Їдемо в Європу...

Станція Івано-Франківськ. Три ешелони по 50 вагонів. За день тут проходить 5-6 таких потягів.
Сам бачив, як протягом години пройшло два таких потяга.
Гройсман за це получив, 600 мілйонів КРЕДИТІВ від ЄС, які треба буде повертати всім українцям, хоча зрозуміло, що на що підуть ці кошти ми не побачимо.
Міністр Екології, купить собі ще одну квартиру площею, в 400 метрів, а лісів в Україні вже не буде…


Номер мобільного тепер на завжди?

Починаючи з червня цього року в Україні з’явиться можливість змінювати мобільного оператора зберігаючи номер.

Український державний центрі радіочастот оголосив результати переможця конкурсу, на якому відбиралася компанія, яка здійснюватиме впровадження послуги MNP – збереження мобільного номера при зміні мобільного оператора. І тепер не важливо же ви живете, чи у Києві, чи у Баранівці, і який у Вас був до цього оператор. 

Переможцем стала компанія ДІАЛІНК, яка отримає за свої послуги 71,8 млн грн. Рішення, запропоноване ДІАЛІНКом базується на програмному забезпеченні литовської компанії Mediafon та досвідом у впровадженні послуг MNP в семи країнах світу.

В конкурсі також брали компанії «Ericsson Україна» та «Хуавей Україна».

Після впровадження послуги MNP абоненти зможуть використовувати свій номер без прив’язки до оператора і це може суттєво посилити конкуренцію на ринку.

Передбачається, що послуга MNP запрацює в червні 2016 року.

Джерело http://baranivka.net/?p=1486

Як українці Аляску здобували!

А Ви знаєте, без українців Росія чи Російська імперія, чи Російська федерація, немає значення, мали би зовсім інші кордони?

Як справедливо пише сайт irpin.today , зараз неможливо заперечувати, що без українців Російська імперія  мала б зовсім інші кордони, особливо ж на схід від Уралу.Але Росія це не тільки замовчує але й заперечує.

Роль українців у освоєнні Сибіру та Далекого Сходу важко перебільшити. Ось що пише відомий сучасний російський письменник, учений і громадський діяч Василь Биковський: «Сибирь как минимум на треть этнографически можно считать украинской территорией» («Дар Божий», Москва, 2005г., ст.159). Не впевнений також, чи входила б до складу Російської Федерації Камчатка, якби не подвиг українця адмірала Завойка, котрий організував її оборону й врятував від окупації ще всередині XIX  століття. Або, наприклад, чи існували б взагалі кілька великих міст Далекого Сходу (зокрема, Хабаровськ), якби не подвижницька діяльність капітана Дяченка, котрий заснував їх і забезпечив освоєння тих земель. Я не кажу вже про християнизацію всього російського Зауралля аж до Тихого океану і навіть далі — до Аляски включно, яку проводили, починаючи з XVII століття, переважно українці — випускники Києво-Могилянської академії. Саме українське духовенство, душпастирі з берегів Дніпра несли слово Боже крізь усю Сибір аж до американського континенту.
•  Українці брали активну участь і в освоєнні Аляски. Більше того, вони навіть теоретично забезпечували, обгрунтовували цей процес. Так., випускник Києво-Могилянської академії Михайло Антоновський, який народився 30 вересня 1759 року в містечку Борзна Ніжинського полку, 1783 року склав секретну інструкцію для таємної експедиції, спорядженої для «дальнейших открытий и взятий в вечное владение российскому престолу в Северной Америке земель». У ній, між іншим, він пропонував там створити щось на кшталт Січі, переселивши на Аляску та прилеглі острови колишніх запорожців та й взагалі  українських козаків. За цю працю він одержав «височайшее благоволение» — звання майора й посаду секретаря Адміралтейської колегії. Поліглот, який досконало володів багатьма мовами, став одним із найпливовіших журналістів імперії, зробив блискучу кар’єру при дворі, видав десятки книжок.

Михайло Антоновський зробив свій внесок і в розвиток тогочасної військово-морської науки. Утвердившись як один із найвпливовіших журналістів Російської імперії, супроводжував царедворців у закордонних поїздках, зокрема графа Чернишова. 1787 року він був у почті імператриці Катерини II в поїздці Україною й Кримом, вів щоденник цієї подорожі. Року 1789-го Антоновського призначено управителем похідної канцелярії командувача російського флоту адмірала Чичалова, він брав участь у морських битвах, вів історичний журнал із описом морських кампаній — згодом цей твір було визнано як «драгоценный запас для истории российского флота» і видано міністром освіти Шишковим 1826 року під назвою: «Военные действия российского флота против шведского в 1788, 89 и 90 годах…»  Ця книжка становить неабияку цінність і нині, колись же вона була посібником для військово-морських навчальних закладів імперії. Цей твір — вагомий внесок козацького сина України  у військово-морську історичну науку.

•  1795 року Михайло Антоновський видав п’ятитомну працю «Новейшее повествовательное землеописание…», яку 1796 року цариця Катерина II заборонила продавати. Михайла Антоновського ж навіть заарештували (щоправда, незабаром звільнили), бо в ній було надруковано його дослідження «История Малой Руси» та «Малороссийские козаки». Це були перші історико-етнографічні нариси про Україну та українців, де автор свідомо вирізняв з російської (великоруської) історі народ, який має свій  етнопсихічний склад, особливості релігійного світогляду тощо. Антоновський вважав, що історія українців починається в Київській Русі, а росіян — з Московського царства за часів Івана І Калити. Він писав: «Малая Россия произвольно вошла в подданство Всероссийскому престолу быв перед тем… ни от кого независящею, самоуправляемой республикански».

