— Я инфантильный. 
— Это зрелое признание. 
— Я боюсь брать на себя ответственность. 
— Не каждый осмелится сознаться в своём страхе. 
— Я не довожу до конца ни одного дела. 
— Вы умеете переключаться, потеряв интерес. 
— Даже с вами мы вряд ли дойдём до результата. 
— Вы хорошо прогнозируете. 
— Неужели я безнадёжен? 
— Вы заметили, что привычки всегда приводят туда же. 
— Таким уж меня сделали. 
— Вы признаёте влияние других людей. 
— А вы мне поможете? 
— Вы умеете просить о помощи. 
— Вы не ответили на вопрос! 
— А ещё вы настойчивый. 
— То есть нет? 
— Вы готовы обострять конфликт. 
— А за что я тогда плачу? 
— Вложившись, вы требуете отдачу. 
— И что? 
— Вы за несколько минут беседы показали зрелость, мужество, требовательность, честность и наблюдательность. 
— Но где всё это в жизни? 
— Вы заметили противоречие. 
— Да, если бы я проявлял эти качества, моя жизнь стала бы другой! 
— Вы увидели, что ваша жизнь зависит от проявления ваших качеств. 
— Это очевидно. 
— И подтвердили это. 
— Но как мне проявлять нужные качества чаще? 
— Вы согласились, что они уже есть и проявляются. 
— Так вы же сказали, что я их прямо здесь проявляю. 
— И вы признали, что это так. 
— Но вы так и не ответили, как проявлять качества чаще! 
— Вы снова проявили настойчивость, не оставляя этот вопрос. 
— И что? 
— Вы умеете настаивать снова и снова. 
— Но я и сдаюсь нередко! 
— Вам доступны оба варианта. 
— А нельзя сделать так, чтобы мне не приходилось выбирать? 
— Вы готовы даже отказаться от свободы ради своих целей. 
— Я просто не люблю трудностей. 
— Вы разумный человек. 
— Но это приводит к тому, что я бросаю дела на полпути! 
— Вы умеете видеть взаимосвязи. 
— Чтобы выбирать настойчивость, надо не бояться трудностей… 
— Да, и вы это периодически делаете. 
— Получается, я уже хожу на трудности? 
— Вы начинаете признавать свою силу. 
— Но я же слабый! 
— И слабость. 
— Но я не могу быть одновременно сильным и слабым! 
— Вы близки к разгадке. 
— Могу поочерёдно? 
— Вы умеете не только спрашивать, но и находить ответы. 
— А у меня со всеми качествами так? 
— Похоже, вы уловили закономерность. 
— Я бываю всяким, и надо чаще проявлять желаемые качества… 
— Важное открытие. 
— Но я так никогда и не избавлюсь от своих недостатков? 
— Свободу выбора отбросить не удастся. 
— Получается, она всегда при мне? 
— Вы хорошо соображаете. 
— И я сам выбираю, проявлять сейчас инфантилизм или зрелость? 
— Каждую секунду. 
— Но ведь это ответственность! 
— Да, вы всю жизнь её несли и несёте. 
— А как же характер? 
— Вы только что поставили его под сомнение. 
— Это качества, которые я проявляю на автомате? 
— То, что вы доверили автопилоту. 
— Но выбор есть всегда? 
— Вы уже всё поняли. 
— Это надо переварить. 
— Вы снова проявили самостоятельность мышления. 
@Анвар Бакиров

... В селе и правда не знают о 200+ новых заводах, лоукостах, ряде дипломатических побед, росте экономики и других свершившихся хУйнях за последние пять лет. В селе видят новый асфальт, но не связывают его с децентрализацией. Очень сложное слово с непонятным значением, жители заменяют на "Валька положила" (голова ОТГ) и сразу приступают к обсуждению самого события:

- Ага, положила. Вузькиииий, на сусідній вулиці на 15 сантиметрів ширше. 
- Та якби на твоїй вулиці діти работніка сєльсовєта жили, то й в тебе широкий поклали б.
- Так воно й не по тєхнології покладено! Положено 25 кілограм на квадратний метр, а поклали слой як бомага.
- Та й подушку не правільно отсипали.
- А уклон який зробили? Як дощ - вся вода в садок стікає!
- Так якби ж не ворували!
И так далее. 
Тем не менее за последние 5 лет асфальт появился на 13 улицах из 16 (не более 600м каждая), которыми "оборудована" селуха . До этого асфальта никогда не было. Совсем.Не считая одной улицы вдоль страссы. Остальные шлаком засыпаны были в 80х годах и пиздец.

Жители села, раньше хуячившие за 3-5К гривен, львиную долю которых тратили на проезд в Днепр, сейчас хуячат не меньше, только работы стало больше и платят уже от 10К грн (это мы по умолчанию называем з/п работника без квалификации). 
В пример можно привести мясокомбинат в соседнем селе. Раньше он еле работал и платили рабочим понты, а сейчас расцвел, создал на рынке труда конкуренцию МК "Юбилейный" и теперь оба предприятия поднимают постоянно зарплату, в борьбе за работника без квалификации. Примеров много на самом деле, но в селе нельзя аппелировать этим ибо ответ один:
- Так а долар блять Порошенко на скільки підняв? А газ? 
Любые полемики в данном вопросе бесполезны, ибо в селе преимущественно верят телевизору и имеют хуторянские представления о мире вокруг себя. Они не летают на лоукостах, а "газ" - это не более чем сумма в квитанции, которую с них "дерет Кучма/Янукович/Порошенко" и хуй они клали на схемы-хуемы и економику. Экономика - это деньги в наволочке, а схемы - это спиздить в обход счетчика свет/воду и газ. Схемы - это вымурчать ништяков у "государства", например оформиться и стоять на бирже труда годами, при этом работать на двух работах и строить дом. Вот это схемы.

