Все було б чудово,якби не так трагічно...

хто ж знав, що ця історія завершиться так...так трагічно.
хто ж знав, що його кохання до неї обернеться в такий прикрий випадок...як СМЕРТЬ.
Вона нахилилась над його тілом...з грудей у нього текла кров
(це можна було зрозуміти з того, що пляма на футболці збільшувалася у діаметрі)...вона нахилилась над його губами, поцілувала їх своїми ярко-рожевими губами...і вони стали блідо-червоні від крові...так, на її губах була його кров.
-Ні! НІ! НІІІ!!! - кричала вона все голосніше і голосніше - не помирай! я теж тебе кохаю.
І вона почала цілувати його лице, залишаючи на ньому кроваві відбитки губ.

А почалося все з того, що він пішов одного разу до клубу(йому порадили друзі...мол сходи, розвійся, скільки можна сидіти в 4-ох стінах). Наш герой був досить легкий до таких спокус, тому довго вмовляти його не довелося. Того вечора він познайомився з досить цікавою дівчиною...Їх дружба з часом переросла в щось більше..але не набагато(вбивали собі в голову як він так і вона). Цікавим фактом в їхньому житті було те, що вона ніколи не казала де живе,
з ким спілкується, хто її друзі...хоча
хоча ці факти її життя його зовсім не цікавили, адже йому було завжди добре і весело з нею...вони завжди знаходили спільні теми для розмов.
Часто навіть він думав, що вона - це повне його дзеркальне відображення.
все було б досить добре і прекрасно(і не писав би Я цю розповідь)...але...але...але
Але якось вона пропала...пропала надовго, на телефонні дзвінки не відповідала.
Герой почав чєхли збирати та дуплитись)))
Через тиждень інтенсивних пошуків він дізнається де вона живе...
звичайно його туди понесло(самого)...
Виявилося, що дівчина живе в районі, де найвища злочинність,
де тебе приріжуть чи пристрелять, якщо чхнеш..і це комусь не сподобається...а якщо в твоїх очах вони побачать страх...тебе не просто вб'ють..тебе перед цим катуватимуть.
І...І він пішов туди...до неї.
Підійшовши до меж кварталу він відчув...відчув запах та ЇЇ дух...дух СМЕРТІ...звичайно лячно було йому шниряти по такому місці.
Йому залишилось пройти ще трохи...за рогом був той будинок, де жила вона...
як він почув голос ззаду
-Гей...а ти що тут робиш?..Костюмчик на тобі не для цієї місцини..Ти мабудь заблукав..бідненький...ГА-га-га-га!!!
Він зрозумів, що буде далі...
З криками
-Ах ти сука з чистенького району!!-пав на мокрий асфальт незнайомець.
Він не став робити контрольний постріл...а зря...подумав він, коли відчув, як куля пробила йому наскрізь праве плече..
Пристрелити лежачого на асфальті було не так тяжко...але рука...рука..рука..шалений біль починався від плеча і..і розповсюджувався по всьому тілу...ще трохи і все попливе в його очах.
Але він тримався...він з останніх сил піднявся на потрібний поверх...вибив двері...і
і він перервав розмову...хоча це не була розмова а скоріше...
-Ах ти шльондра!!! Ти маєш мені заробляти гроші...закохалася вона!!!
Ти не маєш знати, що таке кохання!! Його нема в твоєму житті!! Забудь про нього .... забудь про все!!
-Ні, - слабким та подавленим голосом уже прошепотіла вона..
Вона...вона..її руки були зв'язані за спинкою стула,
а ноги тугими вузлами були скручені разом..її били ... били довго і сильно...у неї були синці на обличчі...її джинсова куртка була порвана всюди, де тільки можна було її порвати...а помада...вона була розмазана по лицю, а в деяких місцях була змішана з кров'ю...
Він не зміг дивитись на цю картину
-Ні! - це все, що встиг він крикнути перед пострілом в злочинця.
Тримаючись за поранену ногу лиходій вибіг через інший вихід з будинку
-я тебе врятую мила...ми зараз вийдемо з цього проклятого місця...ти житимеш у мене...життя налагодиться, - він шепотів це їй, ковтаючи сліва,
він заспокоював її і розв'зував їй руки та ноги
-ні, - прошепотіла вона і заплакала...він дивився їй в очі і витирав сльози,
які текли по її оличчю - ні...я залишусь тут...той  хлопець, якого ти поранив - мій брат...він знайде нас і вб'є..
-ти що сонечко??...він нас не дістане на краю світу...ми поїдемо далеко-далеко...я тобі давно хотів сказати...
Але він не встиг...не встиг договорити, адже йому завадили її голосний вереск, постріл, і...і відчуття жару в грудях...
дробовик зробив своє діло...
він упав і побачив як над ним стояв хлопець і однією рукою тримався за поранену ногу...а іншою тримав дробовик.
Вона не могла вимовити ні слова....вона припала до нього..а він хриплячим голосом, ще маючи трохи повітря в легенях видавив із себе
-Я...Я не...до...договорив...я....я...кохаю те...тебе
Вона нахилилась над його тілом...з грудей у нього текла кров....

P.S. Мабуть кохання все-таки можна вбити...