанавливает, кого считать евреем.
§ 2
К бракам, подлежащим запрету согласно § 1 Закона, относятся также браки между евреями и теми подданными с примесью еврейской крови (полукровками), у которых чистокровными евреями являются только одна бабушка или один дедушка.
§ 3
(1) Подданным с примесью еврейской крови (полукровкам), у которых чистокровными евреями являются двое из бабушек и дедушек, требуется для заключения брака с поданными немецкой или родственной ей крови или с поданными с примесью еврейской крови (полукровками), у которых только один дедушка или одна бабушка являются чистокровными евреями, согласие рейхсминистра внутренних дел и заместителя фюрера или же установленных ими инстанций.
(2) При вынесении решения следует, в частности, учитывать физические и психические особенности и свойства характера заявителя, срок постоянного проживания его семьи в Германии, его участие или участие его отца в мировой войне и другие моменты истории его семьи.
(3) Заявление на разрешение следует подавать в высшую административную инстанцию по месту проживания или пребывания заявителя.
(4) Порядок рассмотрения дела регулирует рейхсминистр внутренних дел по согласованию с заместителем фюрера.
§ 4
Не разрешается заключение брака между поддаными с примесью еврейской крови (полукровок), у которых чистокровными евреями являются только одна бабушка или один дедушка.
§ 5
Препятствия к заключению брака из-за примеси еврейской крови исчерпывающе оговорены в § 1 Закона и в §§ 2-4 данного Распоряжения.
§ 6
Брак также не может быть заключен, если в результате него можно ожидать потомства, угрожающего сохранению чистоты немецкой крови.
§ 7
Перед заключением брака жених и невеста должны доказать, что препятствий для заключения брака в смысле § 6 данного Распоряжения нет, предоставив свидетельство о пригодности к браку (§ 2 Закона о здоровом браке от 18 октября 1935 г. – Рейхсгезецблатт I, с. 1246). Если в выдаче свидетельства о пригодности к браку отказано, то допускается только подача жалобы в вышестоящую контрольную инстанцию.
§ 8
(1) Признание недействительным брака, заключенного вопреки § 1 Закона или § 2 данного Распоряжения, может иметь место только в результате подачи иска о признании брака недействительным.
(2) Для браков, заключенных вопреки §§ 3, 4 и 6, § 1 и § 5 абзаца 1 следствия не имеют.
§ 9
Если один из вступающих в брак является подданным иностранного государства, то перед отказом по заявлению в связи с одним из препятствий к заключению брака, указанных в § 1 Закона или в §§ 2-4 данного Распоряжения, а также перед отказом в выдаче свидетельства о возможности заключения брака в случаях § 6, следует получить решение государственного министра внутренних дел.
§ 10
Брак, заключенный в немецком консульстве, считается заключенным внутри страны.
§ 11
Под внебрачной связью в рамках § 2 Закона понимается только половая связь. Наказуемой согласно § 5 абзаца 2 Закона является также внебрачная связь между евреями и подданными с примесью еврейской крови (полукровок), у которых чистокровными евреями являются только одна бабушка или один дедушка.
§ 12
(1) Хозяйство является еврейским (§ 3 Закона), если еврейский мужчина является главой семьи или ее членом.
(2) Занятым в домашнем хозяйстве считается тот, кто в рамках отношений трудового договора принят в семью, или тот, кто ежедневно занят работой в домашнем хозяйстве или другой ежедневной работой, связанной с домашним хозяйством.
(3) Поданные женского пола немецкой или родственной ей крови, которые на момент издания Закона работали в еврейском домашнем хозяйстве, могут оставаться в этом домашнем хозяйстве в прежних трудовых отношениях, если к 31 декабря 1935 г. они достигли возраста 35 лет.
(4) Подданные иностранного государства, не имеющие в стране ни местожительства, ни продолжительного пребывания, под данное предписание не попадают.
§ 13
Тот, кто нарушает запрет § 3 Закона в сочетании с § 12 данного Распоряжения, подлежит наказанию, согласно § 5 абзаца 3, даже если он не является евреем.
§ 14
Преступления против § 5 абзацев 1 и 2 Закона в первой инстанции рассматриваются в большой палате по уголовным делам.
§ 15
Предписания Закона и Распоряжений по его исполнению, относящиеся к немецким подданным, распространяются также и на лиц без гражданства[4], проживающих или постоянно пребывающих в стране. Лица без гражданства, проживающие или постоянно пребывающие за границей, попадают под действие этих предписаний только в том случае, если они раньше имели немецкое гражданство.
§ 16
(1) Фюрер и рейхсканцлер может дать освобождение от предписаний Закона и Распоряжений по его исполнению.
(2) На уголовное преследование подданного иностранного государства требуется согласие рейхсминистров юстиции и внутренних дел.
§ 17
Распоряжение вступает в силу на следующий день после обнародования. Время вступления в силу § 7 определяет рейхсминистр внутренних дел; до этого дня свидетельство о пригодности к браку представляется только в сомнительных случаях.
Берлин, 14 ноября 1935 г.
Фюрер и рейхсканцлер
 Адольф Гитлер
Рейхсминистр внутренних дел
 Фрик
Заместитель фюрера
 Р. Гесс
Рейхсминистр без портфеля
Рейхсминистр юстиции
 д-р Гюртнер
(Перевод с нем.: Л. Бённеманн.)
(Редакция перевода: Л. Антипова)

