Менталітет українців змінюється!

Моя барикада з краю — я перший ворога стрічаю!

  

Про не байдужість Українців говорить такий факт. Ці тупі ФСБешники(у стилі Задорного) не розуміють звідки гроші у майдана, а все дуже просто, ці гроші дає сам Путін, 3 млрд.$ він дав нашому гаранту, а той дав госпідару, а госпідар закрив ними диру у соцвиплатах: зарплати бюджетникам, виплати соц. незахищеним верствам населення, пенсії,стипендії..., а оскільки свідомість Українців змінилася, завдяки Майдану, і вони стали не байдужими до долі своєї країни, то вони діляться цими грошами з Майданом, як найкращим виразником і захисником інтересів прогресивної частини Українців! 

 

Слава — Україні!  Героям — слава!

Слава — нації!     Смерть — ворогам!

 

Таїна взаємопорозумінь.


Перевага закоханих у тім,
що негаразди не помітні їм.
Бо зосереджені вони лиш на красі,
тому і справи в них добрі всі.


Один одному вони впевненість дарують,
любові бальзамом, душі лікують.
Один одного вони за ідеал вважають,
сердечні їх бажання в дійсність переростають.


Один одного вони з пів-слова розуміють,
від злагоди такої, їх почуття міцніють.
Один одному вони про любов напоминають,
у щасті і добрі усі їх дні минають.


Один одному вони любові приклад подають,
позитивно на весь світ, цим вони впливають.
Один одному вони сердечно допомагають,
добрішими й світлішими душі їх стають.


Один одного вони безмежно поважають,
словам,що любов руйнують,вони не довіряють.
Один без одного вони життя не уявляють,
тому завжди разом їх люди помічають.


Один одному вони душі тепло несуть,
із сірих буднів навпростець до сонця радості ідуть.
Один одному вони відваги придають,
тому і перешкоди їх не трішки не лякають.


Один за одного завжди заступаються,
хоч не завжди у всьому розбераються.
Один одного вони силами всіма підтримують,
і від цього велике задоволення отримують.


Один одного з нетерпінням вони чекають,
тому й надії ніколи не втрачають.
Один для одного вони є потіхою великою,
і для щастя повного дороговказною ниткою.

 
Один одного вони найкращому навчають,
а все своє погане з радістю втрачають.
Один одному вони все вибачають,хоч і докоряють,
бо любові мудрість в серці мають.


Один в одному вони таланти розкривають,
що в душах їхніх щедро проростають.
Один одного вони на подвиг надихають,
заради любові, всі перешкоди долають.

 

Любов – творець великий,
і воїн справедливий і могутній.
Любов – вінець щасливий,
і хрест долі невмолимий.

Любов – безмежна доброта,
що творить чудеса.
Любов – для душі робота,
її велич, святість і краса.

Нікому любов не годить,
лише діло своє робить.
Любов прийде, коли не ждеш,
а коли прийде – не проженеш.

Буть терплячим до пори,
любов зможе і тебе знайти.
Тоді дурного в голову ти не бери,
а за нею слідом, краще йди.

Палка любов за викликом не ходить
її нам доля для потреб душі приносить.
Великі переміни у житті вона проводить,
то з надлишком дає, то нанівець все зводить.

Любов дає: радість і смуток,
                    талант і безглуздя,
                    відвагу й покору,
                    славу й безчестя,
                    здоров’я і муку,
                    і вічне життя!

Палка любов приходить і уходить,
вона все, що зможе те і зробить.
Ніколи, при цьому, душі не нашкодить,
а роду людському,спасіння приносить.

Зимонько - зима.

                                                          

Зимонько - зима, дрімотонько земна
прийшла твоя пора панувать сповна.
На  цих, тобі доступних, Землі широтах,
в моїй рідній стороні і в низені,і на висотах.

Тут всім відома білосніжна твоя хода,
що змерзлу землю,ніжно пухом покрива.
Воду ж, від сильного морозу під лід хова,
а зайчика - пострибайчика в білу шубку одіва.

