Тих, хто тебе любить, треба вбивати...

Тих, хто тебе любить, треба вбивати ....

Краще прямо відразу, як тільки помітиш цей погляд, що невідривно стежить за твоїм обличчям, ці брови будиночком і рот арочкою, цю манеру бродити за тобою з кімнати в кімнату і весь час тримати тебе в полі зору. Зрозуміло, шкода, і здається, що поки нема за що. Але зроби це зараз, інакше буде пізно...

Бо ти звикнеш до нього.. Звикнеш, що іноді все-таки потрібно дзвонити. Хоча б відповідати на есемески. Хоча б спати з ним раз на десять днів. Тому що любить.

Потім приходить неминуче відчуття провини - здається, що ти губиш його життя, бездумно користуючись теплом його серця і нічого не даючи взамін. І одного разу, коли вечір твій буде особливо самотнім, ти прийдеш до нього без дзвінка і залишишся. Тому що приємно побачити, як його обличчя освітлюється щастям тільки від того, що ти поруч. Відчуваєш себе чарівником.

Чи потрібно говорити, як це закінчиться? Як його обійми стануть все тісніше, твій особистий простір дедалі менше, його прохання перетворяться на вимоги і щастя на його обличчі зміниться капризно-дратівливою маскою.

Тому убий його зараз.

А потім, коли залишишся одна, заглянь у шафу і дістань з-під купи білизни фотографію того єдиного, кому хотілося віддати своє життя, хто умів робити тебе щасливою, від кого неможливо було відвести очей.
Того, хто вбив тебе одного разу.