Зображення герба «Тризуба» на монетах давньої Русі

Зображення герба «Тризуба» на монетах давньої Русі

Українці та росіяни, вважав Антоновський, хоч і  близькі, але все ж таки різні народи, кожен зі своєю історією. За ці «подрывные сочинения», «возмутительные места» та висловлений «сепаратизм» (так тоді називали український патріотизм) Михайло Антоновський остаточно потрапив у царську немилість і був репресований.

1810 року був відправлений у відставку «без награждения чином и пенсиона» і доживав свій вік «між відставними галерними матросами в галерному селищі», де й помер 1816 року. Та сповнене пригод життя, діяльність і творчість українського патріота Михайла Антоновського — це вже тема окремої розмови, ми ж повернемося до українців на Алясці.

•  Одним із перших відомих дослідників Аляски та Алеутських островів був капітан I рангу Петро Криницин, якого 1764 року призначили начальником Тихоокеанської секретної експедиції. 1768 року корабель під його командуванням обстежив ділянку північного берега Аляски, де перезимував на острові Унімак (згодом ці острови назвали островами Криницина). Десь у тих краях він і загинув 4 липня 1770 року. Записи та дослідження, які зробив Петро Криницин під час експедиції, мали велике наукове значення. Чималий внесок у освоєння та вивчення цього краю зробив і українець Іван Козиревський, який ще в двадцятих роках ХVIII століття склав карти цього регіону, — саме ними користувався і Вітус  Берінг.

•  «Та культура, которая со времен Петра живет и развивается в России, является органическим и непосредственным продолжением не московской, а киевской украинской культуры… Таким образом украинизация оказывается мостом к европеизации». Ці слова відомого російського громадсько-політичного діяча князя Миколи Трубецького, котрого важко запідозрити в українському націоналізмі, написані 1926 року в Парижі, коментарів не потребують.

І одним із таких «мостів до європеїзації» є творчість Тараса Шевченка, популяризатором якої, передусім на американському континенті, був Агапій (Андрій) Гончаренко (Гумницький). Піонером англомовної Шевченкіани назвала його доктор філологічних наук професор Роксолана Зарівчак.

•  145 років тому в англомовному двотижневику «Аляска Геральд» за 1 березня 1868-го його видавець Андрій (Агапій) Гончаренко (Гумницький) надрукував свій прозовий переклад англійською мовою уривку з поеми «Кавказ» під назвою «Цікаві ідеї поета Тараса Шевченка». Це була взагалі перша згадка про Шевченка в англомовному світі! У цьому ж двотижневику вмістив українською мовою уривки з творів «І мертвим, і живим…», «Кавказ», «Думи мої, думи мої…» — це була перша публікація віршів Шевченка в Америці мовою оригіналу. Таку інформацію подає «Шевченківський словник», виданий 1978 року в Києві, де в статті про Андрія (Агапія) Гончаренка вказано, що він був першим перекладачем творів Тараса Шевченка англійською мовою на американському континенті, послідовним пропагандистом його творчості — 1 квітня 1861 року він помістив у «Колоколе» статтю на смерть Великого Кобзаря українською мовою. Там, зокрема, надруковано: «Від ієродиякона Агапія /Андрія Гончаренка/ — І без того тяжко, важко нам блукати на далекій чужині, — та все була потіха, все-таки була надія. Був у нас вдома Кобзар. Він виспівував діла батьків наших, розказував про козацьку славу, хто ми, чиї  діти, — коли самі не хочем знати… А тепер його немає, смерть скосила його. І на душі ще тяжче стало. — На кого тепер надія? Хто буде потішати наш люд в неволі… Є вірні діти України, треба правду казати; — та є далебі діти нерозумні, а ще більше перевертнів і недоляшків…» («Колокол» за квітень 1861-го). Нині перекладів самого тільки Заповіту на англійську мову існує двадцять варіантів.

Тоді Агапій Гончаренко вже працював у Лондоні упорядником «Вільної російської друкарні», заснованої Олександром Герценом. 1865 року Андрій Гончаренко емігрував до Америки, де через кілька років заснував у Сан-Франциско першу на американському континенті слов’янську друкарню. Крім уже згаданого двотижневика «Аляска Геральд», що у перекладі означає «Вісник Аляски», котрий виходив з 1 березня 1868 року до 1 квітня 1872-го англійською й російською мовами, також він видавав з осені 1872 року до весни 1873-го українською й російською мовами журнал «Свобода»,  в останньому, п’ятому числі, передрукував уже згадану статтю з «Колокола» про Тараса Шевченка і уривок із поеми «Кавказ».

•  Варто вшанувати світлу пам’ять цієї дивовижної людини, про яку так мало досі знають. Андрій (Агапій) Гончаренко (Гумницький) народився 31 серпня 1832 року на Київщині в родині священика. Найімовірніше, в селі Кривині, хоча не виключено, що і в селі Кам’янка поблизу Фастова, звідки походив рід його батька, бо сам Андрій Гончаренко у своїх «Споминках» точного місця народження не подає. Його вдача сформувалася великою мірою під впливом дядька по материній лінії -Дмитра Богуна, котрому, коли Андрієві виповнилося 16 років, довелося тікати до Італії, рятуючись від арешту за революційну діяльність. Восьмирічним хлопчиком його віддають на навчання в Київську бурсу, а 1853 року після закінчення курсу навчання в Київській семінарії богослов Андрій Гончаренко стає монахом Києво-Печерської лаври Агапієм. Там він познайомився з декабристом Сергієм Трубецьким, котрий повернувся після багаторічного сибірського заслання, і це завершує формування його світогляду, в основі якого — ненависть до будь-якого насильства над людиною. Через чотири роки його відправляють до Греції ієродияконом Атенської посольської церкви. Розчарувавшись у богословському середовищі, де бачив прикриту лицемірством розпусту і догоджання можновладцям, він прилучився до визвольного руху, став читати лондонські видання  «Колокол», «Полярную звезду», дописувати до них, вступив у листування з Герценом та Огарьовим. У своїх статтях він, зокрема, вимагав звільнення монастирських селян. Російський посол запрошує ієромонаха пообідати з ним на одному з кораблів, а там його підступно заарештовують. Та дорогою до Росії, де на Агапія Гончаренка чекало ув’язнення за революційну діяльність, він утікає з Константинопольської тюрми і 4 березня 1860-го приїздить до Лондона — політичні емігранти сприймають його як однодумця. Там він, як пише дослідниця доктор філологічних наук Роксолана Зорівчак, викладав російську мову, займався нумізматикою у Британському музеї. Винаймав і зі своїх коштів оплачував помешкання для політемігрантів, яких у вільний час збирав у себе вдома.

•  Подальше життя цього «козака в рясі», як він сам себе називав, гідне пригодницького роману. Після Лондона — знову Греція, яка піднялася на боротьбу проти тиранії короля Оттона. Царський уряд оголосив Гончаренка «небезпечним злочинцем», на нього навіть було організовано замах, проте трагічних наслідків йому вдалося уникнути, бо допомогли друзі. Після революційної Греції — Ліван, Єрусалим, зиму 1863-го Агапій Гончаренко провів у Єгипті, в Александрії, і врешті-решт 1 січня 1865 року він опиняється в Америці, в Бостоні, де на Різдво відправив свою першу православну службу на Новому Континенті. Коли ж Аляска перейшла від Росії до США, Агапій Гончаренко вже жив у Сан-Франциско, де займався видавничою діяльністю, гроші на яку зібрав, працюючи, зокрема, й робітником. Він був чи не першим національно свідомим українцем в Америці. Його цілком заслужено називали Аляскоманом. 1867 року Гончаренко разом із прибічниками заснував Російське республіканське добродійне товариство «Декабрист».

Варто наголосити на особливому ставленні А. Гончаренка до корінних жителів Аляски і прилеглих островів — алеутів, він вважав їх козаками. У своїх «Споминках» він зокрема пише: «Дай тільки, Боже, алеутам волю і науку, по натурі вони розумні й добрі, вони ж наші крівні… Наше общежитійне козацьке джерело — гарно й чисто сохранилось на вислах в Алясці… Учений чоловік народної просвіти витолкував розумним алеутам: ви звете себе козаками і не любите москалів, що вони вас окрадали». Це можна пояснити хіба що тим, що під час колонізації Аляски і прилеглих до неї островів після Камчатки Московіею наприкінці XVII — у XVIII століттях у складі російських загонів було чимало українських козаків, котрі, можливо, були домінуючою і керівною силою.

alyaskauk_r.php

Сучасна православна церква на півострові Аляска

•  Схоже на те, що пропозицію Михайла Антоновського, висловлену в секретній інструкції 1783 року, щодо переселення частини українських козаків на Аляску й прилеглі до неї острови царизм таки врахував і навіть реалізував. До таких висновків спонукає більш вивчена у порівнянні з Аляскою історія колонізації й освоєння Камчатки, де досі є чималеньке селище з назвою Запорожжя. Українці взагалі були одним із найвагоміших факторів християнізації та освоєння Сибіру й далі, на Схід, тим більше, що царизм всіляко заохочував цю міграцію й широко практикував заміну різних суворих покарань (наприклад, смертної кари, каторги чи ув’язнення) виселенням у Сибір, як правило, довічно, але вільним.

Показовою в цьому є доля українського гетьмана Дем’яна Многогрішного, який 1672 року був засуджений московським царем до страти, згодом заміненої ув’язненням, засланням, а зрештою за кілька років після арешту призначений царським воєводою в Бурятії, у Забайкаллі, де увійшов в історію як бурятський національний герой. Про нього та його сина Петра, загиблого в бою з китайськими хунхузами, буряти навіть пісню склали, досі її там співають. Років із тридцять тому я був на його могилі в Селенгинську. Разом із Дем’яном Многогрішним репресували всю його родину — було вислано в Сибір не лише його сім’ю, а й родичів. Та всі вони з часом зробили там цілком успішну кар’єру. Так, брат Дем’яна Многогрішного, чернігівський полковник Василь Многогрішний, після арешту вже на засланні командував загоном царських військ у Красноярську, став там ледь не царським воєводою. Племінник Дем’яна Многогрішного Михайло Зинов’єв, який згодом прибрав прізвище Многогрішного, засланий до Якутська, став представником царя аж в Анадирі на Чукотці, а 1702 року очолив експедицію на Камчатку, торуючи дорогу для групи українських священнослужителів, ченців Києво-Печерської лаври та з інших обителей — першої християнської духовної місії на Камчатку, готуючи таким чином християнізацію аборигенів цього півострова.