Любота! Всі дерева і всі кущі
одягли яскраві, осяйні плащі.
Це ж інію кристалики блискучі
виграють на сонці і сліплять очі.

Вони тихої,морозяної ночі
зійшлись у гурт, до кучі.
Хоч крижинки ці не балакучі,
як морози всі тріскучі.

Але полюбляють бути у гурті
і неодмінно десь на висоті,
щоб усім була видна,їх краса,
яскрава, аж до сліз, зими яса.

Але не завжди зима така
привітна, чарівно-осяйна,
буває і сурова, і похмура,
така у неї вже натура.

Сьогодні погода неначе рай,
а завтра, хоч з хати не виглядай.
Літучими крижинками боляче січе,
тріскучими морозами леце все обпече.

Віхола азартно по землі гарцює
в піруетах бездоганно,сніжинками танцює.
От як розійшлася,як загула хуга - завірюха
снігом все лице задула,аж по самі вуха.

Справжнісінька,тобі,баба снігова,та й годі,
погляньте, ось там, стоїть сама собі у полі,
її з ніг до голови 
вкрили повністю сніги.

Люди ходять по землі, як срібно-білі кораблі,
це так зима по них ступає,своїм пухом все огортає.
Стелиться за нею шлях, весь чистий,променистий,
як неозорий, чумацький, зоряно-іскристий.

Зимонько-зима дрімотонько земна,
коли явились три твої,суровії сини
все спочило аж до весни,
занурившись у сни.

Під периною пухкою,
яку своєю легкою рукою
ти виткала із срібла
і нею землю ніжно вкрила.

Ти,як та квочка простягла,
над нею срібно-білі крила
її від морозу,від біди оберігла,
турботливо,по-материнські обігріла.

Зимонько-зима морозяна пора
сонно-біле твоє єство,
колюче і безплідне є воно,
студеного катарсису зерно.

Хоч ти така холодна,але краса твоя добротна
і визнати я мушу,вона милує око й душу,
і розквітає,навіть,у пекучу стужу,
схожою на білосніжну ружу.

На шибках візеруночки твої крислаті
піднімають настрій в кожній хаті
і ніби кажуть всім:–“Годі ледарі вам спати
зима вже на порозі – гайда її стрічати!”

А то дасть вона по носі, будете кричати
і на підступному морозі,підтупця вивчати.
Тому-то і дорослі,й дітлахи беруть сани,лижі,ковзани,
і весело прямують в обійми матінки зими.

Хресна хода,яку не побачили ЗМІ Й Кирило.

Багатотисячна хресна хода в центрі столиці України,з нагоди 1024річчя хрещення Києва і Русі осталася невисвітленою у ЗМІ, це говорить про продажність наших ЗМІ.


Зато подію,героїнею якої стала лише одна людина,показали всі канали. Я багато в чому не розділяю погляди руху Фемен,але після того,як одна з цих активісток голими грудьми кинулася захищати нашу православну церкву її суверенітет, я став поважати,цих відважних українок. Звернувшись до вовка в овечій шкурі на його рідній мові – “Ізиді вон”,про цю мову Кіріло казав,що в ній нема жодного лайливого слова,значить ніякої образи бути не може,але він чомусь образився і подався до гаранта конституції скаржитися на відважну українку в Крим. До речі,чому президент ігнорував це державно-релігійне свято? Це ж одна з найвизначніших подій в історії розвитку нашого народу,чому про це президенту ніхто не сказав?
І після цих незаперечних фактів нєГу дяєв всерівно скаже,що Української,православної,помісної церкви нема.
Доки ці пройдисвіти будуть дурити і розколювати наш народ?
Що це за влада,що не шанує свою історію,традиції,мову,не служить народу,а паразитує на його праці?
Будьмо добрими господарями,позбудьмося осоружного сміття – українофобську владу,викиньмо її на задвірки історії. Це остогидле,справжнім Українцям сміття,може потішити лише ксенофобську московію,бо воно їхнє,рідне.То хай беруть його собі і тішаться!

Хто здатний відважно захищати українські,національні інтереси від імперських зазіхань:


30%, 3 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

10%, 1 голос

60%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Стовповий електрик.

