Нехай розсудить

Час на шматки, голі рядки
Від сліз моїх і болю
Клята зима, вже не сама
Забрала в мене долю
Тисячі слів, в мороці днів
Будуть лише туманом,
Змову йти в серці нести
Все що було обманом.

Біль через край, та зачекай
Може ще буде краще
Може ще крок, та від думок
Стало на серці важче
Чом саме я, вже не моя
Пісня тебе розбудить
Просто любов, в’їлася в кров
Хай тепер нас розсудить.