•  1705 р. митрополит Тобольський і всього Сибіру Філофей (в миру — Філофей Лещинський з України, випускник Києво-Могилянської колегії) посилає першу духовну місію, яка складалася переважно з українських священнослужителів, аж на Камчатку, де вони заснували Успенську пустинь з першим камчатським храмом на честь святого Миколая Чудотворця.

Тож нещодавно православний люд Камчатки відзначив 300-річчя християнізації півострова, яке започаткували місіонери з далекої України. Взагалі, якщо вдуматися і проаналізувати історичний процес, то не буде перебільшенням сказати, що Сибір значною мірою європеїзований саме українцями і українці (хоч більшість із них — зрусифікувалися) становлять принаймні треть усього населення нинішньої Росії за Уралом, передусім у Сибіру, Далекому Сході. Українські священнослужителі, ці «козаки в рясах», несли за Урал освіту і європейську культуру. Ще 1702 р. митрополит Філофей Лещинський звернувся до царя з проханням дозволити відкрити в Тобольську всестанову школу з викладанням латиною, і така школа була створена — в ній викладали київські монахи. Як пише дослідник Борис Самбор, в одній із чолобитних до царя він просив: якщо в Сибіру «знайдуться заслані черкаси, здібні до співу церковного або до служби домової, то тих людей, щоб брати йому, митрополитові, в Софіївський дім без перешкод». Цар дозволяв, але під особисту відповідальність Філофея — так, 1704 р. у Тобольську з’явився перший церковний хор з українських засланців у Сибіру. Як пише Борис Самбор у журналі «Православний вісник» 7 — 8 за 2003 р., С. Заварихін у своїй праці «В древнем центре Сибири» про сибірське церковне будівництво у XVIII столітті говорить однозначно: «Вообще нужно сказать, что влияние украинского зодчества на архитектуру далекой Сибири проявилось довольно отчетливо, отчасти объясняется тем, что с 1702 по 1768 год все тобольские митрополиты были выходцами из Украины». Докладніше про це — в багатотомному дослідженні К. Харламовича «Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь», виданому 1914 р. у Казані. Українці, переважно козаки (особливо багато з’явилося їх тут після зруйнування Запорозької Січі 1775 р.), освоювали в складі царських загонів Сибір і Камчатку, а далі й Аляску, рухаючись на схід із заходу.

А. Гончаренко через століття продовжив цю справу з протилежного боку — з Америки. Коло замкнулося. Свій двотижневик «Вісник Аляски», де так багато уваги було приділено творчості Тараса Шевченка («Кобзар», надрукований у Петербурзі 1860 р., він одержав від Огарьова) з антицарськими статтями він переправляв із Америки в Сибір, у Російську імперію. Це виховувало українську національну свідомість і підривало основи російського самодержавства й допомагало населенню боротися за свої права. Видання, в якому Гончаренко був і редактором, і експедитором, мало читачів у Китаї, Японії й навіть на Гавайських островах. 500 примірників потрапило на Аляску та в Сибір.

•  У першому числі «Вісника Аляски» разом з англомовною статтею про Тараса Шевченка надрукував російський переклад тексту Американської конституції, а ще статтю «Важное дело», де йшлося про знущання американських вояків з мирного населення Аляски, а також про злиденне існування американських індіанців — господарів своєї землі. До такого інтернаціоналізму Андрій Гончаренко прийшов крізь любов до свого поневоленого народу.

Двотижневик «Вісник Аляски» існував до квітня 1872 р. «Ті, хто бореться за пригноблених, рідко знаходять винагороду в своїй праці», — писав Гончаренко в одному з останніх номерів, почуваючись виснаженим через постійні конфлікти з американськими урядовцями та матеріальні нестатки. Зрештою він продав англійський друкарський шрифт Бібліотеці Конгресу у Вашингтоні й зосередився на випуску газети «Свобода» кирилицею, де друкував статті й українською мовою. Вийшло у світ п’ять номерів: в останньому він передрукував із «Колокола» некролог по Тарасові Шевченку, при цьому процитувавши слова земляка: «Задзвонили в Україні у всі дзвони — час нам робити поминки по праведному Тарасу».

Разом з дружиною Альбіною Чітті, котра походила з італійських революційних кіл, він купив ферму в горах біля міста Гайворд у Каліфорнії й відкрив там недільну школу для бідних дітей. На дверях їхнього житла було написано: «Свобода».

•  І тож таки була людина рідкісної внутрішньої свободи, безстрашна й часом відчайдушна, з загостреним, як це притаманне його пращурам, котрі боролися під гаслом «ні хлопа ні пана», чуттям соціальної справедливості й відкритістю світові. Додержуючись строгого посту ціле своє життя, він не побоявся суперечки з православними церковними канонами, вважаючи, що має давати звіт лише Богові, котрий промовляє до кожної людини голосом внутрішнього закону, написаного на скрижалях наших душ. Жити по совісті — це, на його думку, і є служити Всевишньому.

В обмеженій за розміром розповіді годі охопити все його бурхливе й подвижницьке життя — краще прочитати його «Споминки». Але де? Вперше вони були надруковані 1894 р. у Коломиї Михайлом Павликом, взаємини з яким в Агапія Гончаренка були особливо приязні. «З Гончаренком можна де в чому не погодитися, та його мусить шанувати всякий, кому дорога воля нашої країни», — писав Павлик про цього «козака в рясі», відзначаючи його тяжіння до анархізму. Відтоді в Україні «Споминки» виходили лише раз — 2006 року в збірнику «Козак у рясі» в серії «Військово-патріотична бібліотечка», яку наш Фонд видавав для Збройних сил України. До цього їх друкував Яр Славутич в Едмонтоні (Канада) 1965 р.

Помер Андрій (Агапій) Гончаренко 6 травня 1916 р. у своїй садибі біля міста Гайворд у Каліфорнії — там, у горах, він прожив понад сорок літ, у своїй садибі й похований… На завершення ж варто процитувати слова цього невідомого в Україні діяча, який писав у своїх «Споминках»: «Я втік із московської тюрми в широкий світ, бо чув у моїх жилах вільну кров… Моя ненька Україна і джерело козацтва, якоже фенікс, воскресне на добро людям, на вічну правду і волю». Ці слова Андрія (Агапія) Гончаренка виявились пророчими.

Автор
Данило КУЛИНЯК, письменник, директор Всеукраїнського благодійного фонду імені Петра Калнишевського, заслужений журналіст України

Джерело

Феєрверки для поранених в АТО!

Волонтери вимагають зупинити салюти та феєрверки поблизу Ірпінського військового госпіталю. Поранені і контужені пацієнти сприймають салюти, як «Гради», і панікують, передає irpin.today

Волонтери Ірпінського військового госпіталю просять адміністрацію «Адмірал Клубу» припинити феєрверки, які лякають пацієнтів установи — бійців АТО. Про це повідомила Наталія Хіора-Бондаренко, представник волонтерської групи госпіталю. 

За його словами, кожен феєрверк в клубі призводить до безсонної ночі для солдат.

«Останній раз стріляли вчора, і до цього — минулого тижня. Феєрверки проводять ввечері, ближче до 22.00, коли волонтерів в установі вже немає. Але хлопці стали скаржитися, і ми стали звертати увагу — це насправді проблема», — розповіла Бондаренко .

За її словами, бійці, яким здається, що стріляють з «Градів», прокидаються, підхоплюються з ліжка серед ночі, ховаються під ліжками або біжать кудись на милицях, вибігають на поверх з криками: «Повномасштабна атака! Ховайся! Рятуйся!» Після цього бійці довго не можуть заспокоїтися, курять всю ніч.

В госпіталь потрапляють також військові зі складною формою контузії. Один з таких пацієнтів боявся виходити з будівлі — йому здавалося, що знову будуть «Гради». Його перевели в Головний військовий госпіталь в Києві, якраз напередодні чергового феєрверку.

«Я не знаю, як би він відреагував, — два тижні лікування пішли б коту під хвіст», — сказала волонтер.

«Або людина, якій було протипоказано вставати — у нього травма хребта, він тимчасово лежачий. Йому призначили кілька тижнів перебувати лежачи. Вставав ненадовго, акуратно, надягаючи спеціальний жорсткий корсет. Коли він почув цей салют — ніякого корсета не надягаючи, підстрибнув і побіг. Слава Богу, ускладнень не було, але це дуже небезпечно, великі ризики для пацієнта », — сказала Бондаренко.

«Ось заборонені в Києві салюти- феєрверки. Нехай і немає воєнного стану, але ясно і зрозуміло, що війна. Від наших заклятих північних братів можна чекати всього, що завгодно, і канонада, навіть святкова, — зайва, вже дуже різна реакція на неї . у Києві — кілька госпіталів: Головний міністерства оборони, СБУ, служби з охорони кордону, МВС. Там поранені додатково не травмуються «салютною радістю». Гірше — з госпіталем в Ірпені. Госпіталь знаходиться а прекрасній лісовій зоні, там в основному бійці на доліковуванні , перед лікувальними відпустками або від’їздом до місця служби. Майже санаторій. А поруч — пафосний клуб «Адмірал», гостям якого іноді хочеться свята для душі у вигляді феєрверків. «, — пояснила в коментарі LB.ua представник групи «Крила Фенікса» Неллі Стельмах , яка також допомагає госпіталю.

Волонтери зверталися до адміністрації клубу з проханням припинити стрілянину, на що, за словами Бондаренко, отримали відповідь — «Спробуйте написати відгук у нас на сайті».

«Домовитися по-доброму з адміністрацією не вдалося, — підтвердила Стельмах. — Хоча, знаючи наш народ, думаю, більшість гостей клубу при виразному поясненні ситуації навіть і не подумали б замовляти салюти».

Нагадаємо, нещодавно Київрада після звернень громадськості заборонив пускати феєрверки в межах міста.

Джерело

Что происходит с ценами на квартиры в Киеве?

