I.UA

про сніжинки...

В небі летять сніжинки.Всякі летять, проте вбільшості білі.І ми люди як та біла маса, чи як вам зручніше - сіра.тако збоку глянути то зовсім і однакові.

А ми хіба не подібні.Та проблема в тому що дві однакові чи то людини чи то сніжинки не знайдеш.

А чи бачим ми різницю чи бува хочем бачити.?А летять вони, тобто сніжинки, звідкись незнано.Та летять всі зверху до низу.А люди також поки народжуються а вже після вмирають.А буває ми сніжинку з якогось моменту бачим а буває з самого початку, а інколи і зовсім не бачим.І люди то розкриваються зразу то потім то після якогось пориву вітру, як сніжинку бува кидає зовсім не в той бік що летіла спочатку.Буває  вона вертається в початковий напрям і люди такі самі.Деякі по вітру летять деякі і любі перешкоди долають.

А в кінці ті сніжинки щоб не було подають.і люди падають.Смерть всеодно приходить.Та деякі з тих сніжинок тануть відразу, деякі через трохи потануть.Так і люди деякі ще мають пам'ять по собі, хоть для когось, хоч вимушену пам'ять.

А деякі один на одного падають і ше трохи держуться.то є сніг.А люди буває тільки в купі дають історію про себе.Втрачається особистість в суспільстві.

А сніжинки все падають...

І люди ідуть окремо, без сніжинок, здається...

2

Последние статьи

Комментарии

127.04.10, 20:27

Дуже образно...



    227.04.10, 20:32

    Привіт! Хороші думки. Ти часом не бачив спектакль Грішковца "Дредноути"? Там є пронизливий момент, де він розповідає про снігопад, що йшов над морем...

      Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее в политике конфиденциальности