Не помре дух України, бо безсмертя знає,
Бо душа її єдина білий світ плекає!
Слава й воля України від негод лікує,
наче сонячна дитина в собі Бога чує.
Від Карпат до Сахаліна рідна Україна
Не поставить на коліна ні дочки, ні сина.
Розквітай же, щира ненько, у нашому коханні,
Хай прозріють вороженьки у Хрестовім храмі!
Хай відкриють очі серцю та любов зазнають,
Хай горілки вип'ють з перцем і з нами заспівають!
Бо всесвітній Божій волі вільна Україна,
Незалежна від недолі як творця перлина
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=YDx0dhrvixk

     ЗАГАЛЬНОПОЛІТИЧНІ ТА СУСПІЛЬНІ НОВИНИ

© Марина МОРОЗ, Експрес

    
Учені довели: "фотографія" Ісуса Хреста - справжня!

18:48 8.01.2012

Вченi з Iталiйського агентства нових технологiй, енергетики та сталого розвитку вивчили вiдбитки тiла Хреста на його саванi (плащаницi). I, як стверджується, довели, що вони були результатом потужного вивільнення електромагнiтної енергiї.


Вiдбитки на плащаниці вказують, що Ісус був високим вродливим чоловiком атлетичної статури.

На їхню думку, це стало ще одним доказом того, що Туринська плащаниця є справжнiм похоронним саваном Iсуса. Також пiд час експериментів дослiдники встановили: пiдробити на ллянiй тканинi вiдбитки людського тiла i кровi засобами, вiдомими в середнi вiки, - неможливо.

- Туринська плащаниця пережила сотнi дослiджень. Але й досi вченi сперечаються, чи справдi вона є "фотографiєю" тіла Хреста...

- Вивчення святинi почалося у XIX столiттi, коли Туринську плащаницю привезли до Парижа на виставку релiгiйного мистецтва, - розповiдає "Експресу" Павло Павленко, спiвробiтник вiддiлення релiгiєзнавства Iнституту фiлософiї iм. Г.С. Сковороди НАН України. - Тодi її сфотографував iталiєць Секондо Пiа й пiд час обробки негативiв побачив, як став проявлятися силует людини.

Згодом її ще багато разiв фотографували в рiзноманiтних променях спектра – вiд рентгенiвського до iнфрачервоного випромiнювання. Протягом XX столiття провели безлiч експертиз.

Наприкiнцi 80-х рокiв оприлюднили результати дослiдження вiку плащаницi за допомогою радiовуглецевого методу. Датування здiйснювали три незалежнi лабораторiї (з Арiзони, Цюрiха та Оксфорда), що дiйшли однакового висновку: Туринську плащаницю виготовили у XVI столiттi, тобто вона не була оригiнальним саваном Христа. Однак згодом ученi Iнституту кримiналiстики ФСБ Росiї пояснили помилку: у часи середньовіччя тканину покрили рослинною олiєю – так її реставрували після пожежi 1532 року.

Тому провели нове дослiдження – на вмiст азоту, яке й довело, що Туринська плащаниця - те саме полотно, у яке загорнули тiло розп’ятого Спасителя.

Крiм того, про оригiнальнiсть савана свiдчить спосiб, яким його виткали. Це було спецiальне плетiння, яке використовували на територiї Палестини та яке було поширеним у I столiттi до нашої ери -- тобто до народження Христа. Його ще називали дамаським. Як доказ автентичностi можна використовувати й дослiдження складу пилку, зiбраного з тканини. Це був пилок саме тих квiтiв, що росли тiльки в Палестинi, ба бiльше: цвiли саме навеснi.

– Чи можна сказати за плащаницею, яку зовнiшнiсть Iсус мав при земному життi?

