Я все ще чекаю

Сьогодні дуже сонячний день. Такий день коли всі тіні ладні повіситися щоб не оскверняти його чистоти. Я намагаюся дуже щільно притиснутися до дерева, щоб не повісилась моя. За такої погоди і такого настрою, Я можу чекати на нього вічно. Десь на п’ятому поверсі багатоповерхівки хтось починає  лаятись. Починають вилітати, якісь речі. Їх неквапливе падіння притягує погляд, зачаровує…. Вибіг чоловік і почав квапливо збирати їх в пакет. Зібравши речі Він кидає їх в машину і від’їжджає. А Я стою далі, Він обов’язково прийде.

Мене хтось гукає…Ні, ні . Я не піду Я чекаю на нього.            Повз мене проходить кіт і починає тертися об ногу. Він білого кольору, мабуть чийсь домашній. Я завжди хотіла кота, і тільки білого. Але мені казали, що білі коти дуже хворобливі і Я відмовилася від цієї ідеї. Кіт прямує далі, Я озираюся і помічаю за спиною парк. До мене знов хтось кричить. Ні, ні Я чекаю!           Це парк в якому ми познайомилися і де Він мені освідчився. Я тоді сказала, що  проживу своє життя тільки з ним. Доріжки в парку майже не змінилися,..дивно там здається була реставрація…Але і так добре. Вони вже мені такі рідні. Тут дуже старі дерева, Вони першими засвідчили наше кохання. Знову… Я не піду, Я чекаю!

       -  Я хочу Вам сказати, що Вона вже в комі третій день. Немає жодних сподівань їй допомогти.

-   Ні, ні …Є! Вона впала в коридорі коли їй сказали, що його літак впав. Але Він вижив Він вже їде сюди. -  Він не встигне. Тим паче ми не впевнені, що це допоможе. Ви маєте підписати папери!

-     -  Нічого Я підписувати не буду! А ось і Він…………