Несмотря на эту войну, которую Россия продолжает вести в Украине, и какое-то странное кровавое перемирие спрос и соответственно цены на квартиры в Киеве медленно начинают расти. 
В чем причина такого парадокса? 
Специалисты рынка недвижимости отмечают не падение в условиях войны, а даже рост спроса на жилье в столице!
Что же происходит? Рост цен на квартиры в Киеве обусловлен несколькими факторами:. 

Слабая гривня – крепкие стены 
 
При слабой валюте население стремится обезопасить свои сбережения, в том числе вкладывая их и в недвижимость, которая как минимум избавит их от инфляционных потерь, а кроме того может приносить пассивный доход за счет сдачи в аренду.
По требованию  МВФ гривня была отпущена в свободное плавание, что не замедлило сказалось на ее курсе. Самое неприятное, что при слабой экономике курс гривни может быть плавающим и привязанным к спросу и предложению лишь теоретически. Ведь при небольших объемах купли-продажи валюты, которые сейчас наблюдаются, слишком велик соблазн для валютных спекулянтов нажиться раскачивая курс. Причем против гривни необязательно выступать таким акулам как Сорос, это могут быть и небольшие рыбешки. 
А, значит, курс будет и дальше колебаться в зависимости от действий тех, кто хочет гривню раскачать, и действий регулятора, который будет пытаться скачков не допустить и этот фактор будет и в дальнейшем стимулировать спрос на недвижимость.
И пусть вас не смущают сегодняшние заголовки - НБУ настаивает, что курс должен быть на уровне 12,50-12,90. «Настаивать» можно молочный гриб или самогон, а вот курс нужно регулировать –экономическими, административными и другими методами. А пока мы видим, что НБУ его только настаивает.   

Новая метла – новые углы.
 
Смена руководства страны всегда вызывает некоторый поток мигрантов-чиновников в столицу. Причем каждый высокопоставленный чиновник тянет за собой свиту из подчиненных, родственников, любовниц. Соответственно, этот поток создает дополнительный спрос на столичную недвижимость, причем разных ценовых категорий. Казалось бы, этот поток должен уравновешиваться встречным потоком «старой гвардии» отъезжающих из Киева, но нет, они не спешат расставаться с киевской пропиской. Этот фактор временный, но еще будет оказывать влияние – вскоре парламентские выборы, а значит в Киев приедут новые депутаты с новым окружением, и новым спросом на квартиры.  А пока старые чиновники сдают новым свои поношенные «нимбы» напрокат, новые ищут как бы побыстрей и понадежней пустить корни в столице. 

Беженцы не значит бедные. 
 
Конечно у беженцев разный уровень достатка:  есть те, кто временно живут в санаториях и таких, вероятно, большинство, есть те, кто может позволит себе снять квартиру, а есть и те кто могут квартиру купить. Кончено это временный фактор, но на сегодняшний день он влияние оказывает.  
Невзирая на рост спроса, связанный с перечисленными факторами, эксперты не отмечают существенного роста цен. Напротив, в условиях нестабильности можно ожидать от продавцов некоторой уступчивости. Так, вполне надежный и респектабельный застройщик КАН предлагает скидку ни много ни мало 25% на уже полностью построенные квартиры в ЖК «Комфорт таун».    
Каковы перспективы рынка жилья в будущем? Поток чиновников и беженцев рано или поздно иссякнет, из факторов, стимулирующих, спрос останется только нестабильность валюты, которая, надеемся, в обозримом будущем сменится экономическим ростом. Но это как обычно будет связано больше не с экономикой, а с результатами необъявленной войны и объявленного перемирия.

Источник

Статусы для парней веселые!

Не будем скрывать, что  статусы мужские гораздо откровенней, чем любые женские статусы. И не потому что мужчины более откровенны. А все потому что даже выбирая статусы мужские, мужчины гораздо меньше хитрят, чем женщины и говорят правду о себе, о женщинах и о Жизни.

Статусы для парней Вконтакте:

У настоящих мужчин не пивной живот, а своя подушка безопасности!!!

 

Мужская мечта, чтобы в след ему говорили - разве не этот мужик спал с твоей женой?

 

Сколько мужчин нужно, чтобы открыть одно пиво? Нисколько!! Хорошая  жена должна его открыть, как только принесла!!!

 

Только сильный мужчина может показать свои слезы. И только более сильный мужчина может посмеяться над этим нытиком!

 

Женатые живут дольше холостых… но они намного чаще хотят умереть...

 

Раскрой себя - выпей ПИВА и совершай глупости более энергично!

 

Ну, почему в самом вначале отношений девушка, даже если она спортсменка, не пожимает мужчине руку со словами: “Пусть начнется честная игра!”

 

Я не знал, что такое счастье, пока не женился… а потом сука... было уже слишком поздно…

 

Женщины живут дольше мужчин, поскольку, как правило, не выходят замуж за женщин!

 

Когда женщина спрашивает меня – как долго я могу валяться на диване, я отвечаю – это зависит от того, как долго мне кто-то будет приносить еду и воду, но скорее всего – годы!!!

 

Представьте: у Вас в доме две входные двери, за одной кричит жена, за другой лает собака, кого Вы впустите первым? Конечно собаку – она заткнется, как только войдет!!!

 

Женщина как следователь – у нее могут быть все доказательства, но ей все равно нужно ваше чистосердечное признание!!!

 

Источник http://tvoystatus.net

Самые смешные мужские статусы!!!