- Вiдбитки вказують, що чоловiк був вродливим, мав невеличку борiдку, роздiлене на двi частини волосся, – каже "Експресу" Дмитро Степовик, доктор богословських i фiлософських наук, академiк Академiї наук вищої школи. - Тодi як середнiй зрiст чоловiкiв того часу (семітів. – НО) сягав 160 сантиметрiв, Iсус був вищим – 1 метр 80 сантиметрiв (належав до арійської раси. – НО).

Це не суперечить описовi, який дав тодiшнiй господар Єрусалима, римлянин Публiй Лентул, у доносi сенату: "Ця людина висока та струнка, його обличчя дуже виразне, так що тi, хто дивляться на нього, не можуть не любити його; волосся опускається гладкими локонами просто до самих плечей, вони роздiленi на головi; нiс i рот вельми правильнi, очi блакитнi та надзвичайно живi; стан стрункий, руки довгi й гарнi; його обличчя має дивну приємнiсть, мовлення величне та плавне; побачивши його, не можна не визнати, що вiн один iз найгарнiших мужiв".

– А що можна сказати про "вивiльнення електромагнiтної енергiї", слiди якого береже плащаниця? Що це було?

Д. Степовик: - Це був перехiд у невiдому для людства субстанцiю, яку – наразi пояснити не можуть. Але ж Iсус володiв тією енергiєю! Згадати хоча б воскресiння Лазаря, який кiлька днів тому помер i вже почав розкладатися. Проте невiдома нам енергія повернула його до життя проти всiх законiв природи.

Слiди на полотнi не спричиненi вогнем, це не бруд, це змiна атомно-електронної структури. Цього неможливо досягнути жодними технологiями не лише того часу, а й сучасностi.

П. Павленко: - Природа вiдбитка досi незрозумiла. Вiн нерукотворний, фiзичними законами його не пояснити. Як з’ясували судовi експерти, вже за 40 годин посмертний процес припинився - на це вказує характер плям кровi, якi в iншому випадку просто б розпливлися. А, як вiдомо, воскресiння вiдбулося саме в цей час. Плоть трансформувалась i немов пройшла крiзь тканину. Аналiз засвiдчив процеси, що вiдбуваються при ядерному вибуховi, проте матерiя навiть не обвуглилася. Це можна пояснити лише потужним енергетичним спалахом, що й було воскресiнням.

Олесь Олександр :: Похід на Царгород    Геть  за  морем  українським,   Понад  склом  Босфорських  вод   Дивні  вежі  і  палати   Розкидає  Царгород.   Наче  вир,  кипить,  торгує   Крамом,  зброєю,  вином.   Вдень  він  вуликом  здається,   А  вночі  —  чудесним  сном.   І  з  усіх  країн  до  його   Ллється  хвилями  народ.   Наші  теж  торгові  люди   Їздять  в  славний  Царгород.   Та  не  любить  грек  чужинців   І  тримає  їх  в  руці.   “Хоч  не  їдь!  Одурить,  скривдить!”  —   Наші  скаржаться  купці.   І  Олег,  на  греків  лютий   Став  збиратися  в  поход:   Хоче  він  до  України   Прилучати  Царгород.   І  укрили  Чорне  море   Українські  байдаки,   Розгорнулися  вітрила,   Заспівали  вояки.   Простір!  Воля!  Грають  хвилі,   Море  диха,  як  живе,   Мов  лютує,  що  з  піснями   Легковажний  хтось  пливе.   Небезпека?  Вітер?  Буря?   Гнуться  щогли  кораблів?   О,  хіба  згорнути  крила   Важко,  довго  для  орлів?!   І  гуртом  за  весла  взятись,   Разом  взятись  і  гребти…   Море,  море!  І  в  негоду   Любе  сміливому  ти!   Так  три  дні  пливли  по  морю   Без  турботи,  без  нудьги.   Ось  і  вежі  Царгорода,   Ось  і  грецькі  береги.   Але  греки  уже  знали,   Що  летять  до  них  орли,   І,  щоб  в  пристань  не  пустити,   Ланцюги  перетягли.   І  звелів  Олег  на  беріг   Витягати  кораблі.   “Що  ж,  мовляв,  як  не  по  морю,   То  поїдем  по  землі”.   І,  колеса  приробивши,   Він  вітрила  розпустив.   І  невидане  тут  сталось,   Найдивніше  диво  з  див.   “Ой,  повій,  повій  ти,  вітре!   Швидше  коней  повези!!   Зашумів  —  повіяв  вітер,   Покотилися  вози.   Вороги  перелякались,   До  Олега  шлють  послів:   “Не  руйнуй  нас,  все  дамо  ми,   Що  б  ти,  князю,  не  схотів!”   “Ну,  гаразд.  Покора  ваша   Погасила  в  серці  гнів,   І,  здається,  ми  братами   Станем  з  лютих  ворогів.   Царю,  хай  моє  купецтво   Вільно  ходить  в  Царгород,   Хай  торгує  і  купує   Вже  без  кривди  і  без  шкод.   У  купців  не  буде  зброї:   Я  обмежу  їх  число,   Щоб  не  більше,  як  півсотні   Їх  нараз  у  місто  йшло”.   Цар  годився  на  умову,   Хрест  святочно  цілував.   Князь  на  Волоса,  Перуна   І  на  меч  присягу  склав.   На  воротах  Царгорода   Князь  Олег  свій  щит  прибив.   На  воротах  Царгорода   Український  щит  висів.   ***   Джерело:  О.Олесь.  “Княжа  Україна”.  —  Київ,  “Веселка”,  1991.