"Телевизорная" аудитория здесь начинается с 30+ лет. Все что говорят с ящика, обычно воспринимается как правда и в дальнейшем используется в качестве аргумента. Вы можете быть макроэкономистом с ученой степенью, но против "по тєлєвізору казали" ваши аргументы не попрут. 
Те кто младше и активно юзает интернет - тоже не стали "колхозными иллюминатами", потому что преимущественно потребляют дешевый контент из вконтакте (vpn работает) и инстаграм.
Это не значит что в сельской местности нет умных, понимающих и ответственных людей. Они есть, их не мало, но пребывают такие люди в абсолютном меньшинстве.

За аудиторию зомбоящика я написал не спроста. Именно телевизор там формирует предпочтения избирателя...
___

Сегодня я вам коротко опишу собирательный образ электората Зеленского. Все совпадения (их будет не мало) случайны.

Ему около 30-ти лет. 
В школе учился так себе, скорей даже просто ходил, чем учился. Твердые пятерки были только по физкультуре, а оценок по остальными предметам он не помнит.
Книжек не читал, а если и читал - то про братву 90х. Тем не мене на вопрос "Столица Украины" ответить может. Курить, пить и ебаться начал как все, в подростковом возрасте. И никогда не прекращал. 
После того как он 10 лет проходил в школу - еще зачем то год ходил в бурсу, дополнив школьный аттестат, таким же бесполезным дипломом.

Ему хотелось гулять, но родители еле вытягивали семью, хозяйство, его и младшую сестру, по этому пришлось идти работать. Так как в школу и бурсу избиратель Зеленского просто ходил, книжек не читал и ничем кроме пиваса, гулек и семок не интересовался - то продать на рынке труда смог только свою физическую силу.

Взрослая жизнь наступила на шею и никогда больше не отпускала. 
Он работал на стройке подсобником, стропальщиком на металлобазе (купив за 100 грн. "корочки" прямо у инженера по ТБ), производстве тротуарной плитки, грузчиком в строительном магазине, охранником, на производстве металлопластиковых окон и еще в десятках мест с тяжелой работой и маленькой зарплатой, половину которой приходилось оставлять в общественном транспорте. Остального хватало на "дать матері" и два раза нажраться водки с пивасом. 
Жизнь похожая на унылое говно, привела к увеличению дозы алкоголя и частоты его употребления. 
Серые будни, "синие" выходные и похмельные восресенья превратились в одну аудиокассету, играющую подряд дешевую музыку херового качества. 
Так продолжалось до того похмельного воскресенья, в которое он узнал что она беременна.

Была свадьба, "Паджеро", "Ауди" и куча "Жигулей" с "Тавриями". Тосты, пляски, конверты с деньгами, стиральная машинка, утюг и холодильник. 
Было весело и даже подрались в конце.

После свадьбы стало тяжче, работать пришлось больше, а мечты о идеальной семейной жизни разбились об стену непонимания "тої пизди" и не прекращающийся плач ребенка. Ребенок вымывал весь остающийся заработок и на пивас пришлось ныкать отдельно. Тяжелый труд требовал сил и их ему придавал купленный на работе фен (наркотик). Под ним не хочется жрать и производительность вырастает в разЫ. Под ним даже плач ребенка как то спокойней воспринимается… Да и … "не от піздатої жизни я цю хуйню нюхаю, я ж раді сєм'ї". К постоянным долгам в магазине добавилась задолженность по коммунальным услугам и добавился долг у барыги Лёни. Выручал ломбард, в котором уже давно и прочно лежало обручальное кольцо. Проценты в ломбарде тоже добавились. 
Она психонула, забрала ребенка и ушла. Позже подала на развод и не схотела мириться оба раза когда он к ней приезжал. Первый раз не схотела потому что был пьяный, а второй, потому что отец спалил его что он "под феном". 
После развода легче не стало. Приходилось работать на проезд, алименты, долг в магазине. С феном пришлось завязать, бо обещал малому велосипед. Для этого он нанимался на подработки где платят нАликом. И может, если бы с Гудком и Колей не ездили в "Дрезден" (Каменское, бывш.Днепродзержинск) на сауну проституток ебать, то малый катался бы уже на велике…. но пока никак. 
"Да неужели бывает чтоб в жизни человека было всё так хуёво?"
Бывает. И не в "жизни", а в сотнях тысяч жизней по всей Украине, с таким, или похожим сценарием.

Теперь посмотрим что его (будущего избирателя) окружало на протяжении жизни и где он бывал.

С "бывал" всё просто. 
Раз на море, с родителями в детстве (фотки есть). В Запорожье и Харькове бывал по работе и регулярно ездит в Днепр пахать и иногда в магазины конфиската за шмотками. Ну, летом конечно же частенько зависает на Голубых Озерах в Елизаветовке и совсем не часто - в дешевых саунах левого берега Дрездена.

С "окружало" тоже ничего нет сложного.
В детстве папкины кассеты с песнями Кучина, Наговицына и Сектора Газа. В школе русская попса типа "Иванушек" и "Дискотек Аварий". Обязаловка на 9 мая почтить у памятника дидов и пьянка с шашлыками, драками и обрыгАнами в честь праздника. Разговоры старших про охуенный совок, самых лучших футболистов и мощную армию. Про то, как всё было бесплатно, а его отец:
- На бензовозі робив, так я лічно зливав по 3 куба бєнзіна в посадкі, бо його списувать довше, чим насос включить. А щас он, поїдь заправся! Довели блядь страну. 
Бабушка тоже подтверждала:
- Тоді порядок був. Я на строітєльстві робила - батька твого в садік не хтіли брать, так я один раз в райком позвонила, чортів таких дали, шо машина додому приїхала, ізвінялись. Ооой, та шо там казать. 
Он привык к разговорам что в России больше порядка, выше зарплаты и пенсии, что подтверждала картинка из телевизора.

Всю жизнь, телевизор был отрадой и "телепортом" в другой мир. 
В детсве ожидание "Чипа и Дейла", фильмы про "Вандама" и Рембо (мало кто знал имя Сильвестр Сталлоне), новогодние концерты с "звездами русской эстрады" ("Интер" хорошо показывает, а по УТ-1 только Лига Чемпионов). Фильмы про войну круглый год, с "обострением" перед 9-м мая.

Жизнь менялась, контент тоже и по доступным каналам (сейчас доступно 32 канала, а тогда - на какие антенны хватит. Как правило без помех показывали УТ-1, Интер, 1+1 и несколько региональных. Позже к ним добавился ТРК "Украина") начали чаще показывать "смешной" Камеди Клаб, где наваляные пацаны (его же не обманешь) четко и уссыкательно шутили про понятные ему вещи. Из этих примитивных сценок он усвоил, что путин очень влиятельный, а кадырова и чеченцев надо бояться. 
В говняные дни безденежья, избиратель на последние бабки брал двушку пива и шел домой смотреть "квартал", где почти родные, криворожские пацаны, шутят про понятные вещи. Про взаимоотношения с женой например (его ж не обманешь), про работу, желание отдохнуть … и конечно про политику. Новости он не смотрит (там піздьож одна) и не читает газет, не знает за политику и не интересуется. Ему со сцены пацаны расскажут про политику. Про хуевого Ющенка, картавого Луценка (фу блять), хитрую но "всегда вторую" Юлю и простоватого, "но в доску своего" яныка. 
Позже про барыг и Яценюка, Парубия с смешным дефектом речи (фу блять-2) и Порошенка, который всем врет.
Из этих сценок же он узнает про туповатых жителей западной Украины, могучую Россию, побирающуюся страну, которая никому не надо и про "братский народ". 
Фиксация "тезисов" в голове идет параллельно с бессознательным привыканием что "квартал" - это "заебись, красавчики". Они шутят понятным юмором, "говорят правду". С Зеленским связаны минуты отдыха после тяжелой работы или " на гусях" (отходняках) после фена. 
Его родители, он тоже, угорают под "Сватов", где их приучивают к одному "культурному пространству" и "братанию". Если родителей не доебали квитанции на газ и они не купятся на обещания Юли снизить цену, то скорей всего за Зеленского проголосует вся семья.

Когда мы встретились, я первый заговорил о выборах. Уж очень интересно стало подтвердить теорию. 
- Прівєт Сєрий.
- Здарова, як ти?
- Та заєбісь, а ти як?
- В мене все харашо. Работаєш?
- Да, устроївся недавно.
- Куда?
- А ось тут не далеко проізводство открилось, я "на лінію" устроївся.
- Важко?
- Та спина в кінці смєни болить, ну платять 12 штук і не далеко.
- Ого, ніхуя собі.
- Та да. На проєзд не тратюсь, нормально. Їздив позавчора в "ісполнітєльну" (виконавчу службу).
- Нахуя?
- Та в мене ж там долги по алімєнтам великі, поїхав рішать. На роботі сказали офОрмлять без питань і зарплата вся "по білому". Хочу їх бистро виплатить. Мені там долг цей рєстурку… рєст... руку…
- Реструктурізірували?
- Да. Та я і до бившої їздив, базарили шо на малого і так буду давать бабок по мєрі возможності. Вона там замуж вийшла, опять беременна. Хочу поїхать з Кольой на роботу в Чєхію, хвости підтягую.
- Понятно. А голосувать за кого будеш?
- Та я хуй піду, а єслі і піду - то тіки за Вовіка Зєлєнского. 
- Чого?
- Ну я не знаю… Тю, їбать, а за кого?! Він прикольний, я йому вірю.
- В шо ти йому віриш?
- От доїбався.. Сєрий, ну от дивись, по суті, ти, я, ми всі жили і дальше живем в гамні? Хіба не так? От согласісь.
- І шо?
- Ніхуя нам це государство йобане не дало, правільно? Я вірю шо він наведе порядок. Сам не пожив нормально, он може малий мій хоть поживе. 
- Понятно. Чув, а в тебе є мєчта?
- Яка мєчта? 
- Ну яка нібудь. Про шо ти мєчтаєш?
- Ммм… я б хотів собі магазін.
- Когооо бля?
- Магазін, обичний.
- …
- Хіба не прикольно?
- Аааа, ну да. Тіпа вечером прийшов, кассу сняв і поїхав гулять, да?
- Та при чом тут "гулять". Просто каждий день живі бабки, стабільность.
- А, ну да…
___

Сайгон.

Високопосадовець СБУ в ефірі телеканалу «Прямий» озвучив дані розвідки.

Х ** ло поставив перед своїми спецслужбами завдання: до кінця року ЗАКРИТИ ПИТАННЯ З УКРАЇНОЮ.

3 сценарії російських спецслужб: перемога на президентських виборах кремлівської кандідатші і перемога на парламентських виборах проросійських партій, або дестабілізація ситуації в Україні, так званий «керований хаос», або пряма військова агресія.

Коментарі, я думаю, зайві.

Група з 70 сенаторів США подала до Сенату проект резолюції, що передбачає збільшення допомоги Україні «на підвищення безпеки». Чого б це саме зараз?

Складаємо 1 і 2.