Самые веселые мужские статусы!

Чтобы мужчинам, парням, а возможно и девушкам было намного проще выбрать себе самый лучший или просто подходящий по случаю веселый мужской статус - специальный обзор статусов для мужчин от сайта http://tvoystatus.net.

В этой подборке специально собраны и веселые статусы мужские, и веселые статусы для парней, статусы для мужчин, статусы для настоящий мужчин, мужские статусы про девушек, статус для парня, мужские статусы, статусы мужские прикольные, статусы мужские про жизнь, статусы для парней в вк, статусы мужские про любовь, статусы для парней о любви и конечно же статусы для парней о любви к девушке!

Веселые статусы мужские обзор:

Статусы для парней

Когда Ваша девушка, что-то спрашивает, лучше ответить правду… очень большая вероятность, что она уже знает ответ!!!

Прикольные статусы для парней

Когда-то, чтобы девушку уломать, её нужно было сильно напоить…Сейчас нужно следить за тем, чтобы девушка не нажралась…

Статусы мужские

С девушками слова надо подбирать аккуратнее. Пример: “старая ведьма” и “пожилая волшебница”. Вроде бы, по сути одно и то же, а какая разница!!!

Статусы для парней

Ну, почему женщины так любят задавать вопросы, на которые в принципе ответить правильно невозможно?!

Мужские статусы

Вчера нa чемпионaте миpa по женской логике с большим отpывом победил генеpaтоp слyчaйных чисел!

Мужские статусы для Вконтакте

Самое страшное слово “поздно”! Оно намного хуже чем слово “никогда”.Когда девушка говорит «никогда» это значит, что шансов нет. А “поздно” означает, что был, но ты его упустил…

Мужские статусы

И вовсе я не бесполезный – меня прекрасно можно использовать как плохой пример!!!

Статусы мужские – статусы для настоящий мужчин (Часть 6).

Женская ярость, как лампочка неисправности на панели в машине – ты все равно самостоятельно не разберешься, что произошло, поэтому игнорируешь ее и надеешься, что она сама погаснет через какое-то время…

Прикольные мужские статусы (Часть 7).

Вы обращали внимание, что женское «я буду готова через 5 минут», и мужское: «я буду дома через 5 минут» – фактически одна и та же фраза!!

Статусы мужские – Часть 8

Когда это происходит впервые, ты с трудом это делаешь и чувствуешь неземное наслаждение. Впоследствии все становится таким поношенным и растянутым… поэтому я так часто…покупаю новые носки!

Мужские статусы (Часть 9)

Парни чтобы понять девушку Вам надо знать, что Женский мозг похож на браузер в котором открыты сразу 648 закладок… Всегда!

Мужские статусы (Часть 10)

Ну, как такое возможно – женщины могут вылить себе горячий воск на ногу и отодрать вместе с волосами, но при этом боятся пауков?

Статусы для настоящих мужчин (Часть 11)

Не надо пытаться понять женщин. Вот женщины понимают друг друга и ненавидят!!!

 Веселые статусы мужские

Статусы мужские - хороший день!

Статусы мужские о Жизни, о женщинах и о Любви!

статусы для парней

 

Хорошая подборка веселых и поучительных статусов для мужчин о Жизни, о женщинах, и конечно же о любви - статусы для мужчин о жизни, смешные и веселые статусы для мужчин о любви, и просто мужские статусы!


Статусы мужские о женщинах и любви:

Красивая девушка – это как «условия пользования» – ставишь галочку «согласен» даже не читая все ее требования!!!

Хороший день для плохого парня – поставить хорошую девочку перед плохим выбором!!!

Самая циничная мужская ложь относится преимущественно к ситуациям, когда мужчина объясняет, почему он опоздал, самая циничная женская ложь обычно объясняет, почему она изменила…

Лучший способ выиграть в любом споре с женщиной – это неожиданно притвориться мертвым!!!

Ты никогда не узнаешь, что действительно думает про тебя твоя девушка, пока она не будет одновременно пьяной и злой на тебя!!!



Мне кажется надо ввести такое правило – каждый раз, когда парень покупает презервативы, кассир или аптекарь должен улыбаться, протянуть руку и сказать: «а ну, дай пять!»

Вот почему так: железный человек – это супергерой, а «железная леди» – это власть?

статусы для парней о любви
Красивая девушка - это как «условия пользования» - ставишь галочку «согласен» даже не читая все ее требования!!!
 

Статусы для мужчин веселые:

Дорогая, только не пугайся, но у нас побывал вор. Представляешь, он выпил бутылку водки, съел всю колбасу, порвал портрет тещи и даже гад, не вымыл после себя посуду!.

ЧИТАТЬ ДАЛЕЕ  

На смену бабушкам пришли няни, и видеоняни


Ученые социологи установили, что абсолютно любая бабушка, простоявшая в очереди в магазин больше, чем
полчаса, забывает зачем пришла, и тут же начинает ругать власть,
молодежь, и хвалить своих внуков. 


 


Дай, Бог здоровья, конечно, всем нашим бабушкам, но все в этой Жизни
меняется, и, как на смену городским телефонам пришли мобильные, так и на
смену бабушкам пришли няни, и видеоняни. На самом деле наши родители
растили нас без видеоняни, а радионяней
называлась передача на радио. Тем не менее, прогресс не стоит на месте и
для многих родителей  это изобретение стало хорошим подспорьем. 