© Західна інформаційна корпорація (ЗІК)

Жид у вертепі

12:31 5.01.2012

На початку грудня керівництво Українського Католицького Університету, що у Львові, закликало відмовитися від образу Жида у вертепі – українській звичаєвій різдвяній виставі. Значною частиною громадськості це було сприйнято різко негативно – як замах на українську Традицію. «Ми були готові до того, що будуть протести. Це нормально. Нам важливо, щоб почалася дискусія» – заявив віце-ректор УКУ Мирослав Маринович. Прокоментувати ситуацію ми попросили Ігора Каганця – дослідника цивілізаційних процесів, автора книги «Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень».

---

Різдвяний вертеп на Параді вертепів у Тернополі в 2010 році.

– Пане Ігоре! Як ви ставитесь до такої львівської новації? – Мені подобається, що в українському суспільстві починаються дискусії щодо релігійної традиції, метафізики, добра і зла. Люди мають гарну можливість вислухати аргументи різних сторін, багато чого навчитися і духовно збагатитися.  – Тоді відразу ж переходимо до аргументів. Пан Маринович стверджує, що нам не личить зневажати жидів, тому що до них належить Діва Марія. Згідно зі «Зверненням до спільноти УКУ», «євреями були, зокрема, апостоли, члени найдавнішої християнської спільноти та майже всі автори Нового завіту (за винятком Луки). Єврейською була Пресвята Родина – Йосиф та Марія. Врешті-решт, по Своїй земній Матері євреєм був і Сам Ісус, Різдво Якого ми готуємось тепер зустрічати».  – Цей аргумент має три аспекти – логічний, історичний та метафізичний.  Почнемо з першого. Нам пропонують таку логічну конструкцію: «Якщо ви добре ставитесь до Ісуса і Марії, то повинні добре ставитися до їхнього народу, яким би він не був». Проте, такий підхід передбачає і симетричне твердження: «Якщо ви зневажаєте Іуду Іскаріота, то маєте зневажати його народ, яким би він не був». Це хибна логіка. Вона веде до крайнощів, до екстремізму.  – Добре, а що каже історія?  – Те, що Діва Марія й Ісус були галілеянами, а не іудеями. Галілеяни та іудеї були цілком окремими народами. Вони належали до різних рас – перші були арійцями, другі – семітами. Євангеліє розповідає, що галілеяни були завзятими рибалками та хліборобами, масово розводили свиней. Мабуть, любили сало з хлібом. Займалися бджолярством, вирощували льон. З іудеями в них були напружені стосунки, зокрема й через те, що семіти вважають свиню нечистою твариною. Змішані шлюби між ними були заборонені. В євангельські часи вони належали до різних держав: іудеї були підвладні Понтію Пилату, а галілеяни – Героду Антипі. Тож коли іудеї привели галілеянина Ісуса на суд до Пилата, той відразу ж відіслав Ісуса до правителя Галілеї. Додамо, що іудеям було категорично заборонено поселятися в Тиверіаді – столиці Галілеї. Державною мовою Галілеї була гелленська (давньогрецька). Цією мовою також карбували написи на галілейських монетах, нею писали юридичні документи. Гелленською мовою були написані всі чотири Євангелія.  – Керівництво УКУ стверджує, що всі апостоли були іудеями. Хіба не так?  – Почнемо з того, що всі апостоли, за винятком Іуди, були з Галілеї. Петро й Андрій були рибалками в Капернаумі, а походили з сусіднього міста Витсайда. Як відомо, рибальство і мореплавство не властиве для іудеїв та інших семітів. Їхнім «кораблем пустелі» завжди був верблюд.  Найпотужнішими апостолами були Яків та Іван Заведеї, які за це отримали ім’я Воанергес – «діти блискавки». Вони були двоюрідними братами Ісуса, синами Саломії – рідної сестри Діви Марії. Вони походили з Капернауму і за родом занять також були рибалками. До речі, прізвище Заведей («заспівувач», «заводіяка», «задерій») донині дуже поширене в Україні.  Всі 11 апостолів мали арійські імена. Іудеєм був лише Іуда Іскаріот, зрадник. Ось як про нього пише «Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона»: «Він був єдиним іудеєм серед апостолів, які всі були галілеянами, і виправдав собою давнє прислів’я «галілеянин любить честь, а іудей – гроші». Уточнимо, що це прислів’я взято з іудейського Талмуду.  – Тобто Ісус, Діва Марія і всі їхні родичі були галілеянами, а не іудеями?  – Саме так. Дім святого Йосипа був у Назареті. Згідно з церковним переданням, матір Ісуса походила з міста Сепфоріс, яке до 25 року н. е. було столицею Галілеї. Воно розташовувалось на відстані 5 км від Назарета, тож цілком природно, що Йосип одружився на дівчині з сусіднього поселення. Скоріше всього, що саме тут – у батьківській хаті – і народився Ісус. Тому Його називали не інакше, як Галілеянин або Ісус із Назарета. Туринська плащаниця зберегла його фотографію: Ісус був людиною європейського типу з атлетичною статурою, зростом 180 см і шляхетним виразом обличчя. Так виглядали кельти-галли-галілеяни, що були високими, русявими, білошкірими, з сильно розвиненою мускулатурою. Вони були відчутно вищими в порівнянні з іудеями. Згідно з даними археології, середній зріст тодішніх семітів Іудеї не перевищував 160 см (середній зріст нинішніх євреїв 162–165 см).  – Повернімось до образу Жида у вертепі. Це збірний образ єврейського народу чи справді щось метафізичне?  – Це збірний образ людей, які протистоять задумам Творця. Ось як про це сказано в Євангелії від Івана: «Сказав, отже, Ісус до іудеїв: Коли ви пробуватимете в Моїм слові, будете справжніми учнями Моїми; і ви пізнаєте правду, і правда визволить вас. Вони Йому відповіли: Ми потомки Авраама й не були ніколи невільниками ні в кого. Як же ти говориш: будете визволені? Ісус відповів їм: Істинно, істинно кажу вам: кожен, хто чинить гріх – гріха невільник. Чому ви не розумієте моєї мови? Бо ви не можете слухати мого слова. Диявол – ваш батько, і ви прагнете чинити волю батька вашого. Він був душогубець від початку і не тримався правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і брехні батько» (8.31–44).  Як бачимо, тут йдеться про грішників, які не бажають слухати Слово Боже, натомість чинять волю свого духовного батька – диявола, сатани, противника Творця. В описаній Євангелієм ситуації діти диявола були представлені місцевими іудеями. Проте тут же сказано, що вони можуть пізнати правду і стати справжніми учнями Ісуса. Отже, розділення на дітей Божих і дітей диявола відбувається не за етнічною ознакою, а за духовною спорідненістю зі Світлом або мороком, добром або злом.  Під час судилища над Ісусом присутні там іудеї вибрали сторону диявола: «Увесь же народ відповів, кажучи: Кров його на нас і на дітей наших!» (Матвій 27.25). Багато нинішніх іудеїв відчувають духовну спорідненість з тодішніми єрусалимськими іудеями. Проте вони можуть зробити інший вибір і стати вільними.  – На думку керівництва УКУ, причини наших проблем не в євреях, а в нас самих.  – Це вірна думка. Якщо якийсь організм обсідають паразити, то це вказує на слабкість самого цього організму. Євреї завжди були індикатором духовного здоров’я корінної нації. Якщо вона здорова, то євреї спокійно займаються своїми справами і нікому не шкодять. Якщо ж національний організм слабне, то вони виступають в ролі еволюційної антитези, яка спонукає націю до оздоровлення – інакше буде розкладена зсередини і тихо умре. Причини слабкості нинішнього українства треба шукати не в євреях, а в самих українцях, починаючи з їхнього світогляду і ставлення до життя.  – Пан Мирослав Маринович пропонує переосмислити образ зла і замість Жида використовувати образи Ірода та Смерті?  – Це слабка пропозиція. По-перше, історичний цар Герод (що значить «нащадок героя») не має стосунку до вертепного Ірода. За часів цього царя Іудея пережила найвищий розквіт, динамічно розвивалися містобудування і торгівля, проводилася сильна соціальна політика. Наприклад, коли приблизно в 25 р. до н. е. в Іудейському царстві стався неврожай і почався голод, а в казні не вистачало грошей, то Герод зібрав у своєму палаці все власне золото і обміняв його в Єгипті на хліб. Оперативна й ефективна боротьба з голодом здобула Іродові народну підтримку і обеззброїла його ворогів, повідомляє єврейський історик Йосип Флавій у книзі «Іудейська старовина». Секта фарисеїв ненавиділа Герода, передусім через те, що він належав до етносу ідумеїв – давніх ворогів євреїв. Окрім того, від був прихильником гелленізації (арієзації) Іудеї. Щоб помститися, фарисеї приписали йому різанину немовлят в околицях Віфлеєма Іудейського (ще один Віфлеєм був у Галілеї). Це брутальний наклеп, адже Герод помер у 4 р. до н. е., тобто за чотири роки до народження Ісуса в Галілеї. Жодної різанини не було і не могло бути.  А стосовно Смерті, то вона тим більше не може бути уособленням зла. Смерть – це момент звільнення безсмертного людського духу від фізичних оболонок, після чого настає його пробудження у світі духів. Після деякого «відпочинку» дух знову приходить на землю через народження у дитячому тілі. Тобто смерть – це важливий елемент циклічності, адже без неї не було б і народження. Наші предки це добре розуміли, тому казали, що «смерть – це середина життя». Відповідно, вони боялися не смерті, а негідного завершення земного життя, адже це впливало на успішність наступних втілень.  – До яких наслідків може призвести вертепна ініціатива УКУ?  – Тут суцільний позитив. По-перше, керівництво Університету зробило приємне своєму спонсору – Дмитру Фірташу. По-друге, народ тепер ще активніше буде використовувати образ Жида у вертепі. По-третє, завдяки публічним дискусіям зросте інтерес до Української Традиції.  – То коли українці відмовляться від Жидів у вертепі?  – Тоді, коли вони стануть настільки сильними і самодостатніми, що єврейське питання стане для них неактуальним і нецікавим. Тоді уособленням еволюційної антитези може стати якийсь китаєць або взагалі кіборг. Уявляєте собі вертеп зі злим Термінатором? Так отож…  Розмовляла Наталка Криничанка,  для Західної інформаційної корпорації

