Маринка і хмаринка.


За хвилинку малинку обірвала Маринка,
за хвилинку Маринку обігнала хмаринка.
Зібрала Маринка малинку в корзинку,
загнала хмаринка Маринку в хатинку.



Та радіє собі спритненька Маринка
і смакує, ласуня, смачненьку малинку,
задивляючись, на крилаті краплинки,
що летять з дитинки хмаринки.



А пухнаста пустунка хмаринка
по даху, стукає в хатинку,
до дівчинки Маринки,
щоб поїсти малинки.



А з чепурної, білої хатинки
лине голос жартівливої Маринки
до небесної, крилатої хмаринки,
яка пускає краплинки-слинки:



– Іди, іди дощику,
  дам тобі  я борщику
  в глиняному горщику.
  Тобі каша, тобі й борщ,
  аби довше ішов дощ!
  А малинку, дощику, збирай сам
  десь далеко, десь аж там
  за широкими полями,
  за високими горами,
  за глибокими морями,
  за дрімучими лісами.


– А я ж хмарка проливна,–
дає відповіть вона,–
  і тут похарчуюся сповна,
  ще хай зачекає далека сторона.
  Зараз для малинки дам я пить
  і ягоди її дозріють в мить.
  От яка то я хитренька
  непосидниця сіренька.
  Я ж розумниця маленька,
  бо у мене дуже мудра ненька,
  хмара велика, грозова,
  що собою все небо закрива.



  Завжди помню я її слова
  бо вчать вони творить дива:
–" Треба поливати щедро все,
  що на землі оцій росте,
  тоді, згодом, велике і мале
  тобі врожай свій принесе!"


Це й Маринка, це й хмаринка,
кожна добре знає і поливає!
Тому яскрава, ягідка малинка
їх вдячно, смачно пригощає.



Маринка малинку в дома гам, гам, гам,
аж тече слинка по вустам.
Хмаринка малинку у гаю гам, гам, гам,
аж тече слинка по кущам.



І хмаринка, і Маринка
люблять ягоди оці.
І Маринка, і хмаринка
живуть дружно — молодці!

                      

Працьовиті й дружелюбні, вони добрі й щирі
і жадають жити тільки в мирі.
Працьовиті й дружелюбні, вони здорові й ситі,
бо мудрістю, цілющої любові оповиті.

Весела розмова.



Д(дитя) – Еееее! Еееее!
П(перехожий) — Чого ти плачеш друже?
Д — Тлицька тлє-ба-й-дюже.
        Еееее! Уеее!
П — Тлицька тре байдуже?
Д — Нетлицька, а тіцька тлє!
П — А кіцька тре байдуже.
        А що вона тре і чого байдуже!
Д — Еееее! Уееее!
П — Дивне маля дуже.
Д — Уееее! Еееее!
П — Як зовуть хоч кицьку?
        І що вона може терти дуже?
Д — Уееее! Еееуу!
        Не кіцька тлє, а ціцька тлє-ба-й-дюже.
П — А ціцька тобі тре!  І дуже?
Д — Еееее! Уееее!
П — То кіцька, то ціцька.
        То що тобі тре-ба-й-дуже?
Д — Ціцька тлє-ба-й-дюже!
П — Дюже?
Д — Дюже, дюже тлє-ба!
П — А-га, тобі цицька треба й дуже.
        От в чому справа друже!
Д — Ціцька тлє-ба й дюже!
        Еееуу! Уееее!
М(мама) — Циць Катре, бо йду вже!
Д — Ма-мааааа!
П — Циць-Ка-тре-ба-й-дуже?
         Вона цицьку хоче й дуже!
М — Сам ти цицьку хочеш.
         Вона хоче соску!


Літо і зима, осінь і весна, а любов – любов одна.


Я люблю, люблю літо і зиму,
я люблю, люблю осінь і весну,
а найбільш за все люблю
свою дівчину чарівну.



Бо вона дуже схожа на весну
на цю красуню ніжну, чепурну,
на цю панну милу і привітну,
на цю кралю теплу й осяйну.




Коли в  очі, лагідно  погляне,
від любові лід душі розтане,
а як ніжно, ще й обніме,
моя душа, як квітка розцвіте.



На літо вона також схожа,
зеленоока панночка до всього пригожа.
Вона у домі, полі і в саду
в мить приведе все до ладу.




Вона і в серце привнесе, у саму душу
почуттів палких – спекотний жар,
променів любові – словесний дар,
жагучих поцілунків – п’янкий нектар. 


Кохану і жадану, найтеплішую пору
таку тендітну і незламну я Катарсинкою зову,
бо обпікаючи, дарує, любові живодайні зливи
і ніжності, нестримної, пориви.



Схожа вона і на осіннюю пору,
оксамитну, зелено-жовто-багряну,
таку близьку й далеку, прозоро-неозору,
таємничу і просту, яку ніяк я не збагну.



Як осінь вона щедра і багата
на плоди своєї доброти
і головне, що зовсім не пихата
її любов крилата не боїться висоти.



Бо не земна вона, небесна
щира, чуйна серцем і душою,
і по-дитячому відверта
вона завжди зі мною.



