Сновида

   Я марив нею. Мені здавалося, що Вона моє життя. Я постійно пропонував їй кудись сходити, чи то до театру, чи кіно, парк, галерея, просто зустріч у кав’ярні за чашкою кави..А Вона постійно давала відмовки: Я не люблю театри. А зараз хіба, щось цікаве йде? Я бісився від безпорадності: Ну невже їй нічого не цікаво?!Таких людей не існує!!! Ні…насправді Я знав, що Вона не хоче до театру, кіно, галереї,… саме зі мною. Але для себе Я вирішив, що продовжу боротьбу.
   Думки щодо пропозицій, їй снилися мені навіть у ночі. Кожної ночі Вона мені снилася. Тільки у вісні Я міг з нею спокійно поговорити, кудись сходити, Вона відповідала на мої питання, Вона не грала зі мною. Мені подобалися сни з нею. Прокидався Я завжди бадьорим і натхненним.
    Але це було тільки місяць..Потім Я вже зовсім не хотів прокидатися. Я хотів залишатися у вісні. Там з нею, коли в нас все добре.  Я перестав їй дзвонити. Я забув про неї реальну. Я жив з тою…. нічною. Згодом Я вже почав спати дванадцять годин на добу. А навіщо мені прокидатись? Там у мене все добре! А ця «нібито» реальність руйнує мене, товче мною, як мак у ступі. 
   Зараз Я вже ніколи не прокидаюсь. Мою життєдіяльність підтримують лікарі. Своє життя Я живу там. Але коли не будь моє тіло помре, і дух мій вирветься назавжди. А Я у вісні помру випадково,…. молодим, так і не зрозумівши, що сталося…