Так, ви все вірно зрозуміли. У американців теж є інформація щодо планів Росії. І вони стелять соломку, тому що ймовірність повномасштабної війни оккупантів проти України наближається до 100%.

Острови Японії росіяни не віддали. Білорусь не приєднали. А воювати з кимось Росія обов'язково буде. Ми - перші кандидати. Усі наші сподівання на мирний варіант протистояння з Мордором не виправдались.

Рейтинг Кабаєва не виріс і не впав катастрофічно, але постійно потроху падає. Тенденція стійка, переламати її нічим. Реальні доходи ватного бидла падають 19-й місяць поспіль. Мокши озлоблені пенсійною реформою, зростанням цін через запровадження ПДВ, новими поборами від влади. Економіка РФ мертва, перспектив її відродження немає. Далі буде тільки гірше.

В таких умовах Пуйло буде ЗМУШЕНИЙ почати будь-яку війну, нехай навіть не маленьку і не переможну, тільки б зберегти владу, не сісти у в'язницю в Гаазі і не отримати держак від лопати в ср*ку.

Під цю справу у Росії до упору закрутять гайки. Обмежать громадянські свободи по максимуму (за Поребриком їх і так кіт наплакав). Нечисленних опозиціонерів залякають і дадуть безперешкодно виїхати за кордон. Тих, хто не втече, куплять, або скалічать, посадять до в’язниці, вб'ють.

Відрубають інтернет. Введуть найжорсткішу цензуру. Наповнять стоячі у цілості бараки ГУЛАГу. Раніше булі вороги народу, тепер - «іноземні агенти».

Владу узурпатори точно втримають. Маючи нафту і багато покірних рабів, у великому концтаборі гнити можна десятиліттями.

Україну і українців намагатимуться знищити. Викорінити. Цього разу - назавжди. Щоб і пам'яті не залишилося. Чоловіків - у землю, жінок - обслуговувати расейскую солдатню в бардаках і орати на окупантів.

«Вирішити питання з Україною» ... Це значить - підкорити. Розчинити в собі. Асимілювати. Як Донбас. Це щоб на вулицях наших міст лунало ненависне «айда» і «говнище». Щоб кожен день когось вбивали, саджали на підвал, хтось пропадав. Щоб приїжджими напівбомжами з російської провінції заселялися віджаті квартири.

Словом, рівно те, що сьогодні відбувається у ОРДЛО.

Чого-чого, а гарматного м'яса, щоб завалити нас трупами, у Мордорі вистачить. Російські царі з людськими втратами ніколи не рахувалися. Та й пару всередині самого Мордора спустити потрібно. Ось справжніх буйних і утилізують у бійні.

Логіка ситуації така, що від війни нас може врятувати тільки дуже сильна армія, єдність всієї країни, МОНОЛІТНА єдність гілок влади і політичних партій, широка і дієва міжнародна підтримка України.

Перший і четвертий пункти Президент забезпечив. Зробив все, що міг. Решта ...

Я не зрадофіл, але через Мертвих з Косами, Сміттярів, Клоунів і Тилових Полковників в політиці справа йде до того, що нас розіпнуть, як УНР в 1917 році.

Шкода, цікаво стало жити. Перспективно. Хотілося ще ...

Надії на розум наших «опозиційних» політиків немає, швидше, вони зроблять усе, щоби погубити країну. Згадайте хоча б голосування у Верховній Раді по введенню військового стану.

Достукатися до мохерових шапок особисто у мене не виходить ніякими методами.

Я часто задав собі питання - чому?! І здається, знайшов відповідь.

Наша злАчінна влада занадто добре подбала про те, щоб українці не відчували тягар війни. Надмірна турбота і була її трагічною помилкою.

Для електорату Лабутенихи, Гриценка, Зеленського, Бойко і Мураєва війна давно стала просто картинкою в телевізорі. Вчора вбили ще одного нашого і поранили чотирьох? Теж мені новина! .. І позавчора когось вбили і поранили. І завтра, напевно, на жаль буде те ж саме. Звикли ...

Для них немає ніякої війни. Магазини працюють, світло, вода і тепло є, інтернет функціонує, і все гаразд.

Ось якби військовий стан ввели не на місяць, а на півроку. Та по повній програмі. Щоб цензура, комендантська година і патрулі на вулицях. Щоб парочку разів на день навчання, де потрібно стрибати в бомбосховища.

Але дбайливі Тимошенко і Ляшко зі своїми холуями-однопартійцями і зграя продажних тварюк з Садонемочі (за яких я, на свій сором, голосував) дбайливо позбавили людей таких неприємностей. Не можна обмежувати громадян в правах, скандал.

А якщо загине країна - тим гірше для країни.

Що ж робити?

1. Переобрати Президентом України Петра Порошенка.
2. Обрати до Ради партії, максимально дружні Президенту.
3. Припинити роздувати зраду. Переслідувати кожного, хто діє на розбрат, хто педалює речі, які роз'єднують українців. Не давати спокою колабораціоністам усіх гатунків.
4. У міру сил допомагати армії.

Я і не сподіваюся, що політичні повії зроблять для країни хоч що-небудь. Але якщо вони будуть ПОЗА Верховною Радою, не при владі - нехай собі продовжують продаватися, це на ситуацію вплине мало.

В найближчому майбутньому нас так чі інакше геть нічого доброго не чекає. Якщо будемо все перелічене робити ... Тоді, і тільки тоді у нас є шанс. Мінімальний, але є.

Найменше недопрацювання у будь-якому із зазначених пунктів згубне для країни, наших близьких і особисто для кожного з нас.

Дякую за розуміння.

Любий вам

Володимир Пушкарук

Я сейчас не только про Юлю- политического «киборга». И даже не про тех, кто стоял рядом с ней на сцене, настоящие киборги, липовые, не важно.