Вона схожа і на зиму,
на матусю,  акуратну  і  дбайливу,
що землю, як малесеньку дитину,
поволі, окутує в м’яку перину.




Вона чарує блиском незрівняним
і свіжим подихом морозним.
Її білосніжна усмішка  інієм  іскрить
і незбагнена мудрість в очах блистить.

,

Дівчина — Весна.


А ти  так  схожа  на  весну
на дуже ніжну та тендітну,
на дуже сильну та привітну,
на кралю цю гарну, чепурну,
на панну  цю теплу і  ясну,
на красуню цю всесвітню,
тобі  я  правду  говорю,
що ти так схожа на весну.


Коли весна до нас приходить
тепло завжди усім приносить,
коли танок любові свій заводить
на  нього  всіх  вона  запросить.



Усіх, усіх і ти зможеш підкорить,
сумних – щебетом своїм розвеселить,
замерзлих – теплом своїм зігріть,
тобі раз плюнуть це зробить,
бо ти так схожа  на  весну.


Навколо тебе все оживає,
навколо тебе все росте,
навколо тебе все співає,
навколо тебе все  цвіте,
тому так схожа ти на весну.



Усі, усі завжди до тебе чуйні,
добрі,  щирі  і  привітні,
бо розмаї  несеш  ти  буйні,
які усім серцям так необхідні.
І  я, коли з тобою рядом  йду,
стаю так само схожий на весну.



І все, що цінне є в моїй  душі
дарую  я  лише   тобі,
і все що маю, те тобі несу,
бо ти так схожа  на  весну.
Вночі я вибиваюся  зі сну,
коли у ньому голосно кричу:
"Люблю, люблю я цю дівчину,
яка  так  схожа  на  весну!"



І вдень я теж, спокою не маю,
ні я не кричу, я в собі це все тримаю
із цим,  як у раю, себе я  відчуваю,
напевно, тому що  палко я  кохаю,
цю дівчину, що так схожа на весну,
на любові фею, казково-чарівну.


І  лиш  одного, я до тями,
ніяк  чомусь  не  доберу,
чому, закоханий я до безтями
в таку  дівчину,  в таку весну?

Лист Українців до загарбника Путіна.

    Ти, Хутін – пуйло кацапське, проклятого чорта брат і товариш, і самого люцефера холуй. Чорт висирає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти синів Українських під собою мати, твого війська ми не боїмось, силою і правдою Божою будем битись з тобою.
    Москальське ти гімно, КГБіська бліда міль, кремлівський ліліпутік, федеральний злодій, всесвітнє брехло, скаженний собака, душогуб проклятий, новітній Каїн, рашистський фюрер, третього Риму антихрист, Великої Совдепії совок, мутного союзу вождь, самого гаспида байстрюк, всього світу блазень, Бога Творця дурень, ФСБешний ботоксовий лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі українці написали, плюгавче!
    Останні дні рашистської імперії, місяць у небі, а рік такий у нас, як і у вас, за це поцілуй в сраку нас!

 


Хто війни починає – того людство проклинає.


Пре у пекло ворог дикий
там зустріне його дітько лисий
за вірну службу нагородить
на вічні муки загарбників проводить.


Москва гробам не вірить
і не шанує тих,кого скалічить.
Сепаратисти! Путлєр дав наказ.
Сепаратисти! Знищіть весь Донбас!



З очей полуду швидше ви знімайте
і Ісуса Христа не розпинайте
гріхом кисилівської облуди,
щоб не піти шляхом проклятого Іуди.





Найкращий спорткомплекс у світі.


Спокійної і результативної нічки — спортсмени!

Воїни добра, воїни світла. Героїчні сторінки супротиву.



Сотні на майданах,
сотні у кайданах,
це вінець правління хама
і тяжка народна драма.




Воїни добра, воїни світла
повстали проти зла, проти деспотизму.
Воїни добра, воїни світла
скинули вождя, вождя бандитизму.





За зневіру і байдужість,
за продажність і безбожність,
сплатила все сповна
Небесна Сотня осяйна.




Воїни добра, воїни світла
повстали проти зла кремлівського шовінізму.
Воїни УПА, Ангели світла
зупинили апологетів КГБістського імперіалізму.
















Жовто-блакитна барикада
стала нездоланна для тирана.
Жовто-блакитна Україна
стала процвітаюча країна.



Любов’ю перемагаймо зло.

Я працюю над собою
дивлюсь на неба далечінь
і відчуваю, що зі мною
розпрощалась маячінь.

В моїх думках поволі
виникають образи просторові
в яких людські долі
не можуть жити без любові.

Вони злітають вверх до сяйва цього
і набирають сили вони від нього,
від творіння небесного, святого
для подолання шляху тернистого, земного.

Я любов’ю дорожу до дна
кожною краплею сповна.
Коли навколо стільки зла
мені сміливість придає вона.

Будь-яку небезпеку чи біду
я з готовністю прийму
і з любов’ю через все пройду
в палких обіймах її вогню.

Любов’ю я вже сповнений у щерть
зло від мене відлітає геть,
бо згорає в ньому навіть смерть
і страждань безкінечних круговерть.

Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая