Когда знаешь кого-то довольно долго, слова перестают литься рекой, как в первые дни отношений. То, чем хочешь поделиться, часто не выражается словами. Замирает внутри. Не из-за обыденности или разочарований. Настолько проникаешься взглядами и интересами другого, что кажется – нечем больше делиться, все уже и так общее. Да и чувства будто не такие сильные – не вибрируют и не расшатываются, вырываясь искрами эмоций наружу. И тогда начинаешь говорить глазами, руками, прикосновениями. По-моему...

Читати далі...

...Знаешь, у мужчин так принято: если мы расстаемся с женщиной, которую любили, мы уже не признам этого вслух. Обходим стороной свои настоящие чувства и говорим только о том, какими мы были разными, и что для того, чтобы окончательно убедиться в этом, понадобилось несколько лет пожить вместе. Не что иное, как ложь, под которой глыба гордости.В действительности, в глубине души, все иначе, не так эгоистично. Мы тоже тоскуем, тоже мечемся в постели от наплыва воспоминаний. Мы тоже, как и вы...

Читати далі...

Здравствуй.Я давно не вижу тебя. Сменила номер телефона, удалила все твои контакты. Научилась сдерживаться, когда непрошеные слезы выдают тоску, и прятать руки в карманы, когда они сами собой сжимаются в кулаки от ярости. Я бодро отвечаю на вопросы, общаюсь с людьми и временами танцую, когда музыка веселая и не напоминает наших с тобой песен. А еще я много работаю. Все вроде неплохо, но все это… игра. Когда-то я жаловалась тебе, что не смогла найти дело жизни, призвание. Ну, как у тебя. Так вот,...

Читати далі...

Тримай мене. Бо я закрию шторами вікна, закрию очі руками, закрию душу на замок. Тримай мене… бо одного разу я піду.. тихо, навшпиньки, піду з твого життя, а ти й навіть не помітиш. Може колись щось нагадає тобі про мене і щось прокинеться у твоєму серці… але навряд чи це станеться, ти просто мене забудеш, ніби я й ніколи не існувала… мені залишилося так мало часу, так мало годин, так мало днів, так мало життя… і так мало тебе…якби ж ти тільки знав… якби ж ти тільки чув.. якби ж...

Читати далі...

Слова...знаєте, слова мають велике значення у нашому житті. Вони є невід'ємною його частиною. Слово...воно має безмежну силу. від слова залежить вибір людини її шляху, воно або додає упевненості, або забирає всі надії...Слова приносять щастя або велику радість....або й сум....Слова несуть тепло, що зігріває краще за любий обігрівач....Від слів часто руйнується життя.....але й починається нове теж. Слова часто вирішують нашу долю...коли на межі життя і смерті ти чуєш: "Ти мені...

Читати далі...

Все міняється. Міняється життя. Міняються люди. І начебто все добре. Але інколи так не вистачає старого. Того життя. Тих людей...

Що б там не казали, а справжня любов буває лише одна. Таке не повторюється двічі. І одного разу ти таки зустрічаєш того, хто ділить твоє життя на «до» зустрічі з ним і «після»… І зовсім неважливо зумієш ти це зберегти чи втратиш.... Але якщо ти таки знайдеш того, хто полюбить тебе за твою душу… Просто знай, що таке буває лише один-єдиний раз.

Досить сидіти і чекати, що хтось вирішить за вас всі питання. Крім вас їх ніхто не знає. Вставайте, боріться, падайте і знову вставайте! Якщо для вас це важливо -справді важливо - не чекайте. Час не робить пауз, не дає ні хвилини на "зібратися з думками і все обміркувати". Він віддаляє вас від мети. Тому якщо вам це потрібно -йдіть. А якщо продовжуєте сидіти ... не так вже це було для вас і важливо.

Є люди, які не вміють розставатися. Прив'язуються, тримають, не хочуть відпускати. Їм здається, що разом з людиною, яка їх покидає вони втрачають частинку себе. Ні, щоб сказати : "Та нічого, проїхали, па-па. Якось побачимся." І забути. При зустрічі посміхнутись і знов забути. Навіщо пам'ятати тих, хто захотів сам піти з твого життя? Навіщо триматись за те, чого вже ніколи не буде? Навіщо старатись робити боляче лише собі? Мучитись, згадувати всі слова і відчуття, мріяти ...

Читати далі...

Деколи для того щоб зрозуміти наскільки ти любиш людину, потрібний лише дотик, але щоб зрозуміти що це та єдина людина: потрібний біль, страждання, самота, і хай не все так гладко як хотілося б, але він все одно поруч.... Ми ображаємося на близьких, на коханих за їх маленькі помилки, але колись не дивимося, що ж зробили ми?.... Може і ми в чому те винні, може і ми чим те образили... . Себе змінити можна, хоч це і нелегко, але спробувати можна...Не...

Читати далі...