Я про то, насколько далеко вообще возможно зайти, двигаясь к большой и очень важной для тебя цели?

У животного никаких этических рамок нет. 
Есть только целесообразность. 
Слабого детёныша бросают всегда. 
К заветной цели крыса пройдёт весь лабиринт.
А голодная крыса пройдет его по головам погибших товарищей.

Да, мы претендуем на что-то большее животности.
Мы вырастаем в мире, где вот это «можно-нельзя» нам диктуют не инстинкты, а написанные вручную правила и определённые морально-этические рамки. Бить девочек нельзя. Отбирать у слабого нельзя. Нельзя лезть в раненную душу немытыми руками. Нельзя шить трусы из флага. 
Нельзя украсть, нельзя отнять, нельзя то, нельзя это.
И мы живём в этих рамках, нам в них комфортно, привычно и удобно.

Но когда появляется тот, кто в них находиться не желает, мы совершенно не понимаем, что это? Как это? Нам сводит зубы от злости- да как она могла! Мы не можем от возмущения сделать полноценный вдох. Как же так? 
Это же НЕЛЬЗЯ! 
Можно. Свершившийся факт.

В эти месяцы до выборов можно будет всё. 
Всё и ещё вот это.
Она будет вклиниваться везде, где есть щель.
Мамочке нужна армия, как воздух. 
Но армия не любит мамочку. 
Эти злопамятные негодяи и про танки помнят, которые не должны выехать, и про помощь, которой не было. 
Но.
Святые для нас люди- герои АТО, они тоже не святые. Они такие же разные, как и мы с вами. 
Смиритесь.
Что там писал Натан на вопрос «да как ты мог?»: просто бизнес(с).
И вот она, искомая щель: люди в форме, для которых происходящее - «просто бизнес».
Им пофиг, у них своя целесообразность. 
А косатая ржавчина между тем уже превращает крепкий сплав в труху.

Итак, шановный электорат, в ближайшие месяцы у нас украдут всё. 
Прихватизирут. 
Возьмут без спроса во временное пользование, а потом бросят за ненадобностью. 
Понимаете? В ход пойдёт всё.
Ваша боль и трагедии станут питательным субстратом.
Ваше недовольство накачают до предела, пока из ушей не польётся.
Чужие лозунги спиздят и перекроят под себя. 
Слово, которым называли героев, применят к потасканной бляди. 
А потом назовут это демократией и свободой выбора. 
Принесут вялую квиточку на Грушевского и расскажут, как они там стояли. 
Слово «Майдан» намажут на хлеб и сожрут.
Найдут неизвестный стих Нигояна о спасительнице и прочтут его со сцены Дворца спорта.
Станцуют джигу-дрыгу под «Пливе кача». 
Вам болит? 
Да всем насрать. 
Животная целесообразность: цель оправдывает средства. 
Мамочке нужна власть. 
Мамочка устала быть на вторых ролях и в оппозиции. 
На вторых ролях мамочка облажалась в полный рост, но зато примой она себя покажет! 
В оппозиции мамочка блистала только тем, что филонила ВСЕ и КАЖДЫЙ законопроект, направленный против российского влияния. Но президентом мамочка задаст жару всем этим вороженькам!
Тримаймося. 
То ли ещё будет. 
Мамочке. Нужна. Власть.

Татьяна Худякова

В какой-то момент ненависть по отношению к врагу, пришедшему на твою землю, сошла полностью на нет. Это уже не ненависть, а так, брезгливость лишь. Вы же не ненавидите мокрицу в ванной? Смыли струей и забыли.
Злость. Ярость. Ненависть. 
А вот это уже настоящая ненависть. Она охватывает тебя моментально при виде таких смачных, харчков, водопадом летящих на все новые символы. Полдня пытаюсь унять ее. Злюсь до заложенных ушей. До дрожащих рук. До кровавой пелены перед глазами.

А потом вдруг понимаю, что это хорошо. Правильно эту нашу газовую принцессу, хихикающую кукушку, косатое воплощение чистого зла, назвали политическим "киборгом".

Почему? По двум причинам.

Мы давно вас предупреждали, что нас ждет 2,5 месяца безумия. БЕ-ЗУ-МИЯ! Помните? Святое всегда рушат в первую очередь.
Почему решили, что именно ваше святое - не тронут? Теперь вы, может, поверите. И подготовитесь.

Что там еще осталось не тронутым? "Кача" давно залапана ливолюционЭрами, теперь киборги - Брехулей. Что еще? Что дальше?

Когда вспоминают подвиг киборгов, то вспоминают фразу "Люди вистояли. Не вистояв бетон".!!!!

Если - если! Господь отвернется от нас, если нам не хватит мудрости! - и на выборах реванш возьмёт прокремлевская кукушка , то над пошматованных войной

остатками страны, после всех кровавых расправ над защитниками Украины, после всех мызамирских акций,

братаний, репрессий и новых голодоморов, только и останется, что сказать:

Юля вистояла. Не вистояла Україна".

_______________________________________________
Алла Комарова пытается вспомнить, как дышать...
Евгения Украинка

Відразу застерігаю: усім без образ. Лише хочу нагадати, що занурювання в ополонку 19 січня – це російська традиція. Наші ж пращури на Водохреща не купалися.

Ось що пару років тому на цю тему написав архиєпископ Харківський і Полтавський Української Автокефальної Православної Церкви, Ігор Ісіченко:

– В останнє десятиріччя поряд із нездоланним «дідом Морозом» у зимові свята поширилася ще одна «скрепа», що має єднати українців із «русскім міром» - звичай хрещенського моржування.