http://www.youtube.com/watch?v=5E4lnt3G8xo&feature=related

ЕТНОМЕРЕЖА

© Тетяна Малярчук, письменник, журналіст Мовчазний націоналізм 18:47 20.08.2011 Я вважаю себе достатньо запеклим патріотом, але чомусь постійно сперечаюся з іншими патріотами. Особливі проблеми маю з одним знайомим, який вже після першого пива "мочить" усіх без винятку москалів-кацапів, хохлів-кровопивць, сцикунів-запроданців, кагебістів, їхніх коханок, дітей і онуків, жидів, ну, і поляків за компанію. Я не можу більше жодної секунди це слухати, навіть якщо припустити, що мій знайомий має достатньо вагомі причини так вчинити. Або піди і зроби, або замовчи нарешті.  Український націоналізм занадто балакучий і занадто героїчний, а ці речі між собою майже ніколи не поєднуються. Герої - вони мовчазні істоти. І лише після того, як виб’ють ворожу армію, жуючи хот-дог, круасан або чорний хліб з салом, залишають для майбутніх шанувальників якусь одну нічим непримітну фразу. Наприклад, "А все-таки вишні цього року дуже рано зацвіли".  Українські ж герої швидше розкажуть на пам’ять пів "Кобзаря", ніж прочитають підручник з історії України. Натомість вони зовсім не вміють бути хитрими, а хитрість часто куди важливіша для перемоги, аніж сміливість. Ахіллес вбив Гектора, але Одіссей зі своїм дерев’яним конем взяв Трою. Таким хитромудрим чином я намагаюся сказати, що сцикуни теж можуть бути націоналістами. Ба більше - бути сцикуном - це природня людська властивість, тоді як геройство і безстрашшя часто лише прояв соціопатії.  Я розумію, хочеться. Боляче. Мені теж боляче. Я мрію бачити Україну багатою, щасливою, демократичною, вільною. Щоб співалися українські пісні, відроджувалися українські традиції, і всі, навіть злодії і проститутки, говорили українською мовою. Але поки цього всього нема і я не знаю, що робити, аби було - не кричатиму, що я герой. Бо не герой я ніякий. Я багато чого боюсь. Багато чого не знаю. Я не вбиватиму москалів і продажних хохлів, бо, по-перше, не маю зброї, по-друге, не вважаю, що бути москалем - це смертельний гріх. Ідеальних людей не існує, кожен ховає в шафі пару десятків не зовсім порядних вчинків.  Я також не вірю в однозначний розподіл всього, що стається, на добро і зло. Ніколи не знаєш, чим що закінчиться. Щось добре, наприклад, як-от, помаранчева революція, може закінчитися реставрацією "понятій", і тепер, ображені і розчаровані, ми соромимося своєї тодішньої радості. Але розчаровуватися теж рано, бо за неписаними законами буддизму реставрація "понятій" може закінчитися неочікувано добре і всі ми раптом знову возрадуємося.  