– Чого прийшов голубе?
– Фази нема!
– Біжи за жабами,бо до осені світла не бачетимеш.

Новий вид спорту.

Індус+тріал+банк — це випробування відбувається на осідланих індусах по нетрях нашої банківської системи.
Переможцем вважається той,хто з мінімальними втратами долає смугу фінансових афер.

Слова добра,слова любові.

 

Любов’ю сповнені серця не мають спокою ніде,
нехай минуть усі літа і лиш любов ніколи не мине.
Варто тільки раз наповнитись любов’ю,щоб джерелом любові стать
і ближніх,всіх своїх,на шлях добра й любові наставлять.

Добре слово лікує рани і на подвиг надихає,
доброго слова,лише заради,людина розмовляє.
Хай слова добра,слова любові з вуст ллються вільно.
Хай слова добра,слова любові в душі живуть вічно.

  

Хай переповниться Земля любов’ю,джерельною,цілющою водою
і хай всі люди лиш до неї йдуть і суть життя свого,у ній знайдуть.
Коли любов,отак усіх згуртує і всяке зло у думці ще вгамує,
тоді будем всі здорові і багаті,щасливо панувати у піднебесній хаті.

Хто в літа ранкові зазнав добра,зазнав любові,
той зла творитиме не стане і мир тоді для всіх настане.
Прийде скоро новий день,день сповнення усіх бажань,
бажань нових випробувань у душах сповнених страждань.

Як знайти слова надії,щоб збулися усі мрії,
щоб сонце радості усім світило і теплом своїм зігріло.
Терпіння й мудрість нам поможуть відшукати вірну путь.
У країну щастя і надій,де є безліч,любов’ю сповнених подій.

Свята Марія.

              

Свята Марія, Сина Божого для нас родила,
Свята Марія, надію на спасіння всім явила.
Свята Марія, несе нам любов,
Свята Марія, небесний покров.

Заступнеце наша, молися за нас,
благаючи Сина,  щоб душі нам спас.
    Санта Мария – віра й надія,
    Санта Марія – вічна любов.

   

Свята Марія, від бід рятує,
Свята Марія, всі немочі лікує,
Свята Марія, всім щастя дарує,
лиш щирої віри, в замін потребує.

Свята Марія – Богу служіння взірець,
Свята Марія – божого спасіння вінець.
    Санта Марія – віра й надія,
    Санта Марія – вічна любов.

   

Свята Маріє, закрий нас покровом,
від зла чесним своїм омофором.
Свята Маріє, грішних нас захисти,
уклінно благаєм, ним від біди огорни.

Свята Маріє, благодаті Божої сповнена Ти,
Свята Маріє, благословенна Ти поміж людьми.
    Санта Марія – віра й надія,
    Санта Марія – вічна любов.


   

Свята Маріє, величаєм Тебе повсякчас,
святу покровительку, Богом дану для нас.
Богородицю Діву, славімо в піснях,
заступницю нашу, шануймо в серцях!

Свята Марія, несе нам любов,
Свята Марія, небесний покров.
    Санта Марія – віра й надія,
    Санта Марія – вічна любов.

              

Осінь царівна,лиш в юності чарівна.

 

Холод, дощ, негода  на  дворі
останнє листя прямує до землі.
Це осінь нам показує стрептиз
свої багряні шати скидає в низ.

 

Але без похоті  ця  голизна,
кому приємна така от новизна.
Чорні і непохитні стоять всі крони,
каркають  на  них  лиш  каркарони.

 

Стебла самі по собі повсихали,
гілячки  листя собі  поскидали,
що  захотіли  те  й  зробили,
от самураї,себе на харакірі засудили.

 

А хто пташок подалі всіх послав,
всіх гарних і співучих повиганяв?
Хто хазяйнує тут? У чому справа?
Кому потрібна,така ото розправа?

 

Це ж осінь з вітром так зійшлася,
що  аж  пиль  за ними понеслася.
Не витримало небо,заплакало дощами,
щоб ця пиль не стояла перед очами.