Київська християнська традиція завжди ставилася до Богоявлення або ж Хрещення Господнього з пієтетом. У церкві велике освячення води відправлялося напередодні, 5 січня.

А в сам день Богоявлення, 6 січня, громада вирушала на річку, озеро або ставок. Там заздалегідь виливався зі скрижанілої води, часто забарвленої буряковим квасом, хрест, ставився престіл, розчищалася ополонка і священик відправляв у ній освячення води. Це освячення називалося ще Йорданським, бо кожна водойма з освяченою водою символічно уподібнювалася до річки Йордан, у якій Ісус Христос прийняв хрещення від Іоана Предтечі.

Воду з освяченої водойми пили, нею кропили оселі, її зберігали в хатах як велику святиню. Нікому й на гадку не спало б купатися в цій воді. Навпаки – подекуди існувала навіть народна пересторога: до кінця богоявленських свят або принаймні три дні не використовувати освячені водойми для побутових потреб, не занурюватися в них оголеним тілом.

Натомість у російських селах поширилася цілком інша звичка: пірнати в ополонку відразу після освячення води. Вона мала свої історичні прецеденти. Пригадаймо: ще наша «Повість временних літ» передає подив апостола Андрія Первозваного, коли він, встановивши хрест у Києві, подався на північ і там побачив у землях фіно-угорських племен, де згодом сформувався російський народ, лазні. В уста апостола Нестор-літописець вкладає розгублені спогади про диваків, які після лазні «вилізуть ледве живі. А обіллються водою студеною — і тоді оживуть». Можливо, спонукою для росіян став теж побачений у Греції звичай кидати після освячення води хрест у море, звідки його діставали пірнальники.

Перед большевицьким переворотом і запровадженням державного атеїзму хрещенські купання поширилися в російських селах, а звідти перейшли і в марґінальні верстви міщан. Ясна річ, жодному чиновникові, а тим більше високопосадовцеві чи інтеліґентові, не спало б на гадку приєднатися до цих простонародних розваг. Російська церква їх не забороняла, приймаючи за одну з ознак сили свого народу за логікою популярного там прислів’я: «Что русскому здорово, то немцу смерть». Мірою зросійщення захоплених Москвою теренів цей дивакуватий обряд починає поширюватися і на них.

Заборона комуністами церковних відправ поза храмом унеможливила хресні ходи «на Йордан» і супровідні звичаї. Але з падінням імперії зла та приходом до церкви натовпів невоцерковлених людей із напівпоганськими уявленнями про віру, богоявленські купання раптом перейшли із категорії сумнівного ескорту в центральні елементи нової російської релігійности.

Різного роду жириновські почали демонструвати свою наготу перед телекамерами, виражаючи цим російський патріотизм і «почвенническую» причетність до народної звичаєвости. «Шарикови», що повилазили на поверхню суспільного життя, не усвідомлювали, що до революції представники суспільних еліт ніколи б не полізли прилюдно в ополонку. Публічне купання на Богоявлення перетворилося в Росії Путіна на маніфестацію національної ідентичности, одну зі «скреп», що єднають російський народ у протистоянні цивілізованому світові.

Політичні еліти України, позбавлені міцного відчуття власної національної ідентичности й обтяжені безліччю комплексів, з дивовижною недалекоглядністю включилися в цю гру. За часів Віктора Ющенка участь у хрещенському купанні стала візитівкою лояльности до київських еліт. Президента і його оточення стали наслідувати реґіональні чиновники, причому часто формально належні до «національно-демократичних» партій. І поступово купальний супровід освячення води вийшов за межі російської громади в Україні, почав, ніби ракова пухлина, заражати й ідеологічно далекі від неї середовища.

Годі й говорити, що хрещенське купання абсолютно суперечить характерові християнського свята. Адже на Богоявлення Церква вшановує акт смирення Божого Сина. Ісус Христос, не маючи жодного гріха, приходить, аби перед усіма скласти символічний акт покаяння: прийняти від Іоана Хрестителя обмивання йорданською водою.

Натомість занурення в крижану воду має продемонструвати фізичну силу, витривалість, тілесну привабливість учасника цієї гри. По суті - гри марнославства. А до неї неодноразово додається й споживання оковитої – мовляв, «щоб нагрітися». 
——————————————————————

Те саме свого часу писав і священик Юрій Юрченко:
– Останнім часом став досить поширеним московський звичай - купання в хрещенській ополонці після освячення в ній води.

В старій Україні наші благочестиві предки не робили цього. Пращури мали велику побожність, шанували святиню - освячену воду, до того ж мали цноту - роздягатися привселюдно, та ще й на таке свято, вважали за ганьбу та зневагу Господнього дня.

Тепер же чимало людей не мають а ні побожности, а ні цноти, а священики мовчать ніби води в рот набрали. А чого? Треба знати свої побожні, правдиві християнські звичаї.

Освячена на Водохреща вода зветься "Велика Святиня". То ж і ставитися до неї слід належним чином. Не варто ганьбити святого празника. Хто ж маючи правдиву пошану до Господа, у святиню - освячену воду, полізе напідпитку чи голяка, чи з реготом і криком, чи заради розваги і пустощів? 
Розумний і благочестивий, навряд. Хіба лиш той, що має хибне розуміння того нащо освячується водичка і як її використовувати.

Далі подається, на згадку забудькам, фрагмент з книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу.

Тут нагадується про правильне ставлення до свята Богоявлення і святої води. Опущені лише деякі забобони. 
«Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»

__________________
БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ. ВОДОХРЕЩА.

Опівночі перед Водохрищами вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрищами вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

Ще за тиждень перед Водохрищами колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».