З бандитами, наприклад, теж все не так однозначно. Відомо, що вони погані. Але я чула багато історій про те, що на початку 90-х деякі бандити були хорошими. Тобто вони били, вбивали і грабували - з цим все нормально. Але, крім своєї професійної діяльності, ті бандити мали неабияк розвинену національну свідомість. Напевне, їм залежало на тому, щоб бути саме українськими бандитами, не знаю, чому. Івано-франківський бандит Бен, приміром, першим вивісив над радянським Івано-Франківськом жовто-блакитний прапор. Пізніше його вбили, підклавши вибухівку в авто, і навряд чи у помсту за націоналістичні переконання. Просто бандитизм перейшов на вищий рівень.  Інша івано-франківська легенда теж про бандитів і теж вкрай націоналістична, навіть якщо спершу здасться, що про лікарів.  В однієї бідної жінки був шестирічний син і якогось вечора його раптово прихопив гострий апендицит. Жінка викликала карету швидкої допомоги (вона жила за межами Івано-Франківська у невеликому селі), але в ті часи цим каретам більше пасувало називатися драндулєтами, і вони ніколи не приїжджали, бо не мали чим заправитися. Жіночка взяла хворого сина на руки і вибігла на трасу. Вона сподівалася, що якийсь добросердечний водій відвезе її в обласну лікарню, але в ті часи, як правило, йшлося про виживання, а не сердечні якості. Жіночка простояла на трасі більше години, почалася злива, і так було навіть ліпше, бо тепер ніхто не міг розгледіти розпачу і сліз на її обличчі. Нарешті зупинилася чорна гігантська іномарка. Жіночка не вагаючись заскочила в салон і звеліла водію, голомозому, в хутрах і золоті, мчати в лікарню. Той помчав.  Дорогою жіночка розказала йому усе своє нещасне життя і не менш нещасне життя свого сина, і що чоловік її - алкоголік - помер кілька років тому, і що грошей у неї немає, і що немає жодної надії їх заробити. Водій іномарки увесь час мовчав, але залишив жіночці на прощання свій номер телефону. Чи то він був вражений силою материнської любові, чи пройнявся глибиною людської безвиході. Але в лікарні на жіночку чекав неприємний сюрприз. Лікар відмовився оперувати сина без попередньої певної суми хабаря. У жінки не було грошей ані з собою, ані вдома. Лікар сказав: як нема, то я пішов спати. А вночі хлопчик помер.  Далі історія грунтується винятково на неперевірених фактах. Жіночка намагалася поскаржитися на лікаря в міліцію, подати на нього в суд, бо тоді, хоча й жилося важко, але від звичайного апендициту все-таки вмирати було не прийнято. Однак ніде ніхто на нещасну не звертав уваги. Лікар продовжував лікарювати і, здається, ще встиг вбити одну вагітну жінку. Мама померлого хлопчика зателефонувала водію іномарки. Бандит її пам’ятав. Уважно вислухав і сказав лишень: "Лягайте спати". І через кілька днів лікаря знайшли у лісі повішеним.  Іноді мені шкода, що тих давніх бандитів перестріляли. Теперішні якісь зовсім безсовісні. І що найгірше, вони страшно балакучі. Куди не ткнешся, який канал не увімкнеш, всюди вони щось говорять, всі націоналісти, щось захищають, проти чогось борються. Так перекрутили поняття патріотизму, що аж стидно ним називатися.

