- Пильнуй!

- Що ти кажеш?

- Летить птаха,птаха забіяка

  крилами махає.

- Ну і що,хай собі махає.

- А за нею кака,кака смердяка

  у піке круте лягає.

- Що лягає?

Ляп-ляп-ляп,послід послідив,

одну,дві,три - голови покрив.

- А тебе вже де би,саму птаху!

- Необачні мають проблемку,

  а спритні жартівливу темку.

- А,кажи собі що хочеш.

- Пильнуй!

- ...

Ганьба – яничарам посіпакам,
ганьба – пройдам потіпахам,
ганьба – похітливим покидькам,
ганьба – скаженим недолюдкам,
ганьба – брехунам і гордіям,
ганьба – скупердяям й злодіям,
ганьба – п’яницям і волоцюгам,
ганьба – ненажерам ледацюгам.

Вони всі в гріхах своїх живуть
і сліпо в прірву мук ідуть,
шлях і швидкість,правда різна,
але ціль у них одна,спільна
– це ганьба суцільна,
бо вони – біда суспільна.
Нема в них справжньої любові,
тому не буде щастя й долі.

Любов життєву силу нагнітає,
а зло енергію всю вибиває.
Хто зло в душу свою пускає,
той літа і розум свої втрачає.
Так перед святою любов’ю
смиренно станьмо на коліна,
щоб з допомогою могутньою,Божою
душа стала чиста й сильна.

Знайте! Я не хочу буть байдужим,
коли любов плямують і плюндрують.
Знайте! Я не хочу буть не дужим,
коли дужі,до щастя помандрують.
Та,що розказувать про зорі,
тим,хто лиш дивиться під ноги,
тільки Духові - володарю людської долі
вклоняються покірно всі дороги.

Цей вірш присвячений тому,хто звик,
     у багнюці тримати свій язик.

              

Ну для чого тобі,ця брутальна мова?
Ну для чого тобі,лайливі ці слова?
Це ж молитва до самого люцифера,
це ж його підступна,така афера.

Не втин і не в ворота
не йде твоя промова
видно вже ним,затуркана у тебе голова,
бо брутальним брудом паскудить рота.

Це мова татаро-монгольського скота,
назва якому,колись була - орда.
Нині нею,духовна користується голота
у якої нема лиця,а лише морда.

Ну до чого ж мені бридка
лайливих слів гріховна нагота,
краще зовсім не мати язика
ніж ним хлебтати із смердючого болота.

А мови рідної - чистота
мені миліш від  золота,
бо це душі ясної красота,
яка нам Богом вкладена в уста.

Рифмовані слова - велика сила,

вони чарують слух,кодують мозок,

від них кров гаряча бурлить у жилах

і вільний дух скидає буденний морок.

Звісно,магічний вплив - беззаперечний,

якщо вірш яскравий і доречний,

якщо істина у нім свята

сама так і проситься в уста.

 Страх з думок моїх зникає

полуда в мить з очей спадає

душа могутню силу відчуває

і зло від неї геть тікає!

Ти повтори,повтори його ще раз,

як закляття від усіх невдач,

хай Віра,Надія і Любов

вщерть переповнять тебе знов.

       Страх з думок моїх зникає

      полуда в мить з очей спадає

      душа могутню силу відчуває

      і зло від неї геть тікає!

Швидко летіла машина Союз

в світле майбутнє шлях її був,

щиро прагнув цього,весь її люд,

але не знав він того,що близько крах її був.

Я думаю досі ніхто не забув,

що великий керманич безбожником був.

Чого він нас вчив,того не робив,

а що він робив,на те й заслужив.

Могутня імперія розпалася вщент,

коли настав і для неї - істини момент.

Хоча і високим,її військовий був злет,

але на захист,не став жоден багнет.

Яка не була б досконала би зброя

не захистить вона,нікого від горя,

якщо відвернеться від тебе доля

значить є на це - Божа воля.

Нові негаразди на плечі лягли

тепер цю машину на собі тягти.

Інші народи на допомогу прийшли

і швидко з дороги  в кювет затягли.

Не тою дорогою,кажуть ідете,

свободи замало,розпусти нема

ідіть ви за нами,тоді заживете,

самі подивіться,всього в нас хвата.

А чи потрібно тобі,люба Вкраїно,

завідомо здирська,морально низька їх доброта?

Але править тобою,зрадників спадок,їм все одно.

 Хіба ж то еліта,то моральна голота.

Злидні духовні,

а не діячі державні.

Вийшли з народу,

пити кров,а не воду.

Ще років так сорок,мабуть спливе,

поки стадо безбожних безслідно піде.

Лише цінності духовні - могутні і вічні

вони в любові,всі глибоко заховані.

Знають про це і сили злі,демонічні,

що душі без любові всі змарновані,

золотими ланцюгами до них приковані

у розвитку заторможені і в темряву заховані.

З такими душами,нічого доброго не побудуєш.

О Боже! Не одну імперію,Ти так іще зруйнуєш.

Виникають і зникають імперії й материки,

це і є розплата за жорстокість,за помилки.

Коли тобою править зло

і совість брудна вже давно,

дивись,щоб тебе не занесло

по самі вуха у гавно.

І щоб твою систему

на шматки не рознесло,

ти в будь-яку проблему

впусти душі рятівне тепло.

З цього висновки усім,зробить було б корисно

і розібратись,це все випадково чи навмисно?

Де є сила руйнівна,а де є творча,

де є хвороба своя,а де є порча?

Люди добрі,добре подумайте самі,

чи потрібні справи,вам погані й злі,

а може слова - бридкі,образливі,лихі,

або думки,що блукають у пітьмі.

Сьогодні,краще,скажіть ви "Ні"

гарячій і холодній,будь-якій війні.

Все може статись в цім великім світі

можуть круті відбутись повороти у житті.

Умови нові на планеті виникають

люди в тайни душі вникають,

обмеження старі у них зникають,

так поступово до істини звикають.

Я вірю,вірю,що буде все гаразд

і доля,нам посміхнеться ще не раз,

саме тоді,саме в той час,

коли любов переповнить нас! 

            

 Терези не знають іншої роботи, 

як тільки зважувати всі за і проти!