Ранком у церкві відбувається Богослуження. По Богослуженні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев’яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохрища йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацькому сиві шапки.

На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.

Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...» У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню».

Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на «Йордань» кіньми — чи то верхи, чи то саньми — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — «щоб хвороби не боялися та міцніші були».

Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат. Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п’ють свячену воду».

 Тетяна Висоцька

Бєніне пацюченя шкіритися почало: погрожує подати до суду на тих, хто демонструє свою зневагу до "шоумена"

Мене тут атакують приватами із погрозами подати до суду за честь та гідність Володі Зеленського)))
І питають за що я його так ненавиджу?

Окей, я скажу за що я зневажаю Зеленського, панове захисники. Підшиєте до справи.)

Не буду спинятись на всіх його мерзенних і, що цікаво, в основному ватних, технологіях, якими він вміло маніпулює. Напишу що головне особисто для мене:

Головний меседж багатьох його "жартів" полягає у тому, що україномовні - це селюки-дебіли. Придивіться, усі недолугі, тупуваті, пришелепкуваті герої Кварталу - спілкуються практично завжди недоукраїнською. Усі розумні, шляхетні і манерні - підкресленою російською.

Ну так, як пише московська методичка останні 300 років - так і працює Зеленський і Квартал.

Вони невтомно і постійно принижують мову. 
Ви б і самі це помічали, якби вам було не какаяразніца. Якби ви не розмінювали рідну мову при найменшій же нагоді, чи й без нагоди, просто так. Якби ви любили мову хоча б так як Україну (бо ж чомусь, коли Вова не відчуваючи межі витер ноги об країну, назвавши її актрисою з німецьких порнофільмів - ви це помітили).

Саме тому - я ніколи, ніколи не довірятиму йому, ні в чому. І копійки не дам за будь що, до чого він доторкнувся. 
І вже уявляю ким він обріс, пішовши в президенти. Тож маємо потужну згуртовану не свідому 5-ту колону з гопніків-серіаложерів, яка готова рвати кігті за розбудову альтернативного русского міра в Україні.

Для мене це ворог. Тим більше ворог, що завдяки саме таким, як Зеленський - мільйони, мільйони моїх співвітчизників - мають комплекс меншовартості, переходять на російську і приховують свою україномовність, та щиро вважають російську чомусь якоюсь вищою, чи благороднішою. Саме дякуючи таким як Зеленський - Україна за 20 років зросійщилась в рази більше, ніж до цього це робили московити 400 років примусом.

От чому я зневажаю Зеленського.

Сашко Клочан

Тут у российских журналистов недоумение возникло. У Кашина. Мол, эмигрировавшие в Украину из рашки за Порошенко топят. Что Бабченко, что я... Ну много народа, кроме Шехтмана)))

Да и так же, много народа пишут, а чей-то ты, Вить, за Порошенко голосовать собрался?

Я уже пояснял как-то. Еще раз напишу.

Не за Порошенко топим, а за наш новый дом.

Просто уже оставляли всё. И приход россии в наш новый дом - это полный пипец, который поставит вопрос, а куда дальше.

Для нас, прошедших, момент прощания со старой жизнью, при чем полного прощания и эмоционального и материального, нет другого варианта, как пытаться огородить свой новый дом от мордора.

Мы, наверное, момент, когда война встает на второй план после холодильника и цен в Сильпо на колбасу, воспринимаем более больно, т.к. прекрасно понимаем, что эта самая цена на колбасу может прогнать нас из нового дома дальше.

Нам важно направление уводящее от россии, а не "давайте договоримся", т.к. мы понимаем, что договориться ни о чем не получится, кроме как о сдаче.

Понятно, что для 90% окружающих бытовые удобства и комфорт - это важнейшее.

Понятно, что для процентов 50, а то и больше - войны нет, а есть непонятное, далекое что-то, этот их комфорт задевающее. Не касающееся их, но воздействующее на привычный уклад жизни.

Понятно, что целая прорва народа вообще не понимает, что на их дом напали, и эта прорва считает, что "наговаривают на брата".

И понятно, что с приходом рашки, если сбудутся мечты о долларе по 12 и газе, что государство доплачивать еще будет - то вздохнет много народа, скажут, ну, что ж, давай так попробуем, у нас же здесь всё.. Дом, семья... Жили же до этого... А не понравится - Майдан устроим...

Не устроит никто ничего, если сейчас проиграем, долго еще никто ничего не устроит. Уже будут все силы брошены, чтоб просто максимально затруднить возможность революции в случае чего.

Просто придется в мордоре жить. Как приходится в ДНР-ЛНР жить тем, кто вроде бы и против орков, но "у нас же здесь все - уедем - музыкальный центр спиздят, да и на кладбище сходить не получится, да и вообще - здесь хоть стены, а там неизвестность..."

Нам, понаехавшим, может даже проще - мы проходили бегство. Мы проходили потерю всего. Второй раз - это проще уже будет. И оставаться будет нельзя. Мы не можем "попробовать пережить, а там может, что изменится", мы прямые враги мордора. Политические мы, так сказать. Нам просто придется двигаться в новую неизвестность, даже просто из чувства банального - самосохранения и безопасности для своей семьи.

Потому все это не за Порошенко, а против сдачи. Против сдачи врагу своего дома. Просто мы на войне. Просто у нас есть враг, который с оружием и ложью лезет в наш дом.

А с ценами высокими справиться проще, чем с врагом, если он зайдет в дом.

Потому - это все не за Порошенко, а за курс взятый Украиной. ВЕдь по курсу этому - не власти ведут, а мы сами толкаем страну. Мы сами - паруса для страны.

