Рейдерство

  • 13.06.19, 12:39

Те що ми вважали реваншем виявилось звичайним рейдерством. 
Пацани працюють за звичною схемою: бажання, неповні або підроблені документи, люди на потрібних поса
дах, нахрап та силове захоплення.
У пацанчиків є власний нотаріус, тобто президент, але їм не вистачає Ради. 
Що роблять? 
Нахрапом без підстав розпускають Раду.
Пацанам потрібен телевізор, щоб заткнути невдобних.
Що роблять? 
Відміняють Указ Президента про призначення не того члена Нацради. 
Треба вищу раду правосуддя. 
Що роблять?
Знов відміняють Укази Президента про призначення членів ВРП. 
Так у всьому 
Захотілося власного НГШ? Без подання голови Міноборони ставлять потрібного. 
Захотілося підкріпити наїзд на енергоринок? Замінюють склад РНБО і до оприлюднення указів, тобто до їх набуття чинності, проводять засідання РНБО нелегітимним складом. 
Повторюся, так у всьому. 
Пацанчинки поспішають, бо розуміють, що схема довго не пропрацює. 
Бо привіт передала вже не тільки Рада, яка відмовилась відправляти у відставку очільників СБУ, МО та МЗС без представлення кандидатів. 
Бо Судді КСУ візуалізували жарт Зеленського про Україну-порнозірку, взявши на головну роль представника президента у КС. 
Бо на третьому тижні царювання Зеленський зібрав в Києві та по регіонах перший масовий протест. 
Тому - вони будуть поспішати. 
А нам все так же треба тримати їх, якщо не на прицілі, то в тонусі, бо їм це шибко недовподоби. 
Будемо тримати.

Денис Андрус

 

Небольшая объяснялка - понималка...

  • 09.06.19, 12:56

... для наших зеленолюбивых сограждан, что они сделали и чем это всё может закончиться.

Итак дорогие мои земляки так называемое "большинство" или 73 %.
Позади выборы и многое уже становится ясно, как белый день после ночи ожиданий и романтических фантазий. РАССЕЯЛИСЬ сумерки и утренний туман ушёл в низины и там исчез.
Вместо идеалистических видений о новой и красивой стране, которую нам обещал господин Зеленский, мы видим всю туже Украину, несчастную, бедную страну, которая пыталась в очередной раз сбежать из плена, но доблестные Павлики Морозовы и вечно юные пионеры они же регионалы, сделали всё, что бы помешать бедной стране добежать до надежного убежища под названием Евросоюз и НАТО , и науськивают овчарок НКВД - МГБ - КГБ - ФСБ Путина, что бы опять пленить беглянку и вернуть её в своё тёмное, могильное царство нереализованных мечт. 
Этот несчастный человек, о котором мы можем судить только по его ролям и выступлениям на сцене и политическим роликам на тему политики, не расчитывал, что народ соблазнившись на конфетку может пойти за клоуном в любом направлении, даже до ближайших кустов. 
Взрослые инфантилы с мышлением ребёнка не могут понять простой истины, что в большой политике если ты не хочешь отстаивать своё достоинство, гордость, защищать Родину, семью, тебе просто оторвут голову, поделят твоё имущество и выгонят из дома, как бы мы ни прикрывались, что живём в век гуманности и верховенства права. Если бы они могли осознать, что ненавидя Порошенка по той или иной причине, они должны были проголосовать за него обеими руками, потому что он реально остановил войну, договорился со всем миром и создал антипутинскую коалицию во главе с США и только благодаря ему мы имеем чистое небо в наших городах и сёлах и не мыкаемся по углам как беженцы из Донбасса, я уже не говорю о жертвах сопровождающие всё это. 
И что мы имеем теперь? Во власть пришли люди, которые не пронесут ложку мимо рта и любят погулять за чужой счёт. Быстро раставляют людей на все ключевые посты. То что обещал Зеленский, какие то конкурсы больших профессионалов, мы видим давно знакомые лица с оскалом пиратов, которые ждали своего часа и были готовы стать абордажной командой. За всем этим и непопулярным решениями, быстро закрыть все вопросы за счёт сдачи государственных интересов.
Мы будем наблюдать рост недовольства активных патриотов, которые ни при каких условиях не дадут возможности для реванша. Нетрудно предположить, что складываются все условия для начала широкомасштабной гражданской войны на територрии Украины. И если Порошенко в 2014 - 2015 благодаря своему таланту государственного деятеля сравнимо с Черчилем , смог так перевязать эту рану войны, что большинство это не почувствовало на своей шкуре, то Зеленский на посту президента у меня вызывает большие сомнения. Как говориться Не Дай Бог... 
А Путин сейчас потирает руки, он умеет себя вести со слабыми. Он умеет из любого конфликта развести настоящую бойню. И если Зеленский ему не уступит на что расчитывает Путин, то думаю всё мужское боеспособное население должно вспомнить как чистят АКМ, либо просто бежать со своей семьёй куда подальше. 
Вот коротенько набросал на досуге. Просто хотелось сказать, что приходится всем нести ответственность за свой выбор, сделанный в нормальном сознании либо под действием каких либо факторов, в том числе передоз пропаганды...

Alexander Timchik 

 

Ошибочный диагноз ведет к смерти пациента...

  • 30.05.19, 15:21

Постоянно встречаю в комментах в адрес говорящих голов из Зекоманды - "какие дебилы", "какой тупой", "безмозглые, шо они творят" и т.п. Очень плохо, что люди не понимают, с чем они столкнулись. Версия, будто к власти пришли некомпетентные дурачки, "обезьяна с гранатой", которые сами не понимают, что делают, эта версия не стоит ломанного гроша.

Надо наконец-то открыть глаза и четко осознать - исполнительную ветвь власти в Украине путем массового оболванивания избирателей захватил враг. Не дурачки, не клоуны, не дебилы, а враг. И свои цели они знают прекрасно, и из руководящего центра этой масштабной диверсии исполнителям регулярно спускают указания, корректируют действия, расписывают планы.

Цель исполнителей - всей этой завербованной алчной продажной шушеры, что на виду - сказочно обогатиться на грабеже Украины и баснословных гонорарах от заказчика. Цель же организаторов этого переворота - уничтожить Украину. Не просто мелко напакостить, не просто где-то что-то урвать, а разрушить страну, уничтожить экономику, рассорить и отвратить от западных союзников, ввергнуть в хаос и дальше - полностью поработить.