 

Обличчя обдуває прохолодний вітерець,
танцю осені, крутого, видатний творець.
Хлопець  він  моторний, хоч  куди  козак,
гудуть від жаху електричні проводи,це так!

 

Зі стін злітають навіть дахи,
коли  він робить свої  махи.
Він  гарячкує, іде  в рознос,
коли не до вподоби йому прогноз.

 

Погляньте! Він як дитина грається тепер,
постановкою складних прем’єр
зайнятий  цей  режисер.
Осені чудовий він партнер.

 

Вона стрімко крила розправляє,
коли він з нею вихором кружляє
у  піруетах  бездоганих
по площах й вулицях прибраних.

 

Вони мають вигляд – карнавальних,
сяють розмаїттям кольорів натуральних,
яскравих, барвистих, полум’яних,
від зелених, аж до багряних.


Це  па-де-де  чарує  все  живе,
все що ворушиться в танок іде.
І пташки з ними весело кружляють,
так потихеньку у вирій  відлітають.

 

Плоди  вже  зібрані  давно,
відкрите  навстіж  моє  вікно,
а за вікном, летять ключом, журавлі,
небесні кораблі,їм мало місця на землі.

 

От і летять собі за небокрай,
курличуть,мене кличуть:
- “Давай,  злітай, злітай,
курли,курли,ходи,ходи”- мені кажуть.

 

“Ти  повір  у  чудеса,
поглянь лиш у небеса
води тут, мегатони  блукають,
атмосферний тиск собою понижають.”

 

Повіривши у ці дива
за  ними  я  майнув.
Віра мені тайну цю відкрила
і у небо,безмежне я полинув.

 

Тому  що  ми така  є нація
не страшна нам левітація
і притаманна телепортація,
в раю вже буде реінкарнація.

 

Європа,Азія у ній Китай,
чудес тут,хоч відбавляй.
Америка,Атлантика,Європа.
Опа! Я вже в Україні, в дома.

 

Отакий миттєвий мій вояж,
неймовірний,як осені пейзаж,
в якому,свій,вона веде танок,
скидає  за  листком  листок.

 

Осінь  навмисно все  оголяє,
це вона так землю підготовляє,
до  сну  глибокого,  зимового
і сорому у цьому,нема ніякого.

 

У сні, ми сорому  не  відчуваємо,
а проснувшись,щось там одягаємо.
І  робиться  це все навмисно,
але кажуть,що воно корисно.

 

Справа зими – покрити теплою ковдрою,
а весни – прикрасити чарівною обновою,
а справа людини – не робити шкоди
для  цієї  ніжної, чарівної  природи!

 

Музика.

                   

Музика,музика,музика рідного дому
лагідні звуки знімають напругу і втому.
Музика,музика,музика рідного краю
нам вказує місце майбутнього раю.

           

Музика,музика,музика високих кварталів
лине з далей далеких,небесних порталів.
Музика,музика,музика співучих птахів,
пернатих посланців з космічних полів.

           

Музика,музика,музика загадкова ця музика
має вплив вона на старця і на карапузика.
Музика,музика,музика єднає всі народи,
віковічна музика – вітру,сонця і води.

           

Музика,музика,музика кодовий місток
інформаційні коди національних думок.
Музика,музика,музика,мелодійний потік,
розвитку культури запорука і її оберіг.

           

Музика,музика,музика,запальний танок
скік-скок,скік-скок і ще разок скік-скок.
Музика,музика,музика,нотний рядок
від ДО до СІ,тут ноти всі і свій у всіх порядок.

           

Музика,музика,музика папороті цвіт
можливостей чудесних палаючий світ.
Музика,музика,музика віртуальний прохід
у надсвідомість святу – духовний політ.

          

Музика,музика,музика я до тебе рушаю.
Самий повний вперед! Я стрімко злітаю.
Музика,музика,музика я в тебе вникаю,
душі ровесниця крилата – я тебе кохаю.

             

Музика,музика,музика палких почуттів,
це гармонія створення найгарніших світів.
Музика,музика,музика наших сердець
досконалою бути повина,як всесвітній взірець.