Мы свободны и пока мы свободны мы можем влиять на направление. Да, все устали. От войны устали, от вранья, от цен на колбасу, в конце концов. Но это не повод развернуться обратно. У нас получается пока все. Пусть где-то лучше, где-то хуже, где-то пусть совсем плохо, но получается. И все у нас, надеюсь получится. Пусть и не так быстро. Пусть через усталость. Но получится.

Потому не надо искать меркантильных причин в постах. Никто не продает свои посты. Просто деремся за СВОЮ Украину. На сколько хватает сил и как можем. Деремся, зная не по наслышке, что лезет сюда. Т.к. вариантов других нет.

Виктор Майстренко
https://ibigdan.livejournal.com/23109666.html

Над смарагдом полонини вітер хмари розганяє. Поміж горами та небом майорить Бандери обрис, що лякає ракоцапів від Курил до Кьонігсберга.

То пірнає стрімко долу, то, злітаючи до сонця, він гукає, й люди чують дух, що тіло рве до бою.
Заклик той - жага свободи! Силу гніву, пристрасть волі, впевненість у перемозі чують всі, хто має вуха.
Вата скиглить від цих звуків, б'ється, наче навіжена, та сховатися воліє, щоб ніхто її не бачив.
І північнонігерійці (всі сто сорок шість відсотків) стогнуть теж, бо відчувають, що настане час Гааги.
Бімби тіло недолуге заховалось десь за МКАДом, звідки вішає на вуха локшину, що він "спасітєль", аби тільки небораці хтось копієчку підкинув...
Не затьмарять хмари сонця, хоч би як не намагались! Скажеш "Слава Україні!", звідусіль - "Героям слава!". І здригаються від цього москалів нікчемні душі.
Майорить Бандери обрис, наче блискавка вражає ворогів стрілою волі! Не збагнути цього дива хробакам вузькоязичним.
Вітер віє... Грім лунає...
Синьо-жовтий пламеніє, поруч з ним червоно-чорний, що об'єднані обидва славним золотом тризуба - давнім символом країни.
- Чуєш, сурми вже заграли? Нумо браття! Всі до бою та разом до перемоги!
Най луна по всьому світу наше "Слава Україні!".

Оригинал взят у varjat_k в Два рімейки.

Чотири з половиною роки ці утирки розказували, що Порошенко зі старої системи, тому він проводить не правильні реформи, от нам би молодого технократа-реформатора... А зараз виявилося, що цим молодим технократом-реформатором є стара схемщиця, яка неодноразово показала свою недієздатність, неадекватність, брехливість за 25 років політичної кар'єри.

І тепер ця тупа бабка-схемщиця, яка ДОСЛІВНО цитує програму Петі Симоненка виявляється є молодим технократом-реформатором-антикорупціонером.

Чотири з половиною роки ці утирки розказували, що Порошенко не так воює, треба воювати правильно, треба правильні полководці. А зараз виявилося, що тим правильним полководцем є чудо, яке за 5 років не було жодного разу на передовій. Не кажучи вже про те, що воно розпродало армію.

Впродовж останніх двох років ці утрирки розказують, що Україні дуже потрібен свій освічений, молодий, амбіційний реформатор Макрон. А виявилося, що тим освіченим, молодим, амбіційним реформатором є продажний шут, якого їм щосили намагаються нав'язати як опцію для вибору, фальсифікуючи рейтинги, витягуючи шавок столярової, які розказують про стратегічне мислення і політичні перспективи шута...

Сьогодні білоруський "опозиціонер" дорікнув мені тим, що я підтримую Порошенка. Ну так, чим ще зайнятися білоруському "опозиціонеру" в той час, коли його 5-ти терміновий підсанкційний диктатор здає його державу 4-ри терміновому підсанкційному диктатору в Москві?

І дуже шкода, що багато моїх співгромадян повторюють ту ж колоніальну мантру про те, що громадянин за жодних обставин має не підтримувати владу.

Але це повна дурня, бо єдиним критерієм підтримки чи не підтримки влади є те, що вона робить для країни. І саме тому я підтримую Порошенка, бо він зробив не тільки те, що до нього не робили українські президенти та українські політики, він зробив й те, що до нього не зробили лідери інших держав.

Давайте, наприклад, назвемо країну світу, лідера іншої держави, який зміг сформувати коаліцію проти рф? Рф напала на Молдову, Грузію, вмішувалася в діяльність багатьох інших держав, в тому числі й України. А хто ще крім Порошенка сформував антиросійську коаліцію? Хто ще зміг добитися антиросійських санкцій за порушення суверенітету держави, які кожних півроку продовжують вже 5-й рік підряд, продовжують всупереч мільярдам доларів, які вкладає путін для того, щоб санкції були зняті?

Давайте, наприклад, назвемо лідера іншої держави, який зміг врятувати угоду про Асоціацію з ЄС після того, як жителі одної з країн, важливої країни, проголосували проти цього? А безвіз з Європою, попри спротив тої ж рф, в часи піку мігрантської кризи?
І ще дуже багато чого, включаючи Томос, суди проти рф, суди проти Газпрому, Південний потік і т.д.

І давайте уявимо на його місці когось іншого. Ні, не з попередніх і не з числа тих блазнів, які допомагали путіну боротися за те, щоб в Порошенка нічого не вийшло. Давайте порівняємо його з іншими главами держав? Давайте уявимо інших глав держав на місці Порошенка? Багато з них би справилося? Як ви думаєте?

А тепер головне питання: А для кого він це все робив? Це йому особисто безвіз потрібен? Це йому Томос треба? Це в нього особистісні мотиви введення санкцій проти рф?
Чуваки, Порошенко робив це для України! І як я, українець, можу не підтримувати цього президента???

Дмитрий Чекалкин