ЗеРеванш, это не просто ЗеРеванш. Это итог многолетней масштабной и хорошо организованной спецоперации Кремля по уничтожению Украины изнутри, раз кавалерийским наскоком извне им это не удалось в 2014 - нарвались на Пороха, его команду и всех тех самоотверженных патриотов, кто сумел остановить и обломать планы оккупантов.

И с той же секунды Кремль начал копать изнутри. "Третий майдан", "бариги-бариги" сексота-авантюриста Михо, скупка гордонов-бутусовых и прочей недорогенькой зрадонечести и встраивание ее в Минпропаганды Кремля. И под конец - задействование Коломойского с его жаждой грабануть Украину, и операция реЗедент.

Враг вошел в Киев. Времени у них мало, они будут действовать очень быстро - разрушая и уничтожая всё, до чего смогут дотянуться, попутно продолжая оболванивать 73% овощей, чтобы те еще и благодарили. Все та же тактика - зеленские человечки будут прикрываться женщинами и детьми, которым они засрали мозг ненавистью к Порошенко.

Это война, и она разгорается не на шутку. И если их не остановить, Украина будет уничтожена. Так что про "шутов" забудьте, ничего смешного нет уже давно.

Иван Симочкин

По Саакашвили

  • 30.05.19, 13:43

Если обобщенно, то это крутой нежданчик от команды Зе. Абсолютно беспроигрышный. Ничего не обязывающий. Бесплатный. И, возможно, еще и рабочий.

Кстати, параллельно прощупывается стиль работы Зеленского. Он пока что ничего не делает нахрапом. Болтает меньше ожидаемого. Выглядит приторможенным и даже ленивым. Но когда уже кажется, что пауза даже на МХАТовская, наконец-то выстреливает на потеху публики.

Так было с выдвижением в президенты. В новогоднюю ночь. Хайпанул и подосрал Петру, который шел на войну с Юлей, а попал на версус батл к комику.

Так было и с комедийной историей дебатов на стадионе. Взял на слабо Порошенко. Тот целую неделю потом бегал с анализами. Напомню, в США их даже отсылал. Мочу. В Америку. Это был наш будущий Черчилль. Который почему-то был уверен, что дай ему дебаты, и он порвет на них грелку. И ведь никто не знал, состоятся ли дебаты вообще. Даже за час до «стадион так стадиона».

Затем была тема с роспуском парламента. Мы все ожидали этого, но не ожидали именно в инаугурационной речи. Эффектно. Борзо. И опять же, бесплатно для самого Зеленского.

Первые назначения. Богдан. Начался какой-то движ по люстрации. Предложил подать в суд. В украинских условиях это все равно как послать нахер.

Или Данилюк в СНБО. Токсичный персонаж. Но сначала пускают слух. Паства переваривает. Оппоненты вываливают говно, оно жиденькое. И только потом появляется указ.

Вроде бы везде невнятно. Несистемно. И с раскачкой. Но по итогу, выдавливает кого хочет. И назначает, кого задумал. Чудесная днепропетровская школа рейдерства.

И вот теперь Саакашвили. Абсолютно иррациональный, буйный и пустопорожний тип. Все за что берется – всегда мимо кассы. Человек, который может посраться даже с дохлым котом.

Брать такого в команду, все равно как разбирать и собирать на потеху публике боевую гранату. Саакашвили неблагодарный и всегда в конце плюнет в кормящую руку.

Но в данном случае как раз никто Саакашвили и не кормит. Ни обицянок, ни пробачень. Психу вернули то, что ему принадлежит по праву. Гражданство.

И теперь псих в свободном плавании. Он все равно здесь чужак. Потому что баламут. У него нет чувства меры, и он никогда не знает, где следует остановиться.

Но как раз сейчас эта стихия (по задумке) должна пройтись по огороду оппонентов Зе. Хотя бы потому, что у самого Зе нет пока еще своего огорода. У него нет ни прокурора, ни контроля над СБУ, ни захода в Кабмин, никуда.

Есть только иррациональная любовь хомячков, которая так же склонна к измене, как и сердце красавицы. Саакашвили на эти два месяца способен дать танцы Черчиллю. Начать того обнулять репутационно.

Мы ведь соскучились за этим сладким словом «барыга», не так ли? А это чудесное «бе-бе-бе»? Нет, Саакашвили решительно не хватает нашему коллективному дурдому. Это именно тот персонаж, который способен любого своего оппонента опускать до своего уровня.

Ну и незабываем, что Саакашвили раздражитель для всех тусовок. Аваков, Коломойский, Бойко-Медведчук – все его держат за недоговорного психопата. Что опять же, дает Зе варианты для маневра.

Но повторюсь, в первую очередь это бумеранг по Петру Алексеевичу. Его личный кошмар. Персональный горный кровник!

Игорь Лесев

 

Про Буратіно і Піноккіо...

  • 29.05.19, 13:56

Або чому ми не можемо жити так, як дуже хочеться...

Є така гарна італійська казочка Карло Коллоді "Піноккіо". Усі, мабуть, чули, а дехто, можливо, і читав. Не буду переказувати сюжет, перекажу ідею: 
Піноккіо - 
символ еволюції, 
символ розвитку, 
символ навчання, яке приводить до просвітлення, 
символ людини, яка вчиться на своїх помилках і стає кращою.

Зрештою, Піноккіо - це гуманістичний символ просвітництва. Ризикну зауважити: загалом символ тієї Європи, яку ми усі малюємо у своїй уяві, коли, власне, про неї мова - Європи демократичної, тієї Європи, де права людини не означають "всім все", а означають свободу самоствердження, ту Європу, де люди завджи все вдосконалюють - як себе, так і саму оту Європу.

Зрештою, Піноккіо вийшов друком 1883 року. Це був час пізнього романтизму, коли епоха просвітництва вже виконала свою роль у турбулентності ціннісних змін, час самоствердження націй, коли Європа власне готувалася завершити епоху вічних дрібних воєн, замінивши їх на дві катастрофічні глобальні війни, що стали апогеєм відкидання тягаря минулого, остаточним поштовхом до формування Європи, яку описано вище.

Буратіно. Це був переспів казки Коллоді Алєксєєм Талстим. До моменту саджання золотих монет в Країні дурнів - переспів, а далі - повністю вигадка Талстого.

Я жодним чином не маю наміру критикувати Буратіно, адже це шедевр! Теж не переказуватиму зміст, а перекажу ідею:
Буратіно - символ революції, символ вирішення проблем завдяки не навчанню і послідовності досягнень, а одиничному зусиллю, випадку, нальоту, символ удачі, символ нігілізму і протидії системі. Зрештою
, Буратіно - це символ маладога камунізма. Невипадково Алєксєй Талстой почав писати його в 1923 році, закінчив у 1934-му. Ви ж пам'ятаєте, чим відзначилась та епоха? Особливо для наших предків...

Важливим моментом у порівнянні є та роль, яку автори поклали на своїх дерев'яних персонажів. Піноккіо - типовий образ еволюціоніста, тоді, як Буратіно - це месія. Піноккіо всього досягає поступально, навчаючись і вдосконалюючись. Буратіно знаходить "золотий ключик" і одномоментно вирішує всі проблеми.

Зверніть увагу на те, як закінчуються обидва твори: 
Піноккіо купує Буквар та йде до школи навчатися. 
Буратіно рейдерує театр і святкує.

Піноккіо обирає довгий шлях вдосконалення.
Буратіно - короткий шлях нальоту. І тут несуттєво - нальоту на кого, у яких обставинах.

Європа обрала шлях Піноккіо - почала довго вчитися. У неї був хороший наставник - дядько Сем, який і економічно через план Маршала, і політично - через різноманітні міжнаціональні об'єднання підштовхував Європу після другої світової до еталонів демократії. Навіть попри демарш Де Голя їм це вдалося.

На противагу, СРСР вибудував модель Буратіно і, хоч ця модель нічогісінько хорошого не показала, всерівно аж до свого розпаду (завдяки тому ж дядькові Сему - рейганоміці) свято її дотримувався.

Тепер ось те, чому ми досі хочемо жити як Піноккіо, але не живемо. Все просто: бо не живемо, як Піноккіо! Ми не хочемо йти довгим шляхом: Буквар, перший клас, тривале навчання, проби і помилки, дозрівання, знання, досвід, професіоналізм. Ми хочемо рейдернути життя, як Буратіно. Ми тішимося думками про те, що можна забрати все в олігархів (Карабас-Барабас) і роздати все всім. Ми мріємо про свій золотий ключик, який відчинить нам чарівні двері.

Ми не зважаємо на те, що Буратіно - це чистої води утопія. Але утопія на те і є утопією, щоб подобатися людям. 
Томазо Кампанелло і Томас Мор - х то ж не хоче бути їхніми послідовниками. Але утопія - це і Олдос Хакслі, це і Рей Бредбері, ба, навіть Джордж Орвел, які показали зворотній бік утопії...
Утопія не працює! Не працює в принципі. Тому, що не працює ніколи! Але ж ми хочемо!

Ми так сильно хочемо утопії Буратіно, що нам наплювати на всі невдалі спроби людства (це ж комунізм у чистому вигляді - згадайте Пол Пота чи Роберта Мугабе). Ми так сильно хочемо месіанства у політиці, що вигнали Піноккіо і обрали собі Буратіно... Того Буратіно, який прямо ретранслює мрію про миттєве рейдерське захоплення світу. Того Буратіно, який "прийшов ламати систему", натомість не пропонуючи життєздатної альтернативи...

Ну що ж, жити, як Піноккіо ми будемо тільки тоді, коли станемо такими ж послідовними, як Піноккіо. 5 років послідовності вкурвили нас по саме не можу... Бо ж ми обрали Буратіно...

Тож, чекайте в гості Кота і Лисичку... Лисичка, як казав Лесь Подерев'янський, уже прийшла...
А Кіт облизується і муркотить дефолтом...

Дякую за ідею Svitlana Pavlenko

 

Вони сміялися з нього, а він крадькома спустошував їх зсередини

  • 28.05.19, 10:39

Настав час і вам зрозуміти яку технологію проти нас використали!

Спочатку я не міг повірити в такий абсурд: блаЗЕнь йде у президенти, потім я не міг зрозуміти, як в першому турі за блазня набралося стільки голосів, а після другого туру я зрозумів, що 44% співгромадян просто зійшли з розуму і підставили всіх нас під велику халепу. Обурення і розпач, як іржа, почали поїдати всі думки, я просто бачив, відчував, як в перші дні країну поглинає морок, як наш корабель, в якому чи то 48, чи то 50 мільйонів, нахилило так, що ось-ось він зачерпне воду своїм бортом і всі ми, мільйони, підемо на дно… і лише невелика купка з 16% мені чомусь залишала надію, бо саме вона першою проголосила проти недолугого чи то капітана, чи то блазня, випадково потрапившого на місток капітана…

Коли перші емоції вщухли, прийшло розуміння, що з цим треба щось робити, інакше, ще трошки крену, в цьому бурхливому морі, і вже нікому буде співати «Пливе кача». Варто було зрозуміти, як так сталося, що купка людей не проголосувала і не сприйняла блазня, чому люди, які в одних і тих же окопах воюють, настільки протилежно проголосували, в чому протиріччя… що сталося з усіма нами?!

І я почав розбиратися в причинах… те що я виявив, стало справжнім шоком, - проти нас використали технологію, якою користуються злодії, сектанти, цигани та навіть пікапери! До речі, зрозумівши цю технологію, ви будете знати, як можна виграти вибори…

В основі технології – вимкнення критичного мислення людей! Тобто , створення таких умов, коли електорат не буде порівнювати та співставляти, такий собі навмисний перевід уваги від раціо до емоціо (обговорення аналізів замість ідей кандидатів). Таким чином доводи з цифрами (що в кволій економіці не можливі зарплати вчителям у 4000 доларів), взагалі не сприймаються, до них неможна достукатись, бо у людини заблоковане раціональне мислення, вона починає і закінчує своє мислення в площині емоцій, саме тому більшість адептів секти блазня в соцмережах пишуть «я йому вірю», «дайте йому час», «підтримаємо». Ех, біда-бідонька, вивести їх (і то, не всіх) з такого стану може лише шок! Врятувалися лише ті 16%, які не дивились ніяких блазень-шоу та які природно мають розвинуте критичне мислення.

Як вони це зробили? Ось вам загальна покрокова схема, як це робиться, занотовуйте…

1. ЗАХОПЛЕННЯ УВАГИ ТА ПЕРЕВІРКА НА ГОТОВНІСТЬ ДО ВЗАЄМОДІЇ. 
Це було масоване проникнення в медійну сферу, що інколи здавалось, що блазня не показують хіба що в прасці та по пательні. Вселякі обговорення та фан-групи в соцмережах були перевіркою на взаємодію з свтореним образом.
2. ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ТА КАЛІБРОВКА.
Використовування різноманітних форматів подачи кандидата (вечірній квартал, розсміши гноміка, фільми, серіали, керівник чи продюсер г+г і т.ін.) з головним образом голобородька та уважне відслідковування реакції публіки, варто було робити замірювання паттернів, відслідковувати, що в образі надихає, а що пригнічує публіку. Серіал про резидента бені тельавівського на велосипеді став майданчиком для проникнення в підкорку виборців та віддзеркаленням їх реакції на запропоновану, вигадану реальність.
3. МОРАЛЬНИЙ ТУПИК
Це коли циганка каже, що на тобі порча і її варто зняти. Тут ціль залякати, проявити турботу та визвати довіру до себе. Саме так було, коли блаЗЕнь розповідав про кумів президента, про жах корупції і все погане, що зараз є.
4. ПІДГОТОВКА ДО НАВІЮВАННЯ
На цьому етапу поглиблюється увага жертви і робиться пауза, яка заповнюється діями та фокусами (цигани показують кроваву голку чи монету, яка зникає)… пригадуєте, як довго блаЗЕнь мовчав, нічого не кажучи, а потім нам раптово показували фокуси з його появою та неочікуваними нами всіма діями. Обговорювання, обсмоктування на всіх ток-шоу і т.ін.
5. НАВІЮВАННЯ
На цьому етапі перезавантажується свідомість жертви, задіюється образне мислення жертви, блаЗЕнь каже багато глаголів, на кшталт, зробимо, побудуємо, поборемо, здобудемо... На цьому етапі завжди кажуть в категоріях ми-вони. Ми - блаЗЕнь типу простий представник народу і каже від його імені, а вони, це влада. Тобто нас переконували в тому, що вони (влада) – інші, з іншого боку, внутрішні вороги, саме вони заважають та шкодять (пригадайте спіч-скоромовку зі звинувачення Порошенка у всіх гріхах, від Ілловайська з Дебальцевим, до низької пенсії, Ротердам+ та не зняття недоторканності з депутатів). При цьому використовувалися в доводах слова сенсорного сприйняття: бачите, чуєте, знаєте і відчуваєте... «Ось, бачите, Петро Олексійович, не так важко бути людиною»
6. ЩЕПЛЕННЯ ВІД ЗАПЕРЕЧЕНЬ І СТРАХІВ ЖЕРТВИ
На цьому етапі проговорюються всі можливі страхи і руйнуються одним махом. Наприклад, з завченого виступу блазня: «Чи міг я коли-небудь припустити, що я, ПРОСТИЙ хлопець з Кривого Рогу, буду боротися за крісло президента проти людини, котру ми впевнено і беззаперечно обрали президентом України в 2014 році. Що найцікавіше, я САМ БУВ ЗА пана Порошенко. АЛЕ Я ПОМИЛИВСЯ.», «Я - не ваш оппонент, Я - ваш ПРИГОВОР». Робляться твердження, що очорняють збереження існуючих цінностей (пригадайте, де блаЗЕнь розповідав і про Ілловайськ, і про яка це, до дідька, реформа) і робив посил в світле майбутнє, засновані на справжніх очікуваннях народу - «Ви не пророк, я не Моісей. Україна йде до Європи», «Я хочу кілька тез з приводу того, де я бачу через 5 років Україну». 
7. ЗАПРОПОНУВАТИ ДОПОМОГУ
Тут вже, при навіюванні, найбільш вживане слово «ми». Саме так: ми зробимо, ми зможемо, наша команда, а вже пізніше всі ми президенти… Головне, на цей момент, показати жалюгідність існуючої ситуації та довести її недолугість. Пам’ятаєте, як блаЗЕнь на дебатах казав: «МИ зробимо все, щоб її (війну) закінчити», «Петро Олексійович хотів почути НАШІ принципи».
8. КЕРУВАННЯ ЖЕРТВОЮ
Циганка зазвичай в цю мить просить обручку подивитись, погадати, а потім, мовляв, віддасть… шахраї бені тельавівського намагалися взяти головну цінність – голоси виборців. Мовляв, блаЗЕнь йде реформи робити, триматися за владу не буде, свідомо йде на один строк, щоб допомогти змінити країну, цитую: «Я вже говорив, що я йду на один термін, і через 5 років буде інший термін, і я тримаю кулаки, щоб вашого оточення в політиці більше не було». Забалакати, відключити критичне мислення, придушити волю, забрати цінності – ось головна мета цього етапу.
9. АМНЕЗІЯ
Фінальна дія - позбутися від критичного аналізу події, викликати забування, стирання пам'яті жертви. Надіслати жертву куди подалі виконувати безглузді дії. Створення необхідної строковості – зробити треба в певний строк і в певному місці, пригадуєте такі вимоги беніного блазня до іншого кандидата? Це було на кенгурації і необхідна строковість, безглузда дія – це позачергові вибори ВР не дивлячись ні на що! Без цього амнезія не амнезія і блазня повернуть до його місця шістки бені тельавівського.

І весь цей час погляд крізь жертву, темп мови то швидкий, то повільний, тональність середня. Щоб не збиватися з технології, спеціально все робилося у відеоформаті, без зустрічей з виборцями та критиками, щоб не руйнувати темп. Хороша гра емоціями - бадьоре говорити ще бадьоріше, веселе – ще веселіше. І найголовніше – постійні калібрування (відстеження реакцій).

Ось саме під каток цієї технології ми потрапили! Чия це технологія, кагана бені тельавівського чи когось, хто тримає його за обрізане місце, і запропонували йому скористатися нею, не можу сказати. Єдине що можу стверджувати, такі дії в побуті вважаються кримінальним злочином, а ось про обдурення 73% виборців в кримінальному кодексі нічого нема.

(С) В'ячеслав Бєлов

 

Эвтаназия Украины

  • 25.05.19, 08:53

Виктор Трегубов

Я хочу поделиться с вами самым большим своим страхом.

И да, это касается новой команды власти в Украине и шага, который она пока не сделала. Но который уже анонсирует с радостной улыбкой человека, готового сунуть пальцы в розетку. Причём чужие пальцы.

Речь идёт о «примирении» с ОРДЛО. И если по прочтению этого текста вы со мной согласитесь, я буду умолять вас его распространить, и заранее одобрю любой репост и/или перевод. Потому что это именно тот случай, когда надо кричать.

Хронология событий

Ещё до инаугурации, но после избрания, команда Владимира Зеленского обращается к ключевым лидерам украинских церквей и религиозных организаций. Просьба звучит благородно: записать обращение о мире для аудитории на оккупированных территориях. Большинство соглашается. Немногим хватает прозорливости воздержаться.

13 мая это видео выходит на Facebook-странице Владимира Зеленского.

16 мая три крупные социологические конторы: центр «Социальный мониторинг», Институт социальных исследований им. Яременко и группа «Рейтинг» — публикуют крупный опрос общественного мнения. В целом он не слишком отличается от других, но есть очень важный нюанс. Несколько вопросов в нём имеют признаки формирующего. То есть такого, где социологи не столько узнают мнение граждан, сколько подталкивают их к ответу.

В частности, спрашивают о:

– необходимости компромисса в вопросе оккупированных территорий;

– прямых переговорах президента Украины с руководством РФ касательно Донбасса;

– прямых переговорах с «руководством оккупированных территорий»;

– автономии ОРДЛО.

Впрочем, передёргам в этом опросе мы посвящали отдельный материал. Если вкратце: опрос увязывал в единый пакет мир и прямые переговоры с «руководством ОРДЛО». У людей спрашивали: вы же хотите мира? вы же понимаете, что нужен компромисс? вы же не против, чтобы президент поговорил с ОРДЛО? вы же не против согласия на часть их условий?

С такой последовательностью формулировок и при заранее подобранных вариантах ответов — неудивительно, что большинство утвердительно кивало.

21 мая Владимир Зеленский в числе своих первых шагов назначает Андрея Богдана главой Администрации Президента. А украинцам становится известно, что спецпредставитель США по Украине Курт Волкер уговаривал Владимира Зеленского этого не делать.

В этот же день Андрей Богдан заявляет о том, что новая команда рассматривает возможность референдума о мирных переговорах с Россией.

23 мая фонд «Повернись живим» публикует новость о том, что оперативное командование «Північ» хочет расспросить военнослужащих об их отношении к переговорам с «ДНР/ЛНР». Причём подключает к опросу замполитов — простите, управление морально-психологического обеспечения. Информация находит подтверждение.

Оперативное командование «Північ» неcколько неуклюже даёт заднюю.

Становятся известны некоторые подробности.

Вечером того же дня Андрей Богдан меняет тактику и уже говорит, что речь не о референдуме, а о консультационном опросе. Логично. Особенно если учесть, что в украинском законодательстве нет действующего закона о референдуме.

Почему это плохо?

Представьте себе референдум — ой, простите, консультационный опрос, — на который выносится вопрос об избавлении народа Украины от страданий.

Никто не хочет страдать. Но среди методов избавления от страданий почётное место занимает эвтаназия.

Так и здесь. Все хотят мира.

Просто в условии, когда на твоей территории стоят войска противника, к быстрому миру ведёт только капитуляция.

Здесь надо напомнить цели Кремля.

А именно — что Кремль никогда не намеревался оккупировать Донецк и Луганск.

Когда Кремль воспользовался слабостью Украины, на первых порах его программой был захват и оккупация Крыма. Аппетит приходит во время еды — Крым был не просто оккупирован, но аннексирован, присоединён к составу РФ в нарушение базовых принципов ялтинско-потсдамского мира. После чего у России появилось две программы продолжения агрессии.

Программа-максимум включала создание «Новороссии» от Харькова до Одессы включительно. Дезинтеграцию Украины и появление на половине её территории советского лимитрофа.

Программа-минимум включала создание в Украине новой автономии, украинской Чечни. Региона, который полностью контролировался бы российскими спецслужбами и в котором были бы размещены российские войска, но который формально считался бы частью Украины и имел бы влияние на её внутреннюю и внешнюю политику. Идеально — с правом вето на внешнеполитические решения. Грубо говоря, Россия бы вырвала Украине ребро и сделала бы из него же крюк, на который подцепила бы нашу страну.

С «Небесной Новороссией» не выгорело. Гремлины из Кремля сами поверили в собственную ложь и переоценили любовь к России и ностальгию по СССР на Юго-Востоке Украины. Оккупировать получилось только куски территории Донецкой и Луганской областей — и те украинская армия, созданная из ничего за несколько месяцев, освобождала настолько ударно, что без прямого удара российских войск из-за границы справилась бы к сентябрю 2014-го.

Поэтому этот удар был нанесён. И выкачен был ультиматум, практически повторяющий вышеозвученную программу-минимум. Он назывался Минскими соглашениями.

Украина была вынуждена принять эту игру, чтобы увязать Россию в дипломатии и не дать её войскам продвинуться дальше. Однако наша страна приняла правильную тактику: настаивать на том, что в приоритете — вывод российских войск, а уже потом можно говорить о каких-то «особых статусах» региона. Россия выводить войска никак не хотела.

Фактически, в этот момент Украина выбрала подмораживание конфликта, предпочтя «Большое Приднестровье» у себя под боком «Большой Чечне» у себя в боку. И это было правильное решение — в том смысле, что оно имело свою цену, но, по крайней мере, вело к выживанию страны. Началась война на истощение — кто первый падёт?

Украина ждала, когда путинский режим задолбётся снабжать оккупационный контингент на оккупированных территориях, а местные жители начнут вспоминать довоенные годы как лучшие в своей жизни.

Да, это значило постоянный вялотекущий конфликт — и регулярные сводки потерь. Но, во-первых, с «той стороны» эти сводки выглядели много печальнее, а во-вторых, эта ситуация позволяла Украине поддерживать и наращивать боеспособность армии. Все, кто воюет под украинским флагом на Донбассе, делают это там по собственному решению. Это кадровые военные, а не добровольцы, которые делают то, что и должны делать военные, когда на их землю пришёл враг. И они учатся, и они становятся лучше.

Со своей стороны, Россия ждала, когда в Украине руководство сменится на более сговорчивое и примет её повестку само. Пока от войны устанут те, кто её не видел, и кто-нибудь ушлый продаст капитуляцию под видом мира.

Дождалась?