СВІТ ЗА ТИЖДЕНЬ

© Діна Страйкер Чому Ісландія повинна бути в новинах, але її там немає 11:26 16.11.2011 Історія, яку розповіли по італійському радіо, про "революцію в Ісландії", що не припиняється, є яскравим прикладом того, як мало наші ЗМІ розповідають нам про світ. 2008 року на початку фінансової кризи Ісландія, по-суті, збанкрутувала. Причини цього згадувалися лише побіжно, і з того часу ця маловідома країна, що називається, зникла з радарів. У міру того як одна за одною європейські країни опиняються під загрозою банкрутства, що загрожує існуванню євро, що знову ж таки, матиме найрізноманітніші наслідки для всього світу, останнє, чого можновладці бажали би, це щоб Ісландія стала прикладом для інших. І ось чому:  П’ять років чистого неоліберального режиму зробили Ісландію, (населення 320 тисяч, без армії), однією з найбагатших країн у світі. У 2003 році всі банки країни були приватизовані, і з метою залучення іноземних інвесторів вони запропонували онлайн-банкінг, а мінімальні витрати дозволили запропонувати відносно високі показники прибутковості. Рахунки, названі IceSave, залучили безліч дрібних британських і голландських інвесторів.  Але із зростанням інвестицій збільшувався і зовнішній борг банків. У 2003 році борг Ісландії дорівнював 200% її ВНП, а в 2007 році становив 900%. Світова фінансова криза 2008 року стала смертельним ударом. Три головних ісландських банки - Landbanki, Kapthing і Glitnir, «спливли догори черевом» і були націоналізовані, а крона втратила 85% своєї вартості по відношенню до євро.  Всупереч тому, на що варто було очікувати, в процесі безпосереднього застосування демократії криза призвела ісландців до відновлення їхніх суверенних прав, що в підсумку привело до нової конституції.  У квітні 2009 року до влади прийшла ліва коаліція, яка засудила неоліберальну економічну систему, але відразу ж здалася вимогам до Ісландії погасити борг в загальному три з половиною мільярди євро. Це означало те, що кожен житель Ісландії щомісячно платив би 100 євро протягом п’ятнадцяти років, щоб сплатити борги приватних осіб по відношенню до інших приватних осіб.  Те, що сталося потім, було надзвичайним. Думка про те, що громадяни повинні платити за помилки фінансової монополії, що ціла країна повинна бути обкладена даниною, щоб сплатити приватні борги, змінило відносини між громадянами та їхніми політичними інститутами, і у підсумку призвело до того, що лідери Ісландії зайняли сторону своїх виборців. Глава держави Олафур Рагнар Гріммсон відмовився ратифікувати закон, який зробив би громадян Ісландії відповідальними за борги ісландських банкірів, і погодився скликати референдум.  Зрозуміло, що міжнародне співтовариство тільки збільшило тиск на Ісландію. Великобританія і Голландія погрожували суворими репресіями, які призведуть до ізоляції країни. Коли ісландці зібралися голосувати, МВФ погрожував позбавити країну будь-якої своєї допомоги. Британський уряд погрожував заморозити заощадження і поточні рахунки ісландців. Як говорить Гріммсон: «Нам казали, що якщо ми не приймемо умови міжнародного співтовариства, то станемо північною Кубою. Але якби ми погодилися, то стали б північним Гаїті».  На березневому референдумі 2010 року, 93% проголосували проти виплати боргів. МВФ негайно заморозив кредитування. Але "революцію" (про яку практично не писали провідні ЗМІ) було не залякати. За підтримки розгніваних громадян уряд ініціював цивільні і кримінальні розслідування щодо осіб, відповідальних за фінансову кризу. Інтерпол видав міжнародний ордер на арешт колишнього президента банку Kaupthing Сігурдура Ейнарссона, а інші банкіри, також причетні до краху, втекли з країни.  Але ісландці не зупинилися на досягнутому: вони вирішили прийняти нову конституцію, яка звільнила б країну від влади міжнародних фінансів і віртуальних грошей.  Щоб написати нову конституцію, народ Ісландії обрав 25 громадян з числа 522 дорослих, які не належать до жодної політичної партії, яких рекомендували як мінімум 30 громадян. Цей документ був справою рук не жменьки політиків, а був написаний в інтернеті.  Установчі засідання проводилися в реальному часі, і громадяни могли писати свої коментарі і вносити пропозиції, своїми очима спостерігаючи, як їх конституція поступово набуває форми.  Конституція, яка в кінцевому підсумку народилася в рамках такої народної участі, буде представлена в парламент на затвердження після наступних виборів.  Сьогодні ті ж рішення пропонуються іншим народам. Народу Греції кажуть, що приватизація їх державного сектора є єдиним рішенням. Те ж саме загрожує італійцям, іспанцям і португальцям.  Нехай подивляться на Ісландію, на її відмову підкорятися іноземним інтересам, коли крихітна країна голосно і чітко заявила, що її народ є суверенним.  Ось чому Ісландії немає в новинах.