 


Остается вопрос - как долго нужно использовать видеоняню? Кончено, решение зависит от вас и от вашего чувства комфорта.


В целом, когда ваш ребенок достаточно подрос, отключение видеоняни  на
ночь может реально помочь вам лучше высыпаться с одной стороны, а с
другой помочь вашему ребенку развивать здоровые привычки сна. Некоторые
дети могут спать шесть-восемь часов без кормления уже в 3 месяца, в то
время как другие не будут делать это аж до своего первого годика.
Большинство  может спать по крайней мере пять часов в 9 месячном
возрасте.


Но не зря же говорят, что фразу «спит как ребенок», придумал тот, кто детей не имеет.


И если вы будете постоянно реагировать на непродолжительный, нормальный
ночной шум вашего ребенка, то про нормальный сон Вы можете смело
забыть.


Но, пригодиться ли Вам видеоняня потом, когда Ваше чадо немного подрастет?


Да, однозначно, есть достаточно много плюсов даже от ночного использования видеоняни и после годика:


·         вы будете знать, когда ваш ребенок проснулся утром, не беспокоя его лишний раз «заглядываниями»


·         пока ребенок не может самостоятельно подняться с кроватки, лучше узнавать о проблемах не дожидаясь его плача


·         видеоняня дает возможность оценить обстановку, понять причину шума, и то, нужно ли вам немедленно подойти к ребенку


·         дает возможность убедиться, что ребенок спит хорошо, посмотреть нужно ли поправить одеялко, без риска разбудить его


Конечно, даже если вы решите выключать видеоняню на ночь, это
устройство все равно останется вам хорошим подспорьем, когда вам
понадобится выскочить, например, в магазин, или вы находитесь  на кухне
или в ванной.


Если Вы все же так и не определились что вам больше нужно видеоняни, или радионяняя, то попробуйте сделать свой окончательный выбор здесь…


 



 



Как стать корейцем?

Корейская культура и мода стала на столько популярным трендом во всем мире, что уже можно говорить про "корейскую волну"!

  Она оказала огромное влияние на людей в течение последних нескольких лет (в основном это касается конечно же подростков). Корейская волна – это не только «гангам стайл». Корея - это броская музыка, модная одежда, ну, и не будем забыть про вкусную еду (на самом деле суши придумали корейцы, а не японцы). Конечно, ни одному фану корейской культуры не стать  корейцем, но следуя этим правилам, можно быть в модном тренде, и даже почувствовать себя немножко корейцем:

1.      Всегда уважать старших.

В Корее является общепринятым с уважением относиться к старшим. Для корейца нормально спросить у нового знакомого, год, в котором он родился. Таким образом, корейцы определяют как вести себя с новым знакомым и как к нему обращаться.

2.      Слушать музыку в корейском стиле.

Музыканты являются большими звездами среди корейцев подростков и даже взрослых. В Корее и «мальчиковые» и «девчачьи» группы более популярны, чем сольные исполнители. Всегда будьте в курсе новинок поп музыки, корейская попкультура действительно оригинальна. И очень близка к андеграунду. Кроме всемирноизвестного Psy, можете поинтересоваться  творчеством Super Junior, Girls Generation, B2ST, DBSK, 2ne1, 4Minute, Big Bang, SHINee, BoA и Rain.

3.      Смотреть корейские фильмы и шоу

Корейцы любят собственные корейские фильмы и шоу. Вы должны посмотреть хотя бы пару, чтобы получить знания о корейской жизни. Корейские сериалы (т.н. дорама) состоят из около 24 эпизодов каждый продолжительностью 1 час. Можете посмотреть такие хиты как «Цветочки после ягодок», «Струны души», «Ты прекрасен!», «Полный дом», «Великолепное наследование» и «Первое кафе «Принц».

4.      Петь в караоке!

Корейцы очень любят караоке. В Корее очень, очень, очень много караоке, ну, и у нас их хватает.

5.      Знать что пить

Знайте, что пить, предпочтительно Соджу. Соджу является алкогольным напитком, который употребляют многие корейцы. Он настолько популярен, что его  рекламируют в каждом телесериале. Знаменитости также не отказываются прорекламировать этот напиток.

6.      Ешьте вермишель быстрого приготовления.

Самый популярный суп с лапшой быстрого приготовления у корейских семей, подростков  и студентов называется Shin-ramen, Наша «Мивина», если и отличается от него то не принципиально.

7.      Одевайтесь по-корейской моде

Корейский народ можно считать материалистичным, но иметь красивую одежду здесь вопрос статуса. Возможно, не следование последним тенденциям моды и не сломает корейцу жизнь, но уж точно в жизни не поможет. А вот «быть в тренде», как говорят, может даже помочь получить работу.

И ещё несколько советов. Быть модным по-корейски значит:

- иметь мобильный телефон последней модели.

- иметь стильные аксессуары, например наушники Cresyn, как у телезвезды Kim Hyo-jin на фотографии



- прическа и одежда никогда не должны быть чрезмерно яркими - они должны быть стильными.  А вот волосы очень неестественного цвета или пестрая одежда, вызовет лишь недоумение.

А самое главное - будьте естественны в вашей внешности!

Источник
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
18
предыдущая
следующая