Что будет, если пойти на такое

Прямые переговоры с «руководством ДНР и ЛНР» автоматически снимают кавычки в этой фразе.

В смысле, означает признание Украиной этих «субъектов международной политики» как существующих, а не как оккупированные Россией территории Украины, а их лидеров — как лидеров регионов, а не как мутных утырков, посаженных Россией играть роль декорации.

Озвученное в опросе — это принятие российской трактовки «Минска». В смысле, мы начинаем интеграцию ОРДЛО в тело Украины «как есть». Без вывода российских войск и спецслужб — России нет смысла это делать, а у Украины нет возможности её заставить. Без контроля над границей. Проще говоря, считайте, что мы сейчас просто назовём эти территориями автономиями в составе Украины и отведём войска. Таким же образом, например, можно победить в Украине корь — просто законом приняв решение об исключении её из списка болезней и диагнозов. Нет диагноза — нет проблемы. Все здоровы.

И, естественно, эти территории будут делегировать депутатов в общенациональные органы власти. В хорошем сценарии. В плохом — возможно, в процессе переговорах вспомнят о «праве вето автономии на внешнеполитические решения страны».

Естественно, после такого с России слетят все санкции, касающиеся Донбасса. Потому что Украина фактически признаёт, что акторы конфликта — не РФ, а «республики». И вообще, конфликта-то, по сути, нет. Мы признали его недействительным.

Это грандиознейшая афера с попыткой продать капитуляцию в качестве мира.

Это умножение на нуль всей нашей войны со второй половины 2014 года, всех наших усилий и всех наших потерь.

Это вживление в тело страны раковой опухоли под контролем врага без попытки химиотерапии.

Это предательство погибших, живых и будущих, и появление в составе Украины неприкосновенного региона с союзом уголовников и вражеских агентов, который будет выкачивать из страны ресурсы «на восстановление» и пользоваться иммунитетом от исполнения её законов. Маленькая Чечня, превращённая в такой же синдикат, сделала большую проблему всему российскому народу. Здесь другие соотношения сил.

Что доказывает, что Москва тоже играет в эту игру

Во-первых, «сбор подписей» в оккупированном Донецке. Он был бы физически невозможен без санкции «МГБ ДНР». То есть ФСБ РФ.

Или так:

Во-вторых, тот факт, что ещё даже не будучи президентом, Зеленский неоднократно напирал на готовность освободить пленных, в первую очередь — захваченных в Азовском море моряков. Таким тоном, как будто у него это освобождение уже в кармане.

Принять решение об освобождении украинских узников может только один человек. Владимир Владимирович Самизнаетечто.

Он же — единственный человек, способный дать гарантии такого шага. И если команда Зеленского так уверенно использовала этот аргумент — вероятно, гарантии были переданы.

Но с чего бы Владимиру Владимировичу подыгрывать команде Владимира Александровича, если только команда Владимира Александровича не согласилась подыграть Владимиру Владимировичу?

Кто форсирует этот вопрос у Зеленского? Не сам же Зеленский?

Вероятно, не сам. У автора этих строк сложилось впечатление, что сам Зеленский не просчитывает эту ситуацию наперёд (что логично — это, как ни крути, не его профиль), а просто опирается на мнение человека, экспертизе которого доверяет.

Здесь я могу лишь вспомнить, что нынешний глава АП — не только экс-чиновник времён Януковича и не только юрист Коломойского, но и экс-помощник народного депутата Украины Андрея Владимировича Портнова.

Возможно, мостик продвижения пророссийской повестки ведёт именно туда? Во всяком случае, передаточная цепочка тех же самых гарантий от Кремля могла бы быть именно такой.

И, возможно, возражения Курта Волкера относительно кандидатуры Андрея Богдана в качестве главы АП были вызваны не только и не столько его связями с Коломойским, сколько с совершенно другими людьми.

Что мы можем сделать

Напрашивается вопрос: а как этому помешать?

Лично мне это ощущение знакомо. Я его помню по временам Януковича, временам заключения Харьковских соглашений. Когда ты понимаешь, что твою страну закапывают, но понимаешь также, что делают это вроде как по закону, используя все принципы представительской демократии.

Сейчас, однако, ситуация немного иная.

Я уверен, что Зеленскому и его команде эту схему действий уже продали, пообещав лавры миротворца и чуть ли не Нобелевскую премию мира. Но новые обитатели Банковой по-прежнему не уверены в том, что она выгорит. Для них эта схема — лишь средство набора ресурсов. Возможно, все эти опросы — способ убедить сомневающихся внутри своей же команды, что народ (и армия) поддержит и возлюбит Владимира Объединителя.

Нужно наглядно продемонстрировать, в какой позе.

Нужно доказать нынешней правящей команде, что такой внешнеполитический фортель не окупится. Что он создаст не любовь народную, а большие проблемы. Что вместо цветов на сцену полетят, в самом лучшем случае, фекалии, а в худшем — что-то поувесистее.

И вот тут все средства заорать «Да что ж ты, *****, делаешь?!» хороши.

Митинги, петиции, плакаты, спам, видеообращения авторитетов, открытые письма и статьи в медиа, привлечение дипломатов и политиков — всё хорошо.

Разъяснение гражданам, чего на самом деле стоит такой «мир», и кто на самом деле снимет от него сливки. Начиная с гражданина Зеленского и заканчивая самой убеждённой частью его электората. Демонстрация готовности учинить любой кипиш, если от заигрывания и прощупывания команда Зе перейдёт к реальным шагам по демонтажу украинского суверенитета. Убеждение его политических оппонентов, что дубинкой этого аргумента можно неплохо отделать заигравшихся и опьянённых успехами.

Иначе, извините, друзья, но мы опять просрём страну и будущее наших детей.

 

Утопия???

  • 23.05.19, 14:45

В 2015 году я сказала, что сценарий РФии полностью наложился на Украину... меня назвали утопистом и не патриоткой... И вот прошло 4 года и и что происходит? Смотрим, самые главные сходства на данном этапе и мои предположения, что будет дальше, инструменты конечно разные для двух стран выбраны и типаж для культа разный, но результат, пусть и с запаздыванием, один:

·         Болотная - Майдан

·         Ельцин отдал власть добровольно при расцвете демократии в РФ - Порошенко отдал добровольно (только использованы демократичные выборы для того).

·         РФ на тот момент - правят олигархи, в Украине сейчас - тоже самое.

·         Война в Чечне на первом сроке путина и он её заканчивает - Зеленский закончит войну тоже, поверьте.

·         Путин начинает своё президентство с выстраивания вертикали власти - Зеленский сейчас будет делать тоже самое, выиграв парламентские выборы (опять инструмент -демократ. выборы), а он выиграет эти выборы,его избиратель уже устал от политики и будет плыть по ЕГО течению автоматически, поверив ему опять - он всё уже делает для этого (роспуск Рады, смена министров, противостояние старой системы - риторика путина в 2000 году была та же...)

·         Путин сразу начинает кардинально снижать внешний госдолг РФ, сменив его корпоративными долгами госпредприятий - Зеленский сделает тоже самое (уже отказывается от транша)...

·         Путин подчинил себе и армию и полицию и нацгвардию - Зеленский сделает тоже самое, для того будут вложены большие средства для воинов АТО, ветеранам АТО и тд.

Ну, а дальше не имеет смысла сравнивать, то что будет - вы все прекрасно видите сами в реальности РФии сейчас.....Вы и не заметите, как украинский народ будет умолять Зеленского оставаться и оставаться в президентах, его рейтинг будет зашкаливать всегда..... Будет сейчас народ кровью выцарапывать свободу, если ему дадут много хлеба???

Как Вам такое? Или кто-то серьезно считает, что Коломойский провернул всю эту аферу? и я даже знаю, кто за этим всем стоит....китайцы)))))

Тетяна Кульга 

 

Слуга народу кажеш? Слугуй, а не бикуй!

  • 21.05.19, 12:51

Дууже багато літер. Але я пообіцяла.

Я це зробила, я пообіцяла – я переслухала повністю епохальний спіч… цього… ну, ви зрозуміли.
Я чесно хотіла зрозуміти – чому у мене було відчуття, що це … капець. Ну от.
Перше – це не щиро. Кажіть мені все що завгодно. Це акторський монолог, навіть не вивчений напам’ять, а прочитаний з листка ( так, якщо по театральному – десь друге читання п’єси, роль ще не усвідомлена, навіть канва ролі ще не вималювана, йде по тексту навпомацки, але вже не бубнить, а намагається з дрожементом в голосі і інтонаціями поганого театру – я знаю, що я кажу – у мене три актори в сім’ї, і сама – з народного театру «Юність», а це не якийсь там квн, це епоха).
Цей монолог має аудиторію. Для них і написано. Натовп.
Тепер по тексту. Текст для тієї аудиторії мабуть бездоганний. Для мене – ні.
Буду так, як з простим хлопцем на сцені. Доступно.
По-перше. Чесно, мене не цікавить, що сказав твій син. Якщо ти мене думав розчулити – тобі це не вдалось, хлопче. Мені, грубо кажучи, по фігу твої діти. Як мені були по фігу діти і онуки твоїх попередників. Тільки якщо вони не вже повнолітні і не встромлюють носа в державне управління і в державний бюджет. От тоді так, тоді мені дуже цікаво, що вони говорять і роблять. А поки що залиш свої сімейні радощі при собі. Ти – функція. Гарант. А те, що твій інфант не може розібратись, що татка не королем вибрали, а всього лише президентом – балів тобі не додає.
Далі. Я не присягала сьогодні з тобою на вірність Україні. Я давно це зробила, Я присягала на цю вірність на двох майданах, і в 14-15-му на волонтерці та полігонах. До речі, мої друзі, які за тебе голосували, присягали за це на фронті. Але не сьогодні. Мені і таким як я довелось гарантувати виконання своїх конституційних прав в 2004, 2013-2014 і далі. Трохи пафосно, але щиро і правда.
Красиві пасажі, що кожен з нас вбитий на Донбасі ті інше. Красиво, але за весь спіч ти не назвав: хто нас вбиває на Донбасі, і хто нас вигнав із своїх домівок. П’ять років… І це вже давно ні для кого не секрет.
До речі, у мене немає будинків у Криму, але там залишись довгі роки моєї роботи, моєї і однодумців моїх, результати якої зараз загарбники знищують… Я маю право на те, щоб ти загарбників називав загарбниками, а не ховав язика в сраці. «Не ми почали цю війну…». Словоблуддям займатись легко. У нас є ворог, і цей ворог давно названий. Крапка. А то можна ці словесні пасажі розуміти, як хочеш. Може ти хочеш натякнути, що війну почали попередники? Біс тебе знає, хлопче.
«Тих, хто в боротьбі з бідністю змушений втрачати власну гідність». Це про кого? Про заробітчан? У чесній праці ніколи не втрачається гідність. У важкій праці ніколи не втрачається гідність. Гідність втрачається в крадійстві і в продажу совісті. Гідність втрачається в фіглярстві. Так, так в фіглярстві. Я можу розказати, як в твоїй професії втрачається гідність. Не треба? А в праці вона не втрачається
«65 мільйонів, яких породила українська земля…» Ні, хлопче. Добрих двадцять мільйонів породили вже інші землі. І, до речі, кого ти кличеш назад? Заробітчан чи таки діаспору? Бо тих, народжених на інших землях українців є достатньо і в країні нашого споконвічного, не побоюсь сказати – природнього ворога. Їх просиш привезти сюди «свою ментальність»? Дякую, не треба. Ми цього добра і так наїлись.
Ти серйозно ставиш у приклад збірну Ісландії по футболу?! Серйозно? Really? Оце ось «дантист, студент, пілот і прибиральник бились захищали честь своєї країни, хоч ніхто не вірив в перемогу». Ти. Це. Серйозно?! Але за тебе голосували українські «дантист, студент, пілот і прибиральник», а ще юрист, вчитель, бармен, бізнесмен, агроном, футболіст і останній шалапут на районі, які в 2014 році пішли на фронт… не на футбольне поле! На фронт - битись і захищати і честь, і життя своєї країни, і так, майже ніхто не вірив в успіх. Для тебе існує лише Ісландська збірна? Ок, проїхали.
Ти готовий втратити все заради миру? Що – все? Популярність, рейтинг, посаду? І це все – все? А життя ти, хлопче, готовий втратити? Скажи своїм радникам, щоб вони тобі відкрили книгу пам’яті загиблих - 4090 прізвищ. Це ті, які були готові втратити все, і життя також, і втратили. Скажи, що відкрили реєстри ветеранів, це ті, які були готові втратити все, і життя також. Слава всім богам, не втратили. І вони голосували за тебе. Ти готовий втратити рейтинг заради миру? От це і все? І, до речі, який же ж це повинен бути мир, що ти можеш втратити рейтинг і посаду? З оцього місця взагалі докладніше… і яким чином ти будеш втрачати свою посаду… Бо логічно виходить, що ми щось з твоїм миром таке втратимо, що твоя популярність розвіється в повітрі. То що? Що? На яких умовах той мир ти будеш здобувати? Тобі вже пояснили ж, що можна припинити стрільбу дуже просто – здатись. А! навіть не втрачаючи територій…Втратити щось інше. Думаю, пояснили і розповіли. Так що там, конкретно?
До речі, а чого це ти раптово перейшов на мову ворога? Думаєш, Путін не зрозуміє? Він зрозуміє… Він зрозуміє навіть якщо ти йому жестами покажеш, а ні – то вчасно перекладуть. Він не дурний. 
І наші люди там, на окупованих територіях теж зрозуміють. Якщо захочуть. Але біда в тому, що не хочуть. Хоч українською,хоч російською, хоч есперанто, або мовою жестів. Так, твій попередник в першій промові теж переходив на російську. Наївний. Пройшло п’ять років. Вже не наївний. А, ти хочеш повторити ту ж помилку? Будь ласка. Але ти ще не зрозумів – ти функція, твоя роль як функції досить жорстко прописана.
Ти кажеш, що українець – це не місце проживання, це в серці. А ті, чи українці вони в серцях своїх? 
Про стандарти НАТО, які просто треба робити. Ти скажи прямо: ми йдемо в НАТО, чи ми йдемо … ну кудись там йдемо, окремою дорогою, з високими стандартами. Мені, як людині яка таки мала волонтерський та громадський досвід співпраці з оборонними структурами , таки цікавий визначений напрямок. Я вчилась, я багато вчилась всі ці роки, я розбираюсь. Я знаю все, що попередня влада зробила, і чого не зробила, за що була нещадно шматована нашим суспільством. Мені цікавий напрямок, від цього залежить життя країни і нації.
Про соціальні стандарти можеш не говорити, я не отой натовп біля бар’єрчику, я знаю, що ти цього не вирішуєш. Не треба бла-бла-бла..
А тепер щодо цитати Рейгана… Це називається, хлопче, «висмикнути з контексту». Я не памятаю, що там було у Рейгана з урядом ( молода була), але його слова це його слова до їх уряду. А так – це висмикнуте з контексту. Ну, от «Як він мене послав, так і я їх послав» - це цитата з Святого писання, до речі.. Правда смішно і двозначно? Там висмикнуто з контексту. «Так і я послав їх в мир».
Плебс з Рейганом «прохаває», іншій рівень ні. 
Що там далі наїзд на уряд? Ну, якщо по вашому, по простому, то «прєд’ява». Ти щось там зауважуєш, що вони щось можуть, і пропонуєш взяти аркушик і ручку, заяву на вихід написати. Ти, хлопче, в уряді працював? Я розумію, якби таке Макрон сказав, він знає. Він працював. А до тебе, після цієї прєд’яви, по нашому, по простому може бути тільки одна реакція: ти, сявка криворізька, зовсім рамси поплутав? Соплі витер і чєши конституцію читати, гарант
Ну і про тріумфальний розпуск Верховної Ради. Зараз, згадаю. Грали ми в молодості цю п’єсу, гарна вистава , до речі, була талановита. А! «Гордый профиль, твердый шаг,
Со спины — дак чистый шах!
Только сдвинь корону набок,
Чтоб не висла на ушах!..»
Ти – не король. Ти гарант конституції. Все. Слуга народу кажеш? Слугуй, а не бикуй!
На цьому рецензія на виконання монологу актором Зеленським у ролі президента України закінчена. Театральний критик Р.В Корж. Далі буде…
P.S. Люде, ви дійсно вважаєте ото щирим, якісним і гідним інтелектуального рівня? Ізвінітє…

Radmila Korzh

Післявиборче

  • 17.05.19, 16:42

Нічого втішного...
1. Прикро, але Украіна ніколи не житиме добре. Насамперед - через свій «мудрий» народ, який невідомо хто таким вважає. Хіба він с
ам.
2 Цей «мудрий» народ завжди голосує «проти». Навіть тоді, коли не розуміє, за що він голосує. Аби проти. Пригадайте всі дотеперішні голосування.
3. Задоволення від того, що нарешті «скинули огидного Пороха» набагато більше, ніж задоволення від власного вибору, бо ніхто не може зрозуміти, за що, власне, голосували і кого обрали. Окрім «кіна» ще нічого вдячним виборцям не показували.
4. Гегемонія «простого народу», який зробив свій вибір підозріло нагадує іншу «гегемонію», яка переслідувала насамперед тих, хто «шляпу надел». Підтвердженням цьому - сотні голосів української інтелігенціі, які потонули в ревищі пустопорожніх розважальних шоу, які саме із серії «хліба й видовищ». 
5. «Мудрий народ» вимагає від нових керманичів виключно пільг, грошей, субсидій і «красівой жизні». Улюблене слово «мудрого» народу - «дай»!
6. «Мудрому народові» доведеться розчаруватися: не дасть ніхто й ніколи. Бо «мудрому» народові ніхто не пояснив, що за совка теж нічого на халяву не давали, а натомість доводилося платити надто високу ціну. Але «мудрий» народ не може скласти в голові докупи Голодомор і «вкуснає мароженає».
7. «Мудрий» народ не хоче вчитися і читати. Бо інакше він би прочитав принаймні Конституцію держави, в якій живе. І не мітингував би, наприклад, проти заборони абортів перед Генпрокуратурою.
8. «Мудрий» народ, нецензурно лаючи всіх можновладців, продовжує обирати тих самих людей, які не припиняють над ним збиткуватися. Бо кіло гречки дають сьогодні. 
9. Я не люблю вірш Тичини «Я єсть народ». Це правда, що біда косила. Але ніяка сила у цього народу не розцвіла. Цей «мудрий» народ звик до ярма. Бо запряженого вола хоч якось, та годують - інакше не повезе воза. 
10. «Мудрий» народ вимагає хліба і видовищ. Нічого нового. Видовищами вже нагодували донесхочу. Хліба теж кинуть. Окраєць. Глядіть, щоб не з лободою.

Олена Іванівна