В осенних депрессивных снах

Я принесу тебе весну,

Прогнав сомнения и страх,

Слова любви тебе прочту.

Укрою от воды дождя

И вытру слезы от обид.

С весны до осени пройдя,

Тепло печали победит.

Упрячет от ветров и луж,

От безнадежной суеты,

От искоженья родных душ.

Чего еще боишся ты?

Твой сон, как будто звездный час,

Здесь ты одна не остаешся.

И счастье не покинет нас

До пор, пока ты не проснешься.

8.09.2007

Сумні думки лишаю на папері,

В них неможливо істину знайти.

Відкрив свої кватирки, вікна, двері,

Либонь ти захотіла увійти,

Прилинути до мене, прилетіти

На мить, на день, на тиждень, на життя.

Радіти поруч, разом сльози лити

За всім, чому немає вороття.

Залишити усе, що було цінним,

Насправді, просто заважало жить,

Любити світ і зватися щасливим,

Все між собою порівну ділить.

Тобі - вранішні сни, турбота й квіти,

А ніжність, вірність і любов - моє.

Потрібно тільки сильно захотіти

Здобути все й не втратити, що є.

Повірити й благати вищі сили,

Щоб поєднала нас гармонія.

Вклонись батькам за те, що народили

Й нагородили всім, що